Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 58

Автор: Viktor

Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!

Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!

Viktor
19 Березня, 202619 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Вона знала, що Микола звинувачує себе. В юності він був відчайдушний, усім хотів довести свою крутість. Часто поводився абияк, ліз куди не треба. Лікар сказав, що ті старі переживання Миколи були причиною. Та й взагалі, зі здоров’ям у нього тепер багато проблем. Вона заплющує очі і відразу уявляє, як вони будуть з Миколою щасливі, якщо все вийде!

Аліна важко вклала доньку, вона ніяк не хотіла засинати. Бо ж тато її не поцілував! А ще Юлечка хотіла показати…

Ну мама ж не винна, що квартира в неї вже стара. І простіше їй уже до них у чотирикімнатну переїхати, ніж у себе щось лагодити

Ну мама ж не винна, що квартира в неї вже стара. І простіше їй уже до них у чотирикімнатну переїхати, ніж у себе щось лагодити

Viktor
19 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ну мама ж не винна, що квартира в неї вже стара. І простіше їй уже до них у чотирикімнатну переїхати, ніж у себе щось лагодити

— Рито, де ти там уже? Я їсти хочу, — нила свекруха. Рита зітхнула. Ну за що їй це все?…

– Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я єхидно

– Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я єхидно

Viktor
19 Березня, 202619 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ну, привіт, чоловіче! Розлучення прийшов просити? Так мене й умовляти не треба – щастю твоєму особистому перешкоджати не буду! – Сказала я єхидно

– Сашко, а чого валіза у передпокої? Тільки не кажи, що тебе знову на всі вихідні у відрядження! Ми на…

Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання.

Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання.

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання.

Більше року тому він розлучився з дружиною, з якою прожив 7 років. В один прекрасний момент вона йому сказала, що…

– В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

– В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

Стасе, а ти вимкнув праску? – Чому я? – Ну, то ти ж останній прасував футболку! Стасе, ти що, як…

Залицяльник (32 роки) запросив відзначити день народження його мами (57 років). Він сказав мені: «Мама сувора, будь готова». Вечір закінчився несподівано…

Залицяльник (32 роки) запросив відзначити день народження його мами (57 років). Він сказав мені: «Мама сувора, будь готова». Вечір закінчився несподівано…

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Залицяльник (32 роки) запросив відзначити день народження його мами (57 років). Він сказав мені: «Мама сувора, будь готова». Вечір закінчився несподівано…

 Ми з Ігорем зустрічалися всього пів року. Він із тих чоловіків, які завжди виглядають зібрано: костюми, випрасувані сорочки, вічна зайнятість…

— Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця, хто де живе? Ви сім’я, повинні допомагати один одному. — Ти знав, — раптом зрозуміла Марина. — Ти знав, що вона збирається це зробити. — Марино, я… Я думав, мама передумає. Я просив її почекати, поговорити з тобою спочатку…

— Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця, хто де живе? Ви сім’я, повинні допомагати один одному. — Ти знав, — раптом зрозуміла Марина. — Ти знав, що вона збирається це зробити. — Марино, я… Я думав, мама передумає. Я просив її почекати, поговорити з тобою спочатку…

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця, хто де живе? Ви сім’я, повинні допомагати один одному. — Ти знав, — раптом зрозуміла Марина. — Ти знав, що вона збирається це зробити. — Марино, я… Я думав, мама передумає. Я просив її почекати, поговорити з тобою спочатку…

— Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця,…

— Маріє, біда! Все пропало! — Степан влетів на кухню з блідим обличчям, стискаючи в руках стару залізну банку з-під полтавських цукерок.

— Маріє, біда! Все пропало! — Степан влетів на кухню з блідим обличчям, стискаючи в руках стару залізну банку з-під полтавських цукерок.

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Маріє, біда! Все пропало! — Степан влетів на кухню з блідим обличчям, стискаючи в руках стару залізну банку з-під полтавських цукерок.

Червневий вечір у Миргороді видався лагідним. Сонце повільно котилося за обрій, забарвлюючи білі стіни хати Степана та Марії в ніжно-рожевий…

– Подивися на себе – роз’їжджаєш на машині, напевно багата стала! Поверни нам гроші, які ми на тебе витратили, коли ти жила у нашому будинку! – Зажадала колишня свекруха

– Подивися на себе – роз’їжджаєш на машині, напевно багата стала! Поверни нам гроші, які ми на тебе витратили, коли ти жила у нашому будинку! – Зажадала колишня свекруха

Viktor
18 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Подивися на себе – роз’їжджаєш на машині, напевно багата стала! Поверни нам гроші, які ми на тебе витратили, коли ти жила у нашому будинку! – Зажадала колишня свекруха

Того дня я була дуже зайнята і поспішала закінчити всі справи. Однак надійшло прохання заїхати ще в одне місце по…

— Не вмикай світло, — Не потрібно порушувати «романтику».— «Романтику»? — заінтриговано запитала Дарина. Хіба я неможу порадувати кохану дружину?..Дарина і Максим були одружені 5 років. До цього дня чоловік жодного разу не влаштовував романтичних вечорів… Але це були ще квіточки…Я ще не знала з ким жила скільки років..

— Не вмикай світло, — Не потрібно порушувати «романтику».— «Романтику»? — заінтриговано запитала Дарина. Хіба я неможу порадувати кохану дружину?..Дарина і Максим були одружені 5 років. До цього дня чоловік жодного разу не влаштовував романтичних вечорів… Але це були ще квіточки…Я ще не знала з ким жила скільки років..

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Не вмикай світло, — Не потрібно порушувати «романтику».— «Романтику»? — заінтриговано запитала Дарина. Хіба я неможу порадувати кохану дружину?..Дарина і Максим були одружені 5 років. До цього дня чоловік жодного разу не влаштовував романтичних вечорів… Але це були ще квіточки…Я ще не знала з ким жила скільки років..

— Максим? Ти вдома? — У темряві Дарина потягнулася до вимикача, але раптом хтось доторкнувся до її руки. — Не…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири
  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes