Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 80

Автор: Viktor

— Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати, вона ж наша! – Твоя Дашка, – батько різко смикнув кермо, – скрізь гадить. Всюди! І в коридорі, і біля грубки, і вчора у взутті купу лишила. А куди належить, ходити не хоче. Мені що, з нею робити? — Але ж тато…

— Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати, вона ж наша! – Твоя Дашка, – батько різко смикнув кермо, – скрізь гадить. Всюди! І в коридорі, і біля грубки, і вчора у взутті купу лишила. А куди належить, ходити не хоче. Мені що, з нею робити? — Але ж тато…

Viktor
26 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати, вона ж наша! – Твоя Дашка, – батько різко смикнув кермо, – скрізь гадить. Всюди! І в коридорі, і біля грубки, і вчора у взутті купу лишила. А куди належить, ходити не хоче. Мені що, з нею робити? — Але ж тато…

“— Тату, не увозь! — схлипнула молодша дочка, Катруся, семирічна, з почервонілим від сліз носом. — Дашку не можна віддавати,…

— Діду, якщо тебе колись пронесло повз її поганий настрій, то ти справжній щасливчик! Бо мені вона вже поперек горла стоїть. Мрію тільки про одне: щоб вона поїхала кудись далеко, і щоб усі дороги туди змило дощем! — Андрію, годі емоціями розкидатися! — зупинив онука дід. — Розкажи до ладу, що сталося.

— Діду, якщо тебе колись пронесло повз її поганий настрій, то ти справжній щасливчик! Бо мені вона вже поперек горла стоїть. Мрію тільки про одне: щоб вона поїхала кудись далеко, і щоб усі дороги туди змило дощем! — Андрію, годі емоціями розкидатися! — зупинив онука дід. — Розкажи до ладу, що сталося.

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Діду, якщо тебе колись пронесло повз її поганий настрій, то ти справжній щасливчик! Бо мені вона вже поперек горла стоїть. Мрію тільки про одне: щоб вона поїхала кудись далеко, і щоб усі дороги туди змило дощем! — Андрію, годі емоціями розкидатися! — зупинив онука дід. — Розкажи до ладу, що сталося.

— Діду, рятуй! — приречено мовив Андрій, ледь переступивши поріг. — А просто так до діда зайти вже зась? —…

– Ти думав, я не здогадаюся про твої плани? Продати моє майно, а потім зникнути з твоєю ідеальною Софією?

– Ти думав, я не здогадаюся про твої плани? Продати моє майно, а потім зникнути з твоєю ідеальною Софією?

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти думав, я не здогадаюся про твої плани? Продати моє майно, а потім зникнути з твоєю ідеальною Софією?

– Чому підлога не вимита? А де вечеря? – Гліб кинув портфель на диван і оглянув кімнату. – Ти взагалі…

Після того, як дружини не стало, я залишився сам. Дітей у нас не було. Та якось в гості завітала сестра Катерини. Такої пропозиції я не очікував від неї.

Після того, як дружини не стало, я залишився сам. Дітей у нас не було. Та якось в гості завітала сестра Катерини. Такої пропозиції я не очікував від неї.

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Після того, як дружини не стало, я залишився сам. Дітей у нас не було. Та якось в гості завітала сестра Катерини. Такої пропозиції я не очікував від неї.

Віталій поховав свою кохану дружину рік тому. Оскільки жили вони в будинку Катерини, то після її смерті Віталій тут і…

— Лідо, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.

— Лідо, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Лідо, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.

— Лідо, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна. —…

А сьогодні вранці до них із сином заявилася мати покійної дружини. Вже весела. Почала голосити, що дитина без матері, бідне дитя. Сьогодні був рівно рік після того, як не стало матері хлопця. – Та все добре. Я вже звик. Я ж і з міста поїхав заради сина. Щоб бабця не лізла. А вона знайшла нас і тут. Ну і ось…

А сьогодні вранці до них із сином заявилася мати покійної дружини. Вже весела. Почала голосити, що дитина без матері, бідне дитя. Сьогодні був рівно рік після того, як не стало матері хлопця. – Та все добре. Я вже звик. Я ж і з міста поїхав заради сина. Щоб бабця не лізла. А вона знайшла нас і тут. Ну і ось…

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до А сьогодні вранці до них із сином заявилася мати покійної дружини. Вже весела. Почала голосити, що дитина без матері, бідне дитя. Сьогодні був рівно рік після того, як не стало матері хлопця. – Та все добре. Я вже звик. Я ж і з міста поїхав заради сина. Щоб бабця не лізла. А вона знайшла нас і тут. Ну і ось…

Надія була вже на п’ятому місяці, коли Микола заявив, що у нього є інша! Зібрав речі й пішов… Жити в…

– Гарно ви мене обкрутили! Давно це з братом вигадали? – Я й не знаю, як реагувати на звинувачення доньки

– Гарно ви мене обкрутили! Давно це з братом вигадали? – Я й не знаю, як реагувати на звинувачення доньки

Viktor
26 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Гарно ви мене обкрутили! Давно це з братом вигадали? – Я й не знаю, як реагувати на звинувачення доньки

Вже багато років я живу в Києві. Хоча сама із села Київської області. Там і батьківська хата залишилась. Коли мами…

– Забирай свою квартиру і забудь, як я виглядаю! Не треба було руйнувати мій шлюб! – Донька накричала на мене й пішла геть

– Забирай свою квартиру і забудь, як я виглядаю! Не треба було руйнувати мій шлюб! – Донька накричала на мене й пішла геть

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Забирай свою квартиру і забудь, як я виглядаю! Не треба було руйнувати мій шлюб! – Донька накричала на мене й пішла геть

Кожна мати хоче добра своїй дитині. Коли бачиш, що життя в неї не складається – серце рветься на частини. От…

— Куди це ти зібралася з валізою? А хто тепер нами займатиметься?! — обурився чоловік, помітивши мій рішучий погляд…

— Куди це ти зібралася з валізою? А хто тепер нами займатиметься?! — обурився чоловік, помітивши мій рішучий погляд…

Viktor
26 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Куди це ти зібралася з валізою? А хто тепер нами займатиметься?! — обурився чоловік, помітивши мій рішучий погляд…

Вікторія прокинулася о пів на сьому — як завжди, без будильника і без запізнень. За вікном лише почала сіріти смуга…

– Ви тут? – у дверях палати з’явився лікар. – Здрастуйте. Мені повідомили, що ви прийшли. Я змінив схему лікування, призначив нові препарати, та…

– Ви тут? – у дверях палати з’явився лікар. – Здрастуйте. Мені повідомили, що ви прийшли. Я змінив схему лікування, призначив нові препарати, та…

Viktor
26 Січня, 202626 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ви тут? – у дверях палати з’явився лікар. – Здрастуйте. Мені повідомили, що ви прийшли. Я змінив схему лікування, призначив нові препарати, та…

– Що ж ти досі живеш, та мене мучиш?! – Антон смикнув гнучку трубку крапельниці. Молоденька медсестра увійшла до палати,…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • — Тому ти всі гроші тримаєш на своєму рахунку і нам нічого не даєш. Заради нашого щасливого майбутнього. Щоб ми росли духовно. Я правильно розумію
  • — І що ти думаєш? Не заїхав! — розводить руками жінка. — Ні після свят, ні на Водохреще, ні пізніше. Я спочатку дзвонила, просила, нагадувала. А там уже й січень минув, а син до матері так і не доїхав.
  • – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!
  • У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.
  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes