Категорія: ЖИТТЯ

– Навіть зараз, на мій ювілей, діти вирішили, що мамі-заробітчанці, у якої, на їхню думку, «все є» – жоден подарунок не потрібний, навіщо витрачатися

Коментарі Вимкнено до – Навіть зараз, на мій ювілей, діти вирішили, що мамі-заробітчанці, у якої, на їхню думку, «все є» – жоден подарунок не потрібний, навіщо витрачатися

– А хіба тобі щось потрібно, мамо? Адже в тебе все є! Я ось Ігорю і кажу, що найкращий подарунок…

Навіщо ти це робиш? Навіщо рахуєш кожну копійку? Це ж рідні люди, Солю! Тобі що, шкода для близьких? Ми ж сім’я, у нас все спільне. – Спільне – це коли обидва знають, куди йдуть гроші. Чому я дізнаюся про ці «потреби» тільки тоді, коли на картці не вистачає на комуналку?

Коментарі Вимкнено до Навіщо ти це робиш? Навіщо рахуєш кожну копійку? Це ж рідні люди, Солю! Тобі що, шкода для близьких? Ми ж сім’я, у нас все спільне. – Спільне – це коли обидва знають, куди йдуть гроші. Чому я дізнаюся про ці «потреби» тільки тоді, коли на картці не вистачає на комуналку?

– Я не благодійний фонд для всіх твоїх родичів та нових знайомих, – сказала я чоловікові, поклавши папку з роздруківками…

— Василю, не прикидайся дурнuком, прошу тебе. Це тобі зовсім не личить. Мені навіть смішно, чесно! Сьогодні мені дзвонила твоя Ліля й просила дати тобі розлучення. Терміново, до речі. От і зайнялося в неї в одному місці. Ось я й питаю — ти мене покидаєш чи ні? — Кому дзвонила? — оторопів Василь. — Мені. Кому ж іще? Василю, схаменися! Ну що з тобою? 

Коментарі Вимкнено до — Василю, не прикидайся дурнuком, прошу тебе. Це тобі зовсім не личить. Мені навіть смішно, чесно! Сьогодні мені дзвонила твоя Ліля й просила дати тобі розлучення. Терміново, до речі. От і зайнялося в неї в одному місці. Ось я й питаю — ти мене покидаєш чи ні? — Кому дзвонила? — оторопів Василь. — Мені. Кому ж іще? Василю, схаменися! Ну що з тобою? 

— Василю, ти що, вирішив мене покинути? — нібито, між іншим, запитала Катерина за вечерею. Її тон був настільки буденним,…

Через тиждень Дар’ї зателефонував нотаріус. Мама залишила заповіт. Квартира — двокімнатна, у старому районі на околиці міста — переходила до дочки. Дар’я приїхала, оформила документи, отримала ключі. Вона повернулася додому пізно ввечері. Павло сидів перед телевізором, гортаючи телефон. Дар’я присіла поруч: — Павло, мама залишила мені квартиру.

Коментарі Вимкнено до Через тиждень Дар’ї зателефонував нотаріус. Мама залишила заповіт. Квартира — двокімнатна, у старому районі на околиці міста — переходила до дочки. Дар’я приїхала, оформила документи, отримала ключі. Вона повернулася додому пізно ввечері. Павло сидів перед телевізором, гортаючи телефон. Дар’я присіла поруч: — Павло, мама залишила мені квартиру.

Дар’я прокинулася від звуку вхідних дверей, які зачинилися. Павло пішов на роботу, навіть не заглянувши до спальні. Вона лежала, втупившись…

– Не переживай, у мене не може бути дітей. Я така сама, як і ти, я теж нікому не потрібна, – говорила Інна. – Ми просто створені один для одного

Коментарі Вимкнено до – Не переживай, у мене не може бути дітей. Я така сама, як і ти, я теж нікому не потрібна, – говорила Інна. – Ми просто створені один для одного

– Дмитро, ми в суботу на день народження Славка зберемося. Посидиш із нами? Я Інну запросила, тобі сподобалося тоді, як…

