ЖИТТЯ

– Привіт, – натягнуто посміхнулася невістка. – На скільки ж ви приїхали? На тиждень? – А що, не хочеш гостей бачити у своїх хоромах? – Вітя одразу перейшов у напад

by

Аліна заклякла біля вікна. Біля під’їзду зупинилося таксі, а поряд з ним незабаром утворилася гірка валіз та сумок. – Сергію, ти когось чекаєш? – крикнула вона чоловікові, який займався з кавоваркою на кухні. – Ні, а що? – озвався той. – Кого ж принесло без попередження? Хоча, я здогадуюсь, кого, – промайнуло в голові в … Read more

– Я не дозволяла брати мій посуд! – Закричала вона і вибила кухоль з рук Лариси. Вода розлилася по підлозі. Коли за три години з роботи прийшов Віктор, Лариса вже склала у валізу всі свої речі. – Я не залишуся тут жодної секунди, – сказала вона чоловікові. – Краще на вокзалі переночую. Пішли вони за годину разом. Не на вокзал, в дешевий готель. А за три дні вже жили в кімнаті заводського гуртожитку, яку виділили Віктору.

by

Лариса повернулася додому в поганому настрої. Сьогодні вона вирішила зайти на міський ринок і купити щось до святкового столу. А коли виходила з овочевого ряду, зіштовхнулася із сусідкою свекрухи. Відразу після весілля вони з Віктором деякий час мешкали у матері чоловіка. Будинок був старий, відомчий, багато родин жили в ньому давно, тому сусіди добре знали … Read more

— Валентино, ви чудова господиня! Стіл був чудовий! Давно так смачно не їв! Дякую! – розкланявся гість. — Завжди, будь ласка, — Валя вже не могла дочекатися, коли гість піде. Ноги гули, хотілося лягти і заснути. – Заходьте, якщо що. Якби вона знала, як необачно було це останнє запрошення.

by

– Валю, ти ввечері приготуй на стіл щось. Ми з Михайлом після роботи до нас прийдемо. Сьогодні футбол по телевізору буде, — зателефонував дружині із роботи Захар. Валя прикрила мікрофон у телефоні рукою та попрощалася з відвідувачами. — І коли я маю все це встигнути? — обурилася вона, коли двері за спортсменами із фітнес-клубу, де … Read more

– Сергію, ви мене вибачте, я вже давно ні з ким не знайомлюся і нічого не хочу міняти в своєму житті. Вам краще повернутися додому. – Напевно, ви маєте рацію, мені треба було спочатку зателефонувати. До побачення, Аня. Чоловік швидко пішов до машини, на півдорозі повернувся і простягнув Ані дорогу коробку цукерок.

by

Анна лежала в ліжку вже кілька днів, не в силах піднятися. У неї нічого не боліло. Просто паморочилося в голові, не було сил, та й вставати зовсім не хотілося. – Навіщо? – думала Аня, – всі справи у мене в цьому житті перероблені: дітей виростила, батьків в останню путь провела. І тепер опинилася, ніби як … Read more

“Глянь, в що ти мамину хату перетворила!” – вичитувала я зовицю, як малу дитину. Не думала, що свято закінчиться скандалом

by

Відразу попереджу, що моє ставлення до брата і його дружини завжди було теплим. Але цього разу наш візит до мами, яка живе у селі під Львовом, перетворився на справжню драму. Заздалегідь ми з чоловіком довго готувалися до поїздки. Цього року другий Святвечір святкували з ними. Купили подарунки для племінників, різдвяні смаколики та кілька делікатесів, щоб … Read more

Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав

by

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину … Read more

А й справді, мій не мій, яка різниця? Те, що не мій, це ще довести треба

by

– Ура! Тато приїхав! Тату, тату! Ти ж нас не кинеш? Татку, ти тільки не залишай нас тут! Бабця Надя сказала, якщо ти нас не забереш, то вона нас у дитячий будинок здасть! Вона старенька зовсім, їй нас не віддадуть, на тебе одна надія! Ми з Мишком тебе слухатися будемо, чесно-чесно! І їмо ми зовсім … Read more

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, якби я її не направляла б по життю.

by

Я вийшла з кабінету rінеколога щаслива, тому що я ваrітна. У сорок років я стану мамою, для мене це прекрасна новина. Моїй доньці сімнадцять, скоро вона стане повнолітньою і поїде від мене. Останнім часом ми з нею не ладнаємо. Аріна хоче бути вільною, але а я постійно її опікаю. Не уявляю, у щоб вона влізла, … Read more

— Ні-ні, тебе там молода лялечка чекає, тебе і твої брудні шкарпетки з трусами. Йди-йди, а то потім не приймуть. Не втрачай шансу, а то нині молодиці, які на старих пердунів западають, у дефіциті. Хоча, може, вона тебе на зиму бере, щоб на опаленні економити, та було кому пісок на вулиці посипати

by

— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. — Ну то йди, чого ти став? — хмикнула Валя і знову повернулася до екрана телевізора. — Вона, між іншим, кохає мене, — з гордістю сказав він. Валентина сиділа перед телевізором, дивилася сентиментальну мелодраму по якомусь там каналу, лузала насіння і голосно … Read more

Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста привожу. Я тут в магазині беру, рублену, і мама саме таку любить. Ми з чоловіком і дітьми щоразу на свята їздимо до неї в село, це вже традиція, по іншому зараз і бути не може, адже відколи батька не стало, мама сама залишилася

by