Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 45

Автор: Viktor

Лариса Петрівна думала, що наречена її єдиного сина приїхала до Києва, щоб знайти багатого чоловіка. Як вона помилялася, коли дізналася, що Настя зовсім не така, якою вона її собі уявляла. Тільки було вже пізно.

Лариса Петрівна думала, що наречена її єдиного сина приїхала до Києва, щоб знайти багатого чоловіка. Як вона помилялася, коли дізналася, що Настя зовсім не така, якою вона її собі уявляла. Тільки було вже пізно.

Viktor
28 Березня, 202628 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Лариса Петрівна думала, що наречена її єдиного сина приїхала до Києва, щоб знайти багатого чоловіка. Як вона помилялася, коли дізналася, що Настя зовсім не така, якою вона її собі уявляла. Тільки було вже пізно.

Лариса Петрівна думала, що наречена її єдиного сина приїхала до Києва, щоб полювати на багатого нареченого. Як вона помилялася, коли…

Після 60 ранок відчувається зовсім інакше, ніж у сорок чи п’ятдесят. Але попри вік, ми продовжуємо діяти так, як звикли в молодості, не замислюючись, що деякі звички можуть кшодити. Особливо саме вранці… коли правильний старт визначає, яким буде весь день.

Після 60 ранок відчувається зовсім інакше, ніж у сорок чи п’ятдесят. Але попри вік, ми продовжуємо діяти так, як звикли в молодості, не замислюючись, що деякі звички можуть кшодити. Особливо саме вранці… коли правильний старт визначає, яким буде весь день.

Viktor
28 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Після 60 ранок відчувається зовсім інакше, ніж у сорок чи п’ятдесят. Але попри вік, ми продовжуємо діяти так, як звикли в молодості, не замислюючись, що деякі звички можуть кшодити. Особливо саме вранці… коли правильний старт визначає, яким буде весь день.

Після 60 з невеликим.. вже не тягне на романтику з прогулянками під місяцем і нескінченними побаченнями. Хочеться простого — тепла,…

Ігоре, ти куди це так вирядився? — здивовано підняла брову Тамара. — На календарі субота, ми ж планували поїхати до парку, поки людей небагато. Ігор сів за стіл. — Плани скасовуються, Томо. Наш новий шеф вирішив власну стратегічну сесію провести. — У суботу? Стратегічна сесія в ресторані? — Тамара недовірливо посміхнулася. — І що це за терміновість така? Ти ж тільки тиждень як отримав посаду начальника відділу. Хіба це не привід відсвяткувати вдома, з сім’єю? — От саме тому, що я тепер начальник, я не можу відмовити керівництву, — Ігор нарешті підвів очі, але в них читалося роздратування. — Це корпоративна етика. Потрібно обговорити робочі моменти. Тамара відламала шматочок свіжого хліба, роздумуючи, що ж замислив її чоловік, бо вона вже давно перестала йому довіряти. — А знаєш що? Давай я теж під’їду трохи пізніше? Ми могли б після вашої наради прогулятися містом, зайти в кондитерську. Де ви збираєтеся? У «Фонтані» чи в «Старому місті»? Ігор на мить застиг із горнятком у руці. Його обличчя напружилося

Ігоре, ти куди це так вирядився? — здивовано підняла брову Тамара. — На календарі субота, ми ж планували поїхати до парку, поки людей небагато. Ігор сів за стіл. — Плани скасовуються, Томо. Наш новий шеф вирішив власну стратегічну сесію провести. — У суботу? Стратегічна сесія в ресторані? — Тамара недовірливо посміхнулася. — І що це за терміновість така? Ти ж тільки тиждень як отримав посаду начальника відділу. Хіба це не привід відсвяткувати вдома, з сім’єю? — От саме тому, що я тепер начальник, я не можу відмовити керівництву, — Ігор нарешті підвів очі, але в них читалося роздратування. — Це корпоративна етика. Потрібно обговорити робочі моменти. Тамара відламала шматочок свіжого хліба, роздумуючи, що ж замислив її чоловік, бо вона вже давно перестала йому довіряти. — А знаєш що? Давай я теж під’їду трохи пізніше? Ми могли б після вашої наради прогулятися містом, зайти в кондитерську. Де ви збираєтеся? У «Фонтані» чи в «Старому місті»? Ігор на мить застиг із горнятком у руці. Його обличчя напружилося

Viktor
28 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ігоре, ти куди це так вирядився? — здивовано підняла брову Тамара. — На календарі субота, ми ж планували поїхати до парку, поки людей небагато. Ігор сів за стіл. — Плани скасовуються, Томо. Наш новий шеф вирішив власну стратегічну сесію провести. — У суботу? Стратегічна сесія в ресторані? — Тамара недовірливо посміхнулася. — І що це за терміновість така? Ти ж тільки тиждень як отримав посаду начальника відділу. Хіба це не привід відсвяткувати вдома, з сім’єю? — От саме тому, що я тепер начальник, я не можу відмовити керівництву, — Ігор нарешті підвів очі, але в них читалося роздратування. — Це корпоративна етика. Потрібно обговорити робочі моменти. Тамара відламала шматочок свіжого хліба, роздумуючи, що ж замислив її чоловік, бо вона вже давно перестала йому довіряти. — А знаєш що? Давай я теж під’їду трохи пізніше? Ми могли б після вашої наради прогулятися містом, зайти в кондитерську. Де ви збираєтеся? У «Фонтані» чи в «Старому місті»? Ігор на мить застиг із горнятком у руці. Його обличчя напружилося

Субота в Умані видалася вологою та туманною. Старі каштани під вікнами затишної квартири на Софіївській слобідці важко тримали на собі…

– Марино, справа не в продуктах. Соня дуже активна. Вона не дає мені відпочивати. – А Ліза дає? – Ліза спокійна. З нею зручно. Ми з нею у музеї ходимо, книги читаємо. Вона слухняна дівчинка. – Соня теж слухняна.

– Марино, справа не в продуктах. Соня дуже активна. Вона не дає мені відпочивати. – А Ліза дає? – Ліза спокійна. З нею зручно. Ми з нею у музеї ходимо, книги читаємо. Вона слухняна дівчинка. – Соня теж слухняна.

Viktor
28 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Марино, справа не в продуктах. Соня дуже активна. Вона не дає мені відпочивати. – А Ліза дає? – Ліза спокійна. З нею зручно. Ми з нею у музеї ходимо, книги читаємо. Вона слухняна дівчинка. – Соня теж слухняна.

Свекруха роздратовано видихнула.– Марино, я все вирішила. Беру лише Лізу. Це моє останнє слово!Соня дуже активна. Вона не дає мені…

Одкровення 52-річної Світлани про чоловіків, яких вона зустрічає після п’ятдесяти

Одкровення 52-річної Світлани про чоловіків, яких вона зустрічає після п’ятдесяти

Viktor
28 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Одкровення 52-річної Світлани про чоловіків, яких вона зустрічає після п’ятдесяти

Одкровення 52-річної Світлани про чоловіків, яких вона зустрічає після п’ятдесяти Моя подруга Світлана повернулася в гру після десяти років перерви….

Олена дивилася на Олега так, ніби бачила його вперше.

Олена дивилася на Олега так, ніби бачила його вперше.

Viktor
28 Березня, 202628 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Олена дивилася на Олега так, ніби бачила його вперше.

Не як “успішного чоловіка доньки”, не як батька нареченої, а як людину, для якої навіