ЖИТТЯ

Минув рік. Настя і Богдан більше не вигадували казок про ремонт. Якщо телефонував хтось із тих, хто хотів просто пожити на дурняк, Настя спокійно відповідала: — Вибачте, ми цього року приймаємо гостей тільки за попередньою домовленістю і на платній основі, бо витрати дуже зросли. Більшість відсіювалася сама собою. На диво, Олена та Люда більше не дзвонили — мабуть, образа була сильнішою за бажання безкоштовного моря. Мама Насті спочатку трохи побурчала, але побачивши, що донька стала спокійнішою і щасливішою, теж заспокоїлася. А в серпні до них знову приїхав Сашко. Цього разу сам. Він підпрацював на канікулах, зібрав трохи грошей і привіз Насті величезний букет її улюблених лілій та купу делікатесів для Богдана. — Я просто хотів подякувати, — сказав він, ніяковіючи. — Те літо врятувало мої стосунки з батьками. Я зрозумів, як це — коли тебе поважають, і як важливо поважати інших

by

Кажуть, що справжній характер родичів пізнається не за святковим столом, а тоді, коли ти переїжджаєш жити до моря. — І навіщо ми взагалі сюди переїхали? — вкотре запитала Настя, безсило опускаючись на стілець і дивлячись на гору немитого посуду в раковині. — Хто ж знав, Настюше, що так усе закрутиться? Хто ж міг подумати, що … Read more

— Сьогодні п’ятниця, де твоя зарплата?! — незадоволено запитав чоловік у Зої, зайшовши до кухні. — Мені вона потрібна. Жінка завмерла біля плити, де помішувала овочеве рагу і готувала млинці. Дерев’яна ложка застигла в її руці, а погляд втупився в киплячу суміш перців і баклажанів. Третій місяць поспіль Данило задавав їй одне й те саме питання.

by

— Сьогодні п’ятниця, де твоя зарплата?! — незадоволено запитав чоловік у Зої, зайшовши до кухні. — Мені вона потрібна. Жінка завмерла біля плити, де помішувала овочеве рагу і готувала млинці. Дерев’яна ложка застигла в її руці, а погляд втупився в киплячу суміш перців і баклажанів. Третій місяць поспіль Данило задавав їй одне й те саме … Read more

– Мені захотілося чогось іншого, а ми з тобою багато років прожили і кохання пішло, залишилася звичка. Так що Іринко прощавай, іду я. Дітям я сам поясню, думаю, що вони зрозуміють мене, а якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть. Жінка не повірила своїм вухам. Але Вадим таки пішов…

by

– Мені захотілося чогось іншого, а ми з тобою багато років прожили і кохання пішло, залишилася звичка. Так що Іринко прощавай, іду я. Дітям я сам поясню, думаю, що вони зрозуміють мене, а якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть. ЖІнка не повірила своїм вухам. Але Вадим таки пішов… – Ну і йди! – … Read more

— Що, подобається дивитися, як діти плачуть? — дорікнула Кірі якась жінка в норковій шубці, — сама, мабуть, жере в три горла, а дітям якісь копійки на льодяник шкодуєш? — Ось він, приклад сучасної матусі! Зовсім безсердечні, — підтримала даму інша презентабельно одягнена покупниця, — вони для себе живуть!

by

— Та що ти постійно дзвониш з приводу цих грошей? — кричав Арсеній на колишню дружину, — ну немає їх у мене, розумієш? Немає! Я, між іншим, двох дітей виховую, ти хоча б трохи уявляєш, які це витрати?! — Уявляю, — тихо відповідала Кіра, — Сеня, у мене взагалі-то теж двоє дітей. Наших, між іншим, … Read more

– Я ж так і не робив подарунків своїй Валі. Все ніколи було. Та й пустощами це вважав. А ти дивися, Сергій готовий жити надголодь, аби радість доставити дружині. – Отже, і справді любить. А я сам люблю Валю? До весілля, здавалося, любив. А потім якось усе стерлося. Жили, як живемо. Згадати нічого. Одна метушня. Ех, життя-буття!

by

Я ж так і не робив подарунків своїй Валі. Все ніколи було. Та й пустощами це вважав. А ти дивися, Сергій готовий жити надголодь, аби радість доставити дружині. – Отже, і справді любить. А я сам люблю Валю? До весілля, здавалося, любив. А потім якось усе стерлося. Жили, як живемо. Згадати нічого. Одна метушня. Ех, … Read more

Зупинка громадського транспорту з’явилася перед ним раптово — стара, з облупленою фарбою та тріщиною на склі, яка нагадувала карту невідомої країни. Там, під дірявим навісом, стояла дівчина. Вона була промокла наскрізь. Максим не міг пояснити собі, чому він зупинився. — Вам є куди йти? — запитав він, важко дихаючи від бігу. Дівчина не відповіла. Вона лише сильніше притиснула до себе дитину. Він гарячково засунув руку в кишеню, витяг зв’язку ключів і швидко відчепив один — той, що з брелоком у вигляді маленького будиночка. Це були ключі від заміського будинку, куди він приїжджав лише влітку. Потім дістав візитівку, на звороті якої швидко написав адресу. — Послухайте, їдьте сюди. Це за містом, там тепло, у холодильнику є продукти. Візьміть таксі, ось… — він витяг із гаманця кілька великих купюр, не рахуючи, і силоміць вклав їй у холодну, тремтячу руку разом із ключем. — Їдьте негайно, ви ж застудите дитину

by

Зупинка громадського транспорту з’явилася перед ним раптово — стара, з облупленою фарбою та тріщиною на склі, яка нагадувала карту невідомої країни. Там, під дірявим навісом, стояла дівчина. Вона була промокла наскрізь. Максим не міг пояснити собі, чому він зупинився. — Вам є куди йти? — запитав він, важко дихаючи від бігу. Дівчина не відповіла. Вона лише сильніше притиснула … Read more

Після закінчення навчання я зустрів Марію – добру та чудову дівчину. Ми вирішили побратися, і першою, кому я про це розповів, була бабуся Ганна. Ми почали жити на орендованій квартирі. Грошей у нас з Марією не було, тому ми вирішили заощаджувати та накопичувати на власне житло. Незважаючи на вік, бабуся часто приходила до нас у гості. Вона завжди приносила щось потрібне для господарства, пригощала смаколиками чи купувала фрукти.

by

Моя бабуся Ганна Вікторівна завжди ставилася до мене краще, ніж до решти онуків, і я це чудово помічав. Скільки себе пам’ятаю, я завжди був поряд з нею. Коли я підріс, часто забігав до бабусі дізнатися, як у неї справи. Я любив з нею розмовляти, обговорювати життя. Якось я прийшов, а вона лежала і не могла … Read more

Не вигнала, не відправила на переривання, а навпаки, ще й закривала роти цікавим сільським бабам, кажучи, що чоловік у Надії (дочки) є, він військовий, відправили його по службі, а дочка при надії, от і залишилася поки що ближче до матері, щоб було кому допомогти з немовлям після поло гів.

by

— Бабусю, — канючила Тетянка, — Ну, коли вже ми закінчимо? Сьогодні з раннього ранку онука з бабусею підгортали в городі картоплю. Ось уже й сонце піднялося досить високо, а попереду були ще нескінченні ряди картопляних джунглів. — Скоро, — відповіла бабуся, — Почекай трохи. Ось останній рядок пройду і підемо в хату, відпочивати. Сонце … Read more

 – 40 гривень за зарядку?- Коли я побачила оголошення в кав’ярні, до якої ходжу працювати щодня – очам своїм не повірила. В Києві зараз важко, як ніколи…

by

От правду кажуть, ніхто так не шкодить українцям, як самі українці. Так сталося, що до Києва я зі своїм хлопцем переїхала якраз влітку 2022 року. Хто тоді міг знати, що така біда нас чекає. Тарасові роботу гарну запропонували, зарплатню високу. Та й ми давно про це мріяли.  Спочатку все було казково. Ми орендували квартиру і … Read more

Невістка геть знахабніла. Тепер Катя стала відбирати у мами речі

by

Я давно живу окремо, маю свою сім’ю, але за маму серце боліло завжди. Вона жила сама – тата не стало кілька років тому, і після його смерті дім ніби спорожнів. Мама трималася, не скаржилася, казала, що справляється. Аж поки до неї не переїхали брат із невісткою. Спершу я навіть зраділа: думаю, не буде їй самотньо. … Read more