Дитино, ви ще молоді і не розумієте ціни грошам, — відмахнулася свекруха. — Витрачаєте кошти на дурниці, а могли б швидше борг за квартиру віддати. Марина переглянулася з Павлом, але він лише ледь помітно стенув плечима, мовляв, «ну ти ж знаєш мою маму, вона хоче як краще». Саме це «як краще» стало головною темою наступних кількох тижнів. Кожного разу, коли Марина поверталася з роботи, вона знаходила вдома якісь зміни. То на підвіконні з’являлися старі горщики з геранню, то у ванній висів «правильний» килимок, бо той, що купила Марина, на думку свекрухи, був занадто тонким. Найбільше Марину зачіпало те, що Ганна Степанівна мала ключі, які Павло дав їй «про всяк випадок». — Павле, мені неприємно, що твоя мама приходить сюди, коли нас немає, і переставляє мої речі, — сказала Марина одного вечора. — Марино, вона просто хоче допомогти, вона ж бачить, як ми втомлюємося на роботі

Коментарі Вимкнено до Дитино, ви ще молоді і не розумієте ціни грошам, — відмахнулася свекруха. — Витрачаєте кошти на дурниці, а могли б швидше борг за квартиру віддати. Марина переглянулася з Павлом, але він лише ледь помітно стенув плечима, мовляв, «ну ти ж знаєш мою маму, вона хоче як краще». Саме це «як краще» стало головною темою наступних кількох тижнів. Кожного разу, коли Марина поверталася з роботи, вона знаходила вдома якісь зміни. То на підвіконні з’являлися старі горщики з геранню, то у ванній висів «правильний» килимок, бо той, що купила Марина, на думку свекрухи, був занадто тонким. Найбільше Марину зачіпало те, що Ганна Степанівна мала ключі, які Павло дав їй «про всяк випадок». — Павле, мені неприємно, що твоя мама приходить сюди, коли нас немає, і переставляє мої речі, — сказала Марина одного вечора. — Марино, вона просто хоче допомогти, вона ж бачить, як ми втомлюємося на роботі

— Я ж казала, що ці штори сюди зовсім не пасують, вони роблять кімнату схожою на лікарняну палату, — ці…

– Що твоя нова посада – це серйозний стрибок. Вона тебе, до речі, хвалила. Сказала: “Кирило Сергійович дуже добре справляється”. – Ганна зробила паузу, оперлась руками об стільницю. – А я сиділа і посміхалася. Кивала. А всередині мене, Кирило, все переверталося. – Ганно, я можу пояснити… – Що саме? Що ти рік мене обманюєш?

Коментарі Вимкнено до – Що твоя нова посада – це серйозний стрибок. Вона тебе, до речі, хвалила. Сказала: “Кирило Сергійович дуже добре справляється”. – Ганна зробила паузу, оперлась руками об стільницю. – А я сиділа і посміхалася. Кивала. А всередині мене, Кирило, все переверталося. – Ганно, я можу пояснити… – Що саме? Що ти рік мене обманюєш?

Кирило увійшов до передпокою, звично повісив пальто на гачок і почув голос Ганни з кухні. Голос був спокійний – надто…

– Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я саркастично

Коментарі Вимкнено до – Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я саркастично

– Сашко, а чого валіза у передпокої? Тільки не кажи, що тебе знову на всі вихідні у відрядження! Ми на…

Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби він живе не власним життям, а чиїмось чужим сценарієм. Його дратувало все. Абсолютно все. Здавалося, ще трохи і він просто вибухне від цих нескінченних турбот, порад і запитань.

Коментарі Вимкнено до Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби він живе не власним життям, а чиїмось чужим сценарієм. Його дратувало все. Абсолютно все. Здавалося, ще трохи і він просто вибухне від цих нескінченних турбот, порад і запитань.

Прокидаючись щоранку під мамин голос і запах свіжого сніданку, Вітя щоразу ловив себе на одному й тому самому відчутті: ніби…

Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв посеред кухні, дивлячись на гору брудного посуду так, ніби це були руїни його власного життя.

Коментарі Вимкнено до Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв посеред кухні, дивлячись на гору брудного посуду так, ніби це були руїни його власного життя.

— Я більше так не можу, Катю, це вже не дім, а якась безкоштовна їдальня на виїзді, — Михайло стояв…