Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Була я вдома в однієї сім’ї – дівчина українка і її чоловік швед. У них був симпатичний маленький будинок. І ось..

Була я вдома в однієї сім’ї – дівчина українка і її чоловік швед. У них був симпатичний маленький будинок. І ось..

admin
2 Червня, 20202 Червня, 2020 Коментарі Вимкнено до Була я вдома в однієї сім’ї – дівчина українка і її чоловік швед. У них був симпатичний маленький будинок. І ось..

Автор публікації – Галина Сергєєва. Мовою оригіналу:

Была я как-то дома у одной семьи – девушка украинка и ее муж швед. У них был симпатичный уютный домик, маленькая дочка, пушистый кот. Терраса, гриль на улице, цветы в горшках.

И вот, среди всей этой стандартной обстановки, бросался в глаза старинный деревянный резной диван с мягкими, обитыми шелком – кремовым в красную полоску – сиденьями и спинками, и в комплект к нему такие же массивные, шикарные стулья. Они были немного потертые, но все равно великолепные. Все это стояло на почетном месте в гостиной.

– Ого! – воскликнула я. – Какая красота!..

Эта семья не была похожа на собирателей антиквариата, богачей, коллекционеров. Обычные трудяги, которым ничто на свете не достается просто так, поэтому я и удивилась.

В моем, рожденном с СССР, мозгу словно бы навсегда отпечаталось, что такие роскошные старинные вещи могут принадлежать только какому-то классу небожителей, к которому, безусловно, ни я, ни моя семья и никто рядом никогда не относился. Это было что-то недостижимое и запретное.

– Ох, скажи красивый, да? ..- переспросила хозяйка Саша. – Достался Густаву от прабабушки.

А потом, словно поняв мои мысли, она добавила:

– Ведь у их семьи никогда не было голода, раскулачивания, коллективизации, репрессий, расстрелов… Их не перевозили, словно скот, с места на место, в товарных вагонах. Они не теряли дом, не отдавали последнюю скатерть, чтоб прокормить ребенка, не хоронили опухших младенцев на огороде, не ели лободу, не прятали горстки муки дома… У них осталось все. Осталась мебель с позапрошлого столетия, осталась посуда, которую ставили на стол по семейным праздникам, осталось серебро и красивые подсвечники, у них, представляешь, Галя, даже фотографии старые-престарые все сохранились!.. Они словно бы живут со своей историей каждый день!… Тогда как наше – все было стерто.

… В советских учебниках писали, что материальное неважно. Но люди ведь тоже материальны. В этом советская идеология не лукавила – люди ей и вправду были не особо важны. Ведь из людей, у которых все отняли, отняли прошлое, отняли их дома, отняли их бабушек и дедушек, отняли матерей – и буквально, и вот в таких обычных бытовых вещах – из таких людей очень просто сделать запуганную массу без рода без племени, без корней, массу, которой так просто управлять.

Так важно не дать сделать из себя массу, помнить прошлое, и строить – свой род, с которым не посмеют так больше поступить.

Навігація записів

В Україну йде серйозне потепління: синоптики назвали дату
У нелегальному «дитсадку» Запоріжжя в перший день відвідин nомерла дитина

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • Закохався у жінку (34 роки) з донькою. Рік жив із ними — готував, возив дитину до школи, дарував подарунки. І тут почув від дитини фразу…Яка вра зила його..
  • Катя спочатку намагалася пояснити. Пояснювала, що працює в редакції і їй це подобається. Пояснювала, що світлі стіни — це її вибір, її квартира, її естетика. Пояснювала, що в Туреччині їм з Толіком добре, бо там море і тому що вони там відпочивають. У відповідь Валентина Аркадіївна дивилася на неї з терплячим розумінням людини, яка має справу з дитиною, яка не розуміє, що гарячу плиту чіпати не можна. Їй не потрібно було сперечатися. Вона просто знала.
  • Діти скинулися і відправили мене в «санаторій» на день народження. Я раділа. А коли повернулася — «санаторій»чекав мене вдома..Я сіла на стілець..— Поясніть, — сказала я…
  • Я голодний! Чому на столі порожньо?!
  • — Дядечку, вибачте… А одинадцять троянд — це дуже дорого?
  • Мамо, ми здаємо твою квартиру студентам, а тебе переселяємо в нашу мансарду, так усім буде вигідніше, — заявив Ярослав, навіть не дивлячись мені в очі. Мирося задоволено кивнула, наче йшлося про перестановку старого стільця, а не про мою єдину власність. Вони вже все вирішили, підрахували мої сили та мій час до останньої хвилини
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes