Автор: Viktor

Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло

Коментарі Вимкнено до Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло

Павло стояв біля панорамного вікна своєї квартири на сімнадцятому поверсі. Місто внизу виблискувало вогнями, десь далеко небо розривали поодинокі спалахи…

– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все

Коментарі Вимкнено до – А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все

– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили?…

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

Коментарі Вимкнено до – Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав,…

– Не так вже й погано… Повір, малюк, на багатьох взагалі ніхто не чекає, – Іра випадково сказала це вголос. Неголосно. Але Олексій все одно почув, хоч і не розібрав слів. – Що ти кажеш? – Запитав чоловік. – Та так, всяку нісенітницю, як завжди, – зітхнула Ірина.

Коментарі Вимкнено до – Не так вже й погано… Повір, малюк, на багатьох взагалі ніхто не чекає, – Іра випадково сказала це вголос. Неголосно. Але Олексій все одно почув, хоч і не розібрав слів. – Що ти кажеш? – Запитав чоловік. – Та так, всяку нісенітницю, як завжди, – зітхнула Ірина.

– Олексію, вибач, але я не зможу більше працювати, – Іра довго готувалася до цієї розмови з чоловіком. І переживала……

В Німеччині я вже 15 років, та дітям не допомагала і не збираюсь. Усі довкола дивуються, а я до такого рішення прийшла не просто так

Коментарі Вимкнено до В Німеччині я вже 15 років, та дітям не допомагала і не збираюсь. Усі довкола дивуються, а я до такого рішення прийшла не просто так

Нещодавно я дізналась, що в рідному місті про мене вже легенди ходять. Всі обговорюють, яка я погана мати та бабуся….

– Я візьму Микитку, якщо Ілля дозволить! – Але ж це твій онук і твоя квартира! – Поведінка мами мене обурювала

Коментарі Вимкнено до – Я візьму Микитку, якщо Ілля дозволить! – Але ж це твій онук і твоя квартира! – Поведінка мами мене обурювала

Останнім часом мама дуже дивує мене. Хоча раніше я ніколи із нею не сварилась. Батько мій пішов з сім’ї ще,…

– Кохана, нагадую, що Юрко – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо хоче жити у просторій квартирі, хай сам за неї платить. Я на ваш кредит на квартиру більше витрачатися не буду…

Коментарі Вимкнено до – Кохана, нагадую, що Юрко – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо хоче жити у просторій квартирі, хай сам за неї платить. Я на ваш кредит на квартиру більше витрачатися не буду…

– Кохана, нагадую, що Юрко – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо хоче жити у просторій квартирі,…

– Ти віддала Вікторії квартиру? Чудово! Нехай вона тебе й утримує, – незворушно заявила дочка

Коментарі Вимкнено до – Ти віддала Вікторії квартиру? Чудово! Нехай вона тебе й утримує, – незворушно заявила дочка

Ірина слухала і не могла повірити своїм вухам. Вони сиділи в маленькому кафе біля метро – звичайне місце, де вони…

Яна була в розгубленості, не розуміючи, що таке придумала сестра чоловіка, але в цей момент в квартиру увійшов Сергій. У руках у чоловіка було сміттєве відро. Яна поспішила до нього. — Твоя сестра дзвонить! Вибач, я відповіла, — дівчина простягнула трубку, з динаміка якої доносився голос Наталки.

Коментарі Вимкнено до Яна була в розгубленості, не розуміючи, що таке придумала сестра чоловіка, але в цей момент в квартиру увійшов Сергій. У руках у чоловіка було сміттєве відро. Яна поспішила до нього. — Твоя сестра дзвонить! Вибач, я відповіла, — дівчина простягнула трубку, з динаміка якої доносився голос Наталки.

— Сергію! Твоя сестра дзвонить! — крикнула Яна чоловікові, помітивши, що на журнальному столику у вітальні завібрував, «затанцював» під заливисту…

Звичайно, вона встигла. І приготувала все, що любить Максим, і поприбирала, і попрасувала. Вистачило часу, навіть, себе в порядок привести. “Виходжу з метро, ​​розігрівай вечерю,” – написав Максим, і Олеся почала накривати на стіл.

Коментарі Вимкнено до Звичайно, вона встигла. І приготувала все, що любить Максим, і поприбирала, і попрасувала. Вистачило часу, навіть, себе в порядок привести. “Виходжу з метро, ​​розігрівай вечерю,” – написав Максим, і Олеся почала накривати на стіл.

Сьогодні чоловік Олесі повертався з відрядження. Вона чудово розуміла, що всі його відрядження більше нагадували якісь розважальні поїздки на бази…