Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Page 145

Категорія: ЖИТТЯ

— Вітю, ти так невчасно, — сказала Надія, — будь ласка, приходь завтра. І без валізи. Він ображено стиснув губи: — Чому? Ти ж сама хотіла, щоб я повернувся… Так, вона дійсно хотіла. 

— Вітю, ти так невчасно, — сказала Надія, — будь ласка, приходь завтра. І без валізи. Він ображено стиснув губи: — Чому? Ти ж сама хотіла, щоб я повернувся… Так, вона дійсно хотіла. 

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Вітю, ти так невчасно, — сказала Надія, — будь ласка, приходь завтра. І без валізи. Він ображено стиснув губи: — Чому? Ти ж сама хотіла, щоб я повернувся… Так, вона дійсно хотіла. 

Відкривши двері і побачивши на порозі Віктора, Надія чомусь не здивувалася, хоча прихід колишнього чоловіка був для неї несподіваним. Точніше,…

– Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально… Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. 

– Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально… Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. 

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Не знаю, – розгубилася вона. – Хоча, напевно, знаю: вихідний! День тільки для себе! Хочу побути на самоті – з ранку до вечора… Хочу виспатися, відпочити, полежати у ванні… Але хіба це реально… Ніхто тоді чомусь не прийняв це бажання всерйоз. 

Зранку Василь згадав, що в його дружини завтра день народження. Довго думав, що їй подарувати, адже щиро вважав, що йому…

– З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка

– З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка

“– З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка – Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю….

Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Значить, з якоюсь тіткою Марією дітям краще, ніж із рідною бабусею?! – Обурилася свекруха

– Алло, Олено Ігорівно, ну ви де? Ви ж обіцяли прийти посидіти з дітьми… Ми на вас чекаємо, між іншим,…

“А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

“А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “А ти знаєш, де зараз твій чоловік?

Оля стояла біля плити і пекла млинці. Поруч на табуретці, підібравши під себе одну ногу, сиділа Віра. Чоловіки жінок, які…

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до “– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка,…

Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

Viktor
7 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти.

“– Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти. Самі розумієте, що з вами жодного…

— Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

— Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Я… Я не це мав на увазі, — пробурмотів він, відводячи погляд убік, до вікна, за яким метушилося мокре від дощу листопадове місто. — У мене був жахливий день. Місяць. Рік, зрештою! — А у мене що, пікнік кожен день? — голос Анни знову став тихим і отруйним. — Ти думаєш, моє існування — це суцільне свято? Сиджу я, значить, у чотирьох стінах, як у золотій клітці.

— Утримуєш? Я працюю тут без вихідних! — кинула в обличчя чоловікові Анна. — Платиш за квартиру? А хто оплатить…

— Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

— Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Добре, тоді перекажи мені півтори тисячі, найму няню. Нехай вона забере Рому і посидить з ним, поки я не повернуся. — Півтори тисячі?! За пару годин?! — витріщивши очі, уточнив Ілля. — Ага, а ти що думав? Перед святами всі послуги стають дорожчими. — Гаразд, я сам його заберу. Спробую звільнитися раніше… — буркнув чоловік.

— Набридло олів’є! Може, щось інше приготуєш? — Ілля вередував, немов дитина. За два тижні до Нового року він вичавив…

Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

Viktor
7 Січня, 20267 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей!

“– Іра, нам потрібні гроші на утримання твоїх дітей! – Сказала невістка без передмов. – Ой, Тетяно, та що ти…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Я потягнулася до сумки за гаманцем, а Костянтин перехопив мою руку: — Ти що робиш? — Хочу оплатити свою половину. Він розсміявся, навіть офіціант посміхнувся: — Наталю, не треба. Це смішно виглядає. І приклав свою картку. Ми вийшли на вулицю, був початок травня, дуже тепло. Я сказала: — Костя, мені справді незручно. Давай хоча б я за себе заплачу. Він обійняв мене за плечі: — Слухай, у мене зарплата нормальна…
  • Максим батькам сподобався. Він швидко знайшов спільну мову з батьком, обговорюючи риболовлю та ліс. Ввічливий, охайний, перспективний — ідеальний зять. За два тижні почалося «найцікавіше». Христина почала зникати на побаченнях. Мати не тямилася від радості: невже й друга донька знайшла свою долю? Можливо, буде подвійне весілля!
  • Ось і сьогодні сидить, посміхається. Таємничо так, світло. Олег аж замилувався цією ідилією, а маленька бешкетниця, скориставшись розгубленістю господаря, другу шкарпетку під диван потягла! Ось не хотів же лізти, дружину з дивана зганяти, а, мабуть, все одно доведеться.
  • Мамо! Ти хоч ці рожеві окуляри зними? — вперше в житті кричала я на маму. — Ти розумієш, що рівно за рік ти опинишся біля розбитого корита разом зі своїм обожнюваним Степаном, коли він виставить тебе за двері? — мій голос зірвався на крик, луною відбившись від свіжопофарбованих стін вітальні. Мама стояла біля вікна, схрестивши руки. Вона демонстративно розглядала перехожих на вулиці, наче я була не донькою, що волає про допомогу, а настирливою мухою, яка заважає їй марити великим майбутнім. — Не смій так про нього відгукуватися, — тихо, але зі сталевими нотками в голосі вимовила вона, навіть не повернувши голови. — Ти просто заздриш, Катерино. Заздриш, що в моєму віці я зустріла чоловіка, який дихає зі мною в унісон, який бачить у мені жінку, а не просто безкоштовну няньку. — Мамо, він дихає в унісон не з тобою, а з твоїм гаманцем! — у розмову втрутився мій брат Артем. Він нервово крокував дорогим ламінатом, за який ми з ним виплачували кредит ще пів року після ремонту. — Ти машину продала? Продала! Де гроші, мамо? Де ті двісті тисяч, що залишилися від Toyota? В «бетоні» твого Степана? Чим ти думаєш, мам
  • Я сиділа, слухала свою майбутню свекруху і поглядала на свого нареченого. Скільки ми зустрічались? Здається років із десять. Цікаво стало, ось ця ідея їм у голову прийшла нещодавно, чи вони чекали, доки я все зроблю, аби от таке втнути?
  • «Я тебе не кохаю, але йти не збираюся»: чоловік хотів зберегти зручність і не врахував, що дружина вміє прощатися красиво
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes