Категорія: ЖИТТЯ

– Єво, піднімайся, звари мені каву і сніданок приготуй на всіх!– На всіх – це на кого? На мене, мого брата, мою маму й батька! Ти тепер моя дружина, не забула? Чи мені пропонуєш до плити ставати? – А що в цьому такого? Раніше ж ти це робив – Щось змінилося, крім того, що вчора ми узаконили наші стосунки?– Ось це і змінилося… Тепер ти – дружина, а в дружини є певні обов’язки. Тож, звари мені каву і приготуй сніданок для моєї родини, люба! ..

Коментарі Вимкнено до – Єво, піднімайся, звари мені каву і сніданок приготуй на всіх!– На всіх – це на кого? На мене, мого брата, мою маму й батька! Ти тепер моя дружина, не забула? Чи мені пропонуєш до плити ставати? – А що в цьому такого? Раніше ж ти це робив – Щось змінилося, крім того, що вчора ми узаконили наші стосунки?– Ось це і змінилося… Тепер ти – дружина, а в дружини є певні обов’язки. Тож, звари мені каву і приготуй сніданок для моєї родини, люба! ..

– Єво, звари мені каву! – потряс її чоловік за плече о пів на восьму ранку, у неділю. Єва знехотя…

– Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?!

Коментарі Вимкнено до – Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?!

 Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро…

– Ти повернешся, – кинув Андрій їй у спину. – За тиждень приповзеш назад. Кому ти потрібна взагалі? Ірина не стала відповідати – заощаджувала залишки сил на дорогу через все місто. Людмила Миколаївна чекала на порозі, кутаючись у пухову хустку. – Замерзла, бідна моя. Іди сюди. Обійми пахли знайомими духами та домашнім затишком. Ірина уткнулася матері в плече, дозволяючи собі нарешті розслабитись.

Коментарі Вимкнено до – Ти повернешся, – кинув Андрій їй у спину. – За тиждень приповзеш назад. Кому ти потрібна взагалі? Ірина не стала відповідати – заощаджувала залишки сил на дорогу через все місто. Людмила Миколаївна чекала на порозі, кутаючись у пухову хустку. – Замерзла, бідна моя. Іди сюди. Обійми пахли знайомими духами та домашнім затишком. Ірина уткнулася матері в плече, дозволяючи собі нарешті розслабитись.

– Доню, ти маєш піти від нього сьогодні ж! Чуєш мене? Сьогодні ж! Ірина притиснула телефон до вуха, заплющивши очі….

— Увечері з Валерою з’їздимо в супермаркет, затарюся продуктами по повній. Ви поки список складіть, чого саме вам хочеться, — крикнула Таня зі своєї кімнати. Клавдія Сергіївна пирхнула, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Тетяна була майже впевнена: поки її немає вдома, свекруха «обробляє» сина.— Холодильник мені окремий хочеться! Бажано з таким добрим замком!

Коментарі Вимкнено до — Увечері з Валерою з’їздимо в супермаркет, затарюся продуктами по повній. Ви поки список складіть, чого саме вам хочеться, — крикнула Таня зі своєї кімнати. Клавдія Сергіївна пирхнула, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Тетяна була майже впевнена: поки її немає вдома, свекруха «обробляє» сина.— Холодильник мені окремий хочеться! Бажано з таким добрим замком!

— Ситуація, звісно, дивна, Таню, — мовила Марина. — Вирішується вона просто: треба роз’їжджатися. Бо дві господині на одній кухні…

Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною?

Коментарі Вимкнено до Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною?

– Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною? Ну, власне, ось вона! – Що?! Тільки не…

– Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

Коментарі Вимкнено до – Пощастило! Звичайно, пощастило! Я ж не вчилася, не намагалася, просто пощастило! Робота до мене сама прийшла своїми ніжками, не треба було її шукати. – А гроші просто так з’являються. Подивишся на комп’ютер і бах! Грошовий дощ замість прогнозу погоди. А квартира залишилася від бабусі тата. Так, я її доглядала. Встигала. Вона вам не рідня з жодного боку.– Наталко, якось ти дивно розмовляєш. Що це за сарказм? Молодець, досягла всього, але везіння в тебе є.

Наталя лежала після оперативного втручання у лікарні. Ноги під час дорожньої пригоди серйозно постраждали. Одну з них збирали буквально по…

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.

Коментарі Вимкнено до Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти гроші за кордон, залишивши вдома доньку Олю. Вона на той час вже була самостійна, навчалася в університеті. Робота важка: щодня доводиться вставати о 5-6 ранку, міняти важкі комплекти постелі, тягати мішки з білизною, драїти підлоги й чистити санвузли. Через це в мене вже почалися серйозні проблеми зі спиною, а ноги вкрилися варикозом. Готель розташований біля моря, але, чесно кажучи, я його майже не бачу. Кожна хвилина – це праця, не до відпочинку.

Я працюю покоївкою в невеликому готелі на узбережжі Греції, в мальовничому містечку Кавала. Вже 5 рік минає, відколи поїхала заробляти…

— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала: — Щось сталося, синку? Чому ти на мене кричиш? — Ти брехала мені все життя! Тепер я знаю правду! — Не розумію, про що ти, – Наталя намагалася зберігати спокій хоча б зовнішній, – може, поясниш?

Коментарі Вимкнено до — Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала: — Щось сталося, синку? Чому ти на мене кричиш? — Ти брехала мені все життя! Тепер я знаю правду! — Не розумію, про що ти, – Наталя намагалася зберігати спокій хоча б зовнішній, – може, поясниш?

— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники….

— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала: — Щось сталося, синку? Чому ти на мене кричиш? — Ти брехала мені все життя! Тепер я знаю правду! — Не розумію, про що ти, – Наталя намагалася зберігати спокій хоча б зовнішній, – може, поясниш?

Коментарі Вимкнено до — Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники. Крик сина застав її зненацька. Вона злякано обернулася, побачила палаючі ненавистю очі, стиснуті кулаки і, завмираючи від внутрішнього страху, запитала: — Щось сталося, синку? Чому ти на мене кричиш? — Ти брехала мені все життя! Тепер я знаю правду! — Не розумію, про що ти, – Наталя намагалася зберігати спокій хоча б зовнішній, – може, поясниш?

— Як ти могла?! – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя в цей час смажила сирники….

— Вітю, ти так невчасно, — сказала Надія, — будь ласка, приходь завтра. І без валізи. Він ображено стиснув губи: — Чому? Ти ж сама хотіла, щоб я повернувся… Так, вона дійсно хотіла. 

Коментарі Вимкнено до — Вітю, ти так невчасно, — сказала Надія, — будь ласка, приходь завтра. І без валізи. Він ображено стиснув губи: — Чому? Ти ж сама хотіла, щоб я повернувся… Так, вона дійсно хотіла. 

Відкривши двері і побачивши на порозі Віктора, Надія чомусь не здивувалася, хоча прихід колишнього чоловіка був для неї несподіваним. Точніше,…