Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 59

Автор: Viktor

Таксистка, яка була при надії, підібрала на трасі непритомного чоловіка… а за місяць до неї приїхав розкішний автомобіль

Таксистка, яка була при надії, підібрала на трасі непритомного чоловіка… а за місяць до неї приїхав розкішний автомобіль

Viktor
7 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Таксистка, яка була при надії, підібрала на трасі непритомного чоловіка… а за місяць до неї приїхав розкішний автомобіль

Таксистка, яка була при надії, підібрала на трасі непритомного чоловіка… а за місяць до неї приїхав розкішний  автомобіль Віра пригальмувала, хоч…

– А хто що привіз, той те і їсть, – оголосила я вічним нахлібникам

– А хто що привіз, той те і їсть, – оголосила я вічним нахлібникам

Viktor
7 Лютого, 20267 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – А хто що привіз, той те і їсть, – оголосила я вічним нахлібникам

– А хто що привіз, той те і їсть, – оголосила я вічним нахлібникам Коли в п’ятницю ввечері задзвонив телефон,…

Шукай собі інше місце, Маріє. Це моя квартира. Не моя вина, що так все вийшло – це обставини – спокійно заявила сестра. Отак прожила життя, що на старості залишилась ні з чим. Від безвиході руки опускаються! Я ж то думала, що маю на кого покластися, а сестра виявилась ще тою егоїсткою! І так підло зі мною вчинила.

Шукай собі інше місце, Маріє. Це моя квартира. Не моя вина, що так все вийшло – це обставини – спокійно заявила сестра. Отак прожила життя, що на старості залишилась ні з чим. Від безвиході руки опускаються! Я ж то думала, що маю на кого покластися, а сестра виявилась ще тою егоїсткою! І так підло зі мною вчинила.

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Шукай собі інше місце, Маріє. Це моя квартира. Не моя вина, що так все вийшло – це обставини – спокійно заявила сестра. Отак прожила життя, що на старості залишилась ні з чим. Від безвиході руки опускаються! Я ж то думала, що маю на кого покластися, а сестра виявилась ще тою егоїсткою! І так підло зі мною вчинила.

Отак прожила життя, що на старості залишилась ні з чим. Від безвиході руки опускаються! Я ж то думала, що маю…

Я навіть в Італії таких гарних вілл не бачила, а зять побудував її просто в мене на ділянці. Я вже уявляла, як буду бавити онуків у саду поруч. А тоді донечка повідомила мені новину, від якої волосся дибки стало. Мені вкрай потрібна ваша порада.

Я навіть в Італії таких гарних вілл не бачила, а зять побудував її просто в мене на ділянці. Я вже уявляла, як буду бавити онуків у саду поруч. А тоді донечка повідомила мені новину, від якої волосся дибки стало. Мені вкрай потрібна ваша порада.

Viktor
6 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Я навіть в Італії таких гарних вілл не бачила, а зять побудував її просто в мене на ділянці. Я вже уявляла, як буду бавити онуків у саду поруч. А тоді донечка повідомила мені новину, від якої волосся дибки стало. Мені вкрай потрібна ваша порада.

– Поїхали з нами на море! Ти ж не в рабстві тут! – кликали мене італійські подруги. Вони щороку їдуть…

– Ще чого! Я твоїй сестрі грошей ніколи більше не дам. Вона у мене в травні п’ятнадцять тисяч взяла – теж казала, що за квартиру платити нема чим, що хлопчики з усього одягу повиростали. А за тиждень в Єгипет всі вчотирьох подалися. – А борг вона тобі повернула? – поцікавився чоловік.

– Ще чого! Я твоїй сестрі грошей ніколи більше не дам. Вона у мене в травні п’ятнадцять тисяч взяла – теж казала, що за квартиру платити нема чим, що хлопчики з усього одягу повиростали. А за тиждень в Єгипет всі вчотирьох подалися. – А борг вона тобі повернула? – поцікавився чоловік.

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ще чого! Я твоїй сестрі грошей ніколи більше не дам. Вона у мене в травні п’ятнадцять тисяч взяла – теж казала, що за квартиру платити нема чим, що хлопчики з усього одягу повиростали. А за тиждень в Єгипет всі вчотирьох подалися. – А борг вона тобі повернула? – поцікавився чоловік.

– Сьогодні у торговому центрі Аллу бачила, – сказала чоловікові за вечерею Олена. – Ми з Ганною ходили зимові черевики…

З пологового відділення вона добиралася сама, чоловік лежав на дивані.

З пологового відділення вона добиралася сама, чоловік лежав на дивані.

Viktor
6 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до З пологового відділення вона добиралася сама, чоловік лежав на дивані.

— Коли приїде тато? — голос медсестри дзвенів у порожньому коридорі. — Скоро, — збрехала Анна, ніяково перехоплюючи згорток із…

Залицяльник сказав, що любить «природну красу». На наступну зустріч я прийшла з неголеними ногами й у старій майці.

Залицяльник сказав, що любить «природну красу». На наступну зустріч я прийшла з неголеними ногами й у старій майці.

Viktor
6 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Залицяльник сказав, що любить «природну красу». На наступну зустріч я прийшла з неголеними ногами й у старій майці.

На тому самому побаченні, коли офіціант поклав рахунок на стіл, а я машинально потягнулася до пудрениці, Ігор раптом видав: —…

— Оце так справа, — образився онук. — Я сто разів встигну розкласти ті лахи. А якщо вони тобі заважають — сама розклади. У чому проблема? — Жодних проблем, — усміхнулася Ірина. — Сама розкладу. — А пиріжки? — Сам спечи, — кинула бабуся і пішла в кімнату онука. Олежко аж рота відкрив від подиву… Пиріжків того вечора він так і не дочекався.

— Оце так справа, — образився онук. — Я сто разів встигну розкласти ті лахи. А якщо вони тобі заважають — сама розклади. У чому проблема? — Жодних проблем, — усміхнулася Ірина. — Сама розкладу. — А пиріжки? — Сам спечи, — кинула бабуся і пішла в кімнату онука. Олежко аж рота відкрив від подиву… Пиріжків того вечора він так і не дочекався.

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Оце так справа, — образився онук. — Я сто разів встигну розкласти ті лахи. А якщо вони тобі заважають — сама розклади. У чому проблема? — Жодних проблем, — усміхнулася Ірина. — Сама розкладу. — А пиріжки? — Сам спечи, — кинула бабуся і пішла в кімнату онука. Олежко аж рота відкрив від подиву… Пиріжків того вечора він так і не дочекався.

— Мамусю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Залишишся з Олежком? — голос доньки здався Ірині Миколаївні аж занадто…

— Тому в мене зустрічна пропозиція, — продовжила я. — Раз ми ділимо витрати навпіл, давай діяти цивілізовано. Наймаємо домробітницю двічі на тиждень: прибирання, прасування, приготування їжі на кілька днів. Суму ділимо теж навпіл. Так у нас буде чисто, смачно, і ніхто не буде перевантажений. А затишок я створю сама — розставлю свічки, підберу штори.

— Тому в мене зустрічна пропозиція, — продовжила я. — Раз ми ділимо витрати навпіл, давай діяти цивілізовано. Наймаємо домробітницю двічі на тиждень: прибирання, прасування, приготування їжі на кілька днів. Суму ділимо теж навпіл. Так у нас буде чисто, смачно, і ніхто не буде перевантажений. А затишок я створю сама — розставлю свічки, підберу штори.

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до — Тому в мене зустрічна пропозиція, — продовжила я. — Раз ми ділимо витрати навпіл, давай діяти цивілізовано. Наймаємо домробітницю двічі на тиждень: прибирання, прасування, приготування їжі на кілька днів. Суму ділимо теж навпіл. Так у нас буде чисто, смачно, і ніхто не буде перевантажений. А затишок я створю сама — розставлю свічки, підберу штори.

Ми зустрічалися пів року. Це був час, коли маленькі недоліки партнера здаються чарівними рисами характеру, а майбутнє бачиться виключно світлим…

– Не подобається – ніхто не тримає, – сказав чоловік і вказав на двері. А все через їжу

– Не подобається – ніхто не тримає, – сказав чоловік і вказав на двері. А все через їжу

Viktor
6 Лютого, 20266 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до – Не подобається – ніхто не тримає, – сказав чоловік і вказав на двері. А все через їжу

Працюю, як і більшість жінок. Повний робочий день, дедлайни, начальство, маршрутки, втома. Але моя “друга зміна” починається вдома. І вона…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Моїм батькам вже за 60, і я їхня єдина дочка. Я була впевнена, що у скрутну хвилину вони мене підтримають, але все виявилося зовсім не так, як я думала. Вийшла заміж я в 30 років, і відразу після весілля почалися розмови: «Коли вже онуки?», «Час нам бабусями та дідусями стати!». Перша вагітність далася мені тяжко, адже я носила двійню. Наші хлопчики народилися здоровими, і зараз їм уже два роки. Але батьки, які так чекали на онуків, за цей час відвідали нас лише три рази, хоча ми живемо в одному місті. Ні допомоги, ні підтримки я так і не отримала..
  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
  • Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?
  • – Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?
  • У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes