Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “Було б краще, якби війна швидше закінчилася”: Путін спантеличив канцлера Австрії дивною фразою – NYT

“Було б краще, якби війна швидше закінчилася”: Путін спантеличив канцлера Австрії дивною фразою – NYT

admin
12 Квітня, 202212 Квітня, 2022 Коментарі Вимкнено до “Було б краще, якби війна швидше закінчилася”: Путін спантеличив канцлера Австрії дивною фразою – NYT

Глава РФ Володимир Путін, який розв’язав війну проти України, видав фразу, мовляв, “було б краще, якби вона якнайшвидше закінчилася”. Водночас він відмахнувся від звинувачень російських солдатів у скоєнні воєнних злочинах, заявивши, що ті “інсценовані українцями”.

Про це йшлося на його зустрічі з канцлером Австрії Карлом Негаммером 10 квітня. Як пише The New York Times, останній пішов із неї не тільки з песимізмом щодо мирних перспектив, але й побоюючись, що російський лідер має намір ще різкіше активізувати жорстокість розпочатої ним війни.

Австрійський політик став першим західним лідером, який бачив главу країни-агресора особисто після вторгнення російських військ на українську територію й тих звірств, які вони там скоїли.

75-хвилинну зустріч у Москві Негаммер назвав різкою і прямою, а Путіна охарактеризував, як того, хто “зневажливо ставиться до звірств в Україні”. Кремль же, применшивши значення переговорів, у короткій заяві зазначив лише, що вона була “не довгою за мірками останнього часу”.

“Було зрозуміло, що російські сили мобілізуються для великомасштабного наступу на Донбас, наступної фази війни, яка триває вже сьомий тиждень. Ця загрозлива битва не може бути недооцінена в її жорстокості”, – сказав пізніше на пресконференції австрійський канцлер.

За його словами, російському лідеру він чітко вказав, що поки в Україні гинуть люди, “санкції проти Росії залишаться чинними і будуть жорсткішими”. Адже навіть коли він перебував із візитом у Кремлі, російські війська обстрілювали українські міста й селища.

Путін на зустрічі з Негаммером відмахнувся від звинувачень у воєнних злочинах РФ в Україні

“Путін, незважаючи на військові промахи Росії у війні та на всі спроби Заходу піддати його остракізму, як і раніше, здавалося, контролював ситуацію. Він жорстко придушував будь-яке інакодумство і отримував вигоду з широкої внутрішньої підтримки, доходів, що продовжуються, від продажу нафти і газу в Європу , прихованої підтримки Китаю й відмови більшої частини світу приєднатися до санкцій проти РФ”, – йдеться у матеріалі NYT.

Відомо, що багато хто на Заході критикував австрійського канцлера – його країна є членом Європейського Союзу, але не НАТО – за те, що він взагалі відвідав Москву, мабуть, “підігруючи путінському наративу про те, що зусиллям США щодо ізоляції РФ обов’язково прийде кінець”.

Пізніше сам Негаммер відповів репортерам, що намагався розповісти Путіну про жахіття війни та воєнні злочини, у скоєнні яких винні російські війська – у київському передмісті Буча й інших містах. Він заявив, що також розповів йому про знищені російські танки, які особисто бачив під час недавнього візиту в Україну, щоб “нагадати про величезні жертви, які несе і Росія”.

Але у відповідь глава РФ лише відмахнувся від звинувачень у воєнних злочинах як “інсценованих Україною”.

Карл Негаммер під час візиту в Києві

“В кінці він сказав: “Було б краще, якби вона” – війна – “швидше закінчилася”, – передав Негаммер, підкресливши, що сенс цих слів був неясний.

На його думку, вони могли або сигналізувати про те, що російський лідер готовий до подальших мирних переговорів, або що він готує новий швидкий і жорстокий напад на Донбас, де підтримувані РФ бойовики борються з українськими військовими з 2014 року.

“У нас не може бути ілюзій: президент Путін повністю прийняв логіку війни і діє відповідно. Ось чому я вважаю, що так важливо постійно зіштовхувати його з фактами війни”, – підсумував Негаммер, пояснюючи мету свого візиту в Москву.

Obozrevatel

Навігація записів

Олексій Арестович: “Cмepть Пyтiна не вигідна Україні. Для нас найкращий варіант – якби він…”
Маріуполь. Морські піхотинці з 36-ї бригади близько 5 ранку записали відеозвернення : Ми не здавали позицій. Ми тримали кожен клаптик, але реалії такі..

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
  • Тридцятирічна Люба, яка працювала швачкою на фабриці, вперше в житті збиралася вийти заміж, радіючи, що у неї солідний наречений, з посадою, та й старший за неї, тож мудріший буде. Вийшовши на ґанок, Аркадій, розкинувши руки в різні боки, вигукнув
  • – Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов. А вона до вікна підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes