Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 47

Автор: Viktor

Завтра я зустріну свій день народження сама. Вперше за п’ять років — справді сама. І тут я раптом зрозуміла одну важливу «річ»…І ця «річ» назавжди змінила моє життя..

Завтра я зустріну свій день народження сама. Вперше за п’ять років — справді сама. І тут я раптом зрозуміла одну важливу «річ»…І ця «річ» назавжди змінила моє життя..

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Завтра я зустріну свій день народження сама. Вперше за п’ять років — справді сама. І тут я раптом зрозуміла одну важливу «річ»…І ця «річ» назавжди змінила моє життя..

Завтра мені виповниться двадцять чотири. Я збиралася відзначити цей день разом із ним — як і всі попередні роки, тихо…

– Баба померла, а мене й без копійки лишила? Тоді нема чого за нею й плакати! – кричав мій син прямо на похороні…

– Баба померла, а мене й без копійки лишила? Тоді нема чого за нею й плакати! – кричав мій син прямо на похороні…

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Баба померла, а мене й без копійки лишила? Тоді нема чого за нею й плакати! – кричав мій син прямо на похороні…

Сталось у мене недавно велике горе. Не знаю, як після цього рідним і в очі дивитись… Моя молодша сестра свого…

Тато привів коханку в нашу квартиру. І вона не соромилась матері, жила в сусідній кімнаті. Через роки я відомстила

Тато привів коханку в нашу квартиру. І вона не соромилась матері, жила в сусідній кімнаті. Через роки я відомстила

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тато привів коханку в нашу квартиру. І вона не соромилась матері, жила в сусідній кімнаті. Через роки я відомстила

Нещодавно мене спитали, чи не страшно мені гріх на душу брати, адже я так з мачухою повелася. А я спокійно…

— Павлику? Ти що, паску святити ходив? — здивовано кліпнула вона. Хлопчик, сяючи на всі 32 зуби, радісно закивав. — А яйця що… сирі, чи що? — перепитала бабуся і раптом почала сміятися. Та так щиро й заразливо, що Павлик й собі залився сміхом. Відсміявшись, малий абсолютно серйозно заявив, що бабуся завтра має обов’язково з’їсти всю паску до крихти. І тоді вона стовідсотково одужає, бо паска ж «аж мокра від святої води»

— Павлику? Ти що, паску святити ходив? — здивовано кліпнула вона. Хлопчик, сяючи на всі 32 зуби, радісно закивав. — А яйця що… сирі, чи що? — перепитала бабуся і раптом почала сміятися. Та так щиро й заразливо, що Павлик й собі залився сміхом. Відсміявшись, малий абсолютно серйозно заявив, що бабуся завтра має обов’язково з’їсти всю паску до крихти. І тоді вона стовідсотково одужає, бо паска ж «аж мокра від святої води»

Viktor
27 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Павлику? Ти що, паску святити ходив? — здивовано кліпнула вона. Хлопчик, сяючи на всі 32 зуби, радісно закивав. — А яйця що… сирі, чи що? — перепитала бабуся і раптом почала сміятися. Та так щиро й заразливо, що Павлик й собі залився сміхом. Відсміявшись, малий абсолютно серйозно заявив, що бабуся завтра має обов’язково з’їсти всю паску до крихти. І тоді вона стовідсотково одужає, бо паска ж «аж мокра від святої води»

— Ану йди звідси! Та як так можна?! — засичали зусібіч на Павла люди. Хлопчик аж скулився, втягнув голову в…

-Все-таки добре, що ми тоді будинок в селі купили!

-Все-таки добре, що ми тоді будинок в селі купили!

Viktor
27 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до -Все-таки добре, що ми тоді будинок в селі купили!

-Все-таки добре, що ми тоді будинок в селі купили! – говорила Олена своєму чоловікові – Миколі. -Звичайно добре! А ти…

Тридцять років вона вкладала в ці бетонні стіни свою душу, здоров’я і гроші, перетворюючи “його” квартиру на їхнє затишне гніздо. А сьогодні він виставив їй рахунок. Показав її місце на килимку.Вранці, щойно Борис пішов на роботу, Катерина мовчки зібралася і поїхала до доньки. — Він так і сказав? “З мого дозволу”?! — донька підскочила з дивана. — Мамо, та він зовсім береги поплутав! 

Тридцять років вона вкладала в ці бетонні стіни свою душу, здоров’я і гроші, перетворюючи “його” квартиру на їхнє затишне гніздо. А сьогодні він виставив їй рахунок. Показав її місце на килимку.Вранці, щойно Борис пішов на роботу, Катерина мовчки зібралася і поїхала до доньки. — Він так і сказав? “З мого дозволу”?! — донька підскочила з дивана. — Мамо, та він зовсім береги поплутав! 

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тридцять років вона вкладала в ці бетонні стіни свою душу, здоров’я і гроші, перетворюючи “його” квартиру на їхнє затишне гніздо. А сьогодні він виставив їй рахунок. Показав її місце на килимку.Вранці, щойно Борис пішов на роботу, Катерина мовчки зібралася і поїхала до доньки. — Він так і сказав? “З мого дозволу”?! — донька підскочила з дивана. — Мамо, та він зовсім береги поплутав! 

— Запам’ятай раз і назавжди: ти спиш на цьому ліжку і ходиш по цій підлозі тільки тому, що я тобі…

— Піти можеш у будь-який момент. Я тебе не тримаю. Тільки знай — ти тут ніхто. Квартира — моя

— Піти можеш у будь-який момент. Я тебе не тримаю. Тільки знай — ти тут ніхто. Квартира — моя

Viktor
27 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Піти можеш у будь-який момент. Я тебе не тримаю. Тільки знай — ти тут ніхто. Квартира — моя

— Ти куди це зібралася? — процідив Олексій. — Хто ж готувати й прибирати буде? — різко перебив сміхом і…

В іншій ситуації Юра не став би витрачати час на розмову з цією людиною. Але сьогодні у нього був чудовий настрій. Не відповівши, він попрямував до під’їзду. Микола Федорович сприйняв мовчання сина, як згоду і пішов за ним. – І квартира у тебе класна! Велика така, – сказав гість, оглянувши кімнату. – Бачу, що ти молодець, багато чого досяг! І цілком можеш допомогти рідній людині. – Про що ви кажете?

В іншій ситуації Юра не став би витрачати час на розмову з цією людиною. Але сьогодні у нього був чудовий настрій. Не відповівши, він попрямував до під’їзду. Микола Федорович сприйняв мовчання сина, як згоду і пішов за ним. – І квартира у тебе класна! Велика така, – сказав гість, оглянувши кімнату. – Бачу, що ти молодець, багато чого досяг! І цілком можеш допомогти рідній людині. – Про що ви кажете?

Viktor
26 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до В іншій ситуації Юра не став би витрачати час на розмову з цією людиною. Але сьогодні у нього був чудовий настрій. Не відповівши, він попрямував до під’їзду. Микола Федорович сприйняв мовчання сина, як згоду і пішов за ним. – І квартира у тебе класна! Велика така, – сказав гість, оглянувши кімнату. – Бачу, що ти молодець, багато чого досяг! І цілком можеш допомогти рідній людині. – Про що ви кажете?

– Я йду. І так, я люблю Вероніку. У нас з тобою все давно закінчилося – і кохання, і повага….

— Бабусю, мені в кашу варення побільше поклади! І мені теж! Вона тепло усміхнулася: — Вмивайтеся швиденько і за стіл. Вам що, варення з кашею чи кашу з варенням? Діти засміялися і побігли у ванну, аж тут у двері раптом подзвонили. Тетяна Петрівна подумала, що то, певно, сусідка. Відчинила і спершу навіть не впізнала — на порозі стояла Галина Йосипівна, Аллина мати! Оце так несподіванка

— Бабусю, мені в кашу варення побільше поклади! І мені теж! Вона тепло усміхнулася: — Вмивайтеся швиденько і за стіл. Вам що, варення з кашею чи кашу з варенням? Діти засміялися і побігли у ванну, аж тут у двері раптом подзвонили. Тетяна Петрівна подумала, що то, певно, сусідка. Відчинила і спершу навіть не впізнала — на порозі стояла Галина Йосипівна, Аллина мати! Оце так несподіванка

Viktor
26 Березня, 202626 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Бабусю, мені в кашу варення побільше поклади! І мені теж! Вона тепло усміхнулася: — Вмивайтеся швиденько і за стіл. Вам що, варення з кашею чи кашу з варенням? Діти засміялися і побігли у ванну, аж тут у двері раптом подзвонили. Тетяна Петрівна подумала, що то, певно, сусідка. Відчинила і спершу навіть не впізнала — на порозі стояла Галина Йосипівна, Аллина мати! Оце так несподіванка

— Тетяно Петрівно, я на роботу побігла, суп дітям свіжий курячий зварила. А ви доїжте картопляний із фрикадельками, ви ж…

У 42 роки, маючи за плечима власний будівельний бізнес я щиро повірив що серед сільської тиші, живуть прості, щирі дівчата.. І мені здалося, що я таку знайшов.Але розкопавши її краще За три години Настя,тягнула свій картатий баул до викликаного таксі «Економ».

У 42 роки, маючи за плечима власний будівельний бізнес я щиро повірив що серед сільської тиші, живуть прості, щирі дівчата.. І мені здалося, що я таку знайшов.Але розкопавши її краще За три години Настя,тягнула свій картатий баул до викликаного таксі «Економ».

Viktor
26 Березня, 202626 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У 42 роки, маючи за плечима власний будівельний бізнес я щиро повірив що серед сільської тиші, живуть прості, щирі дівчата.. І мені здалося, що я таку знайшов.Але розкопавши її краще За три години Настя,тягнула свій картатий баул до викликаного таксі «Економ».

Чоловіча наївність, як з’ясовується, ресурс майже невичерпний і дивовижно живучий. Особливо яскраво це проявляється в пошуках «тієї самої». У сорок…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?
  • Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.
  • — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.
  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes