Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Бутусов: Вночі друг з Маріуполя надіслав ось це повідомлення – “Юра, у РФ звuчайно ще багато збрoї, але у Українu є те, на що росіянu не здатні

Бутусов: Вночі друг з Маріуполя надіслав ось це повідомлення – “Юра, у РФ звuчайно ще багато збрoї, але у Українu є те, на що росіянu не здатні

admin
21 Квітня, 202221 Квітня, 2022 Коментарі Вимкнено до Бутусов: Вночі друг з Маріуполя надіслав ось це повідомлення – “Юра, у РФ звuчайно ще багато збрoї, але у Українu є те, на що росіянu не здатні

Це повідомлення сьогодні вночі написав військовий друг з Маріуполя

57 днів безперервного бою, авіаударів та артобстрілів. В повному оточенні. В підвалах, без води, без світла, тепла, без постачання іжи. Ворога більше в 10 разів, у ворога абсолютна перевага у техніці та боєприпасах, і він зносить будь яке укриття, будь яку позицію.

Найближчий український фронт в 100 км, по степах, і звідти не вийти, не винести поранених. І вони не шукають у ворога жалю. Вони кожного дня майстерно знаходять кожну можливість, щоб вбивати та нищити окупантів, і наносити їм страшні втрати.Ці люди давно перейшли межі витривалості та жертовності – вони створили нові, і це неймовірно у 21-му сторіччі.

Вони показали що таке боєздатність. І варто згадати, що А30в – це єдина українська військова частина яка повністю діє за стандартами НАТО в бойовому управлінні та підготовці, вони діють за американським бойовим статутом та стандартами бойового управління MDMP. Аз0в – єдина військова частина, де діють звернення та звичаї українського націоналізму зразку УПА, а не старі радянського зразку переведені процедури.

Вони за наказом українського командування б’ються та вмирають у абсолютно невигідних умовах, вірні присязі українському народу.Завдяки ним Маріуполь ніколи не стане російською перемогою. Це ніколи не буде жертва та місце російськоі сили, це не Крути. Це завжди буде місто української звитяги, та символ української незламної сили.

У Росії багато зброї, але у України є те, на що росіяни не здатні – віддавати себе заради свого народу, битися заради честі, битися, коли нема сил, і тільки воля дає можливість вести бій не зважаючи на все. Маріуполь – це слово тепер дуже багато важить, дуже багато пояснює.Тому що його оборонці створили новий сучасний епос. Тому що вони творять історію нашого світу. Тому що вони – Українці.

Юрій Бутусов

Навігація записів

ЗСУ біля Ізюма збuлu “Іглoю” рoсійський бoмбaрдувальник CУ-34. Відео.
Прямо зaраз на Росії гoрuть вiйськовuй цeнтр, якuй розрoбляв “Iскaндeрu” тa ЗРК “С-300”

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – Світлано, я не хочу тобі диктувати, що робити. Це твоє рішення. Тільки нагадую: ти опинилася на вулиці в шістнадцять. І все, що маєш, – лише твоя заслуга. Ти нікому нічого не винна
  • Бабусю, а скільки коштують у вас горіхи? Жінка підняла голову. На Людмилу подивилися добрі, неймовірно втомлені очі, оточені сіткою глибоких зморшок. — Ой, добрий вечір, доню, — голос бабусі трохи тремтів від холоду. — Та небагато вони коштують. Я й дешевше віддам, аби тільки вже розійшлося все. Бо мені ще на автобус встигнути треба, а він останній через пів години. — Ви далеко живете? — Людмила відчула, як холодний вітер пробирається під її пальто, і їй стало ніяково від того, що вона стоїть тут у дорогому взутті, а ця жінка мерзне на бетоні. — У селі, дитино… Вишневе називається. Тут воно ніби й недалеко, але поки доїдеш, поки до хати дійдеш — то вже й ніч. Людмила подивилася на товар. Чотири пакети горіхів, три банки огірків і маленька баночка з чимось червоним, схожим на малину. — Я заберу все, — несподівано для самої себе сказала Людмила
  • Після розлучення я залишилася майже без усього, що вважала своїм життям. У мене лишилася тільки стара мамина хата в карпатському селі — та сама, куди я роками збиралася поїхати “якось потім”. Я приїхала туди з однією валізою, переконана, що просто сховаюся від чужих поглядів хоча б на кілька тижнів.Та я навіть уявити не змогла, який «сюрприз» на мене там чекатиме..
  • — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.
  • Андрію! Швидко прокидайся, — тихо мовила дружина. — Тобі хтось телефонує. Мабуть, щось термінове. Андрій розплющив очі, кілька секунд вдивлявся в стелю, а потім, побачивши телефон, різко підхопився. Він взяв слухавку і вийшов на балкон. Вона бачила крізь скло. Його спина напружилася, він почав міряти балкон кроками, різко киваючи головою. — Так. Я зрозумів. Коли? Ні, сьогодні ніяк. Добре, завтра вранці буду. Зрозумів, — долетіли до Олени уривки фраз. Олена відчула, як у середині зав’язався тугий вузол. У його тоні була напруга, яку вона не чула вже дуже давно. — Хто це був, Андрію? — запитала вона. — Робота, Оленко. Керівництво вимагає, щоб я був на місці завтра о дев’ятій ранку. Треба збиратися. Поїду нічним експресом у Київ. Він почав швидко збирати речі. — Може, я з тобою поїду? Давно хотіла відвідати подругу в Києві, — раптом запропонувала вона. Андрій завмер. На мить у його очах промайнув страх. — Ні, Олено, не вигадуй. Я буду бігати по кабінетах, мені буде не до прогулянок. Сиди вдома, відпочивай. Я повернуся за два дні. Але в душі дружини поселився серйозний неспокій
  • Андрій Михайлович викликав Марину до себе. В його кабінеті панувала напружена атмосфера. За столом сиділа дружина начальника, Інна, яка з неприхованою ворожістю дивилася на Марину. Андрій, не звертаючи на дівчину уваги, стояв біля вікна. Інна, не витримавши, звинуватила Марину в тому, що та заграє з її чоловіком. Марина була мяко кажучи здивована такими звинуваченнями…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes