Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Була я вдома в однієї сім’ї – дівчина українка і її чоловік швед. У них був симпатичний маленький будинок. І ось..

Була я вдома в однієї сім’ї – дівчина українка і її чоловік швед. У них був симпатичний маленький будинок. І ось..

admin
2 Червня, 20202 Червня, 2020 Коментарі Вимкнено до Була я вдома в однієї сім’ї – дівчина українка і її чоловік швед. У них був симпатичний маленький будинок. І ось..

Автор публікації – Галина Сергєєва. Мовою оригіналу:

Была я как-то дома у одной семьи – девушка украинка и ее муж швед. У них был симпатичный уютный домик, маленькая дочка, пушистый кот. Терраса, гриль на улице, цветы в горшках.

И вот, среди всей этой стандартной обстановки, бросался в глаза старинный деревянный резной диван с мягкими, обитыми шелком – кремовым в красную полоску – сиденьями и спинками, и в комплект к нему такие же массивные, шикарные стулья. Они были немного потертые, но все равно великолепные. Все это стояло на почетном месте в гостиной.

– Ого! – воскликнула я. – Какая красота!..

Эта семья не была похожа на собирателей антиквариата, богачей, коллекционеров. Обычные трудяги, которым ничто на свете не достается просто так, поэтому я и удивилась.

В моем, рожденном с СССР, мозгу словно бы навсегда отпечаталось, что такие роскошные старинные вещи могут принадлежать только какому-то классу небожителей, к которому, безусловно, ни я, ни моя семья и никто рядом никогда не относился. Это было что-то недостижимое и запретное.

– Ох, скажи красивый, да? ..- переспросила хозяйка Саша. – Достался Густаву от прабабушки.

А потом, словно поняв мои мысли, она добавила:

– Ведь у их семьи никогда не было голода, раскулачивания, коллективизации, репрессий, расстрелов… Их не перевозили, словно скот, с места на место, в товарных вагонах. Они не теряли дом, не отдавали последнюю скатерть, чтоб прокормить ребенка, не хоронили опухших младенцев на огороде, не ели лободу, не прятали горстки муки дома… У них осталось все. Осталась мебель с позапрошлого столетия, осталась посуда, которую ставили на стол по семейным праздникам, осталось серебро и красивые подсвечники, у них, представляешь, Галя, даже фотографии старые-престарые все сохранились!.. Они словно бы живут со своей историей каждый день!… Тогда как наше – все было стерто.

… В советских учебниках писали, что материальное неважно. Но люди ведь тоже материальны. В этом советская идеология не лукавила – люди ей и вправду были не особо важны. Ведь из людей, у которых все отняли, отняли прошлое, отняли их дома, отняли их бабушек и дедушек, отняли матерей – и буквально, и вот в таких обычных бытовых вещах – из таких людей очень просто сделать запуганную массу без рода без племени, без корней, массу, которой так просто управлять.

Так важно не дать сделать из себя массу, помнить прошлое, и строить – свой род, с которым не посмеют так больше поступить.

Навігація записів

В Україну йде серйозне потепління: синоптики назвали дату
У нелегальному «дитсадку» Запоріжжя в перший день відвідин nомерла дитина

Related Articles

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Viktor
16 Лютого, 202616 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Цікаве за сьогодні

  • — Старався він… — пробурчала Зоя, але все ж таки пішла до дзеркала. Не минуло й хвилини, як із ванної пролунав обурений крик: — Ти знущаєшся, так?! Ти що собі дозволяєш? Сьогодні ж не перше квітня! Що це за дурнуваті жарти? — Рябо моя, ти мене в могилу зведеш, їй-богу… — не витримав Микола. Подумки він вилаявся: «І який дурень те Восьме березня придумав? Від нього тільки самі проблеми — і в жінок, і в мужиків…»
  • Спочатку постаріла, тепер ще й захворіла. Я подаю на розлучення! — Чоловік голосно грюкнув дверима, навіть не підозрюючи, як сильно прорахувався
  • — Від кого це ви все ховаєтеся, Микола Миколайович? Хто вас все вкрасти намагається
  • З того часу минув лише рік. Батьки вживали, а Єгор ріс сам по собі. За цей час з відмінника він перетворився на справжнього бешкетника. Так, йому хоч і 15 років ще, але секція боксу, в яку він ходив раніше, давала йому фору перед старшими супротивниками. Тепер його хоч і обзивали, але тільки за очі, інакше справа закінчувалася бі…ою.
  • 3іна належала до жінок, які кажуть: «Не витрачайся на мене, краще посидимо вдома, мені так затишніше». 9 місяців вона була «найкращою» жінкою в моєму житті. А потім я випадково почув її розмову з «найкращою» донькою…
  • “– Ми за грошима! – оголосила мама Віктора. – За якими? – Як за якими? Які ми вам на весілля давали! Вам же дарували! Ось і поверніть борги! – не зважаючи на невістки, жінка пройшла до кімнати, звідки вийшов Віктор з уже готовою пачкою грошей.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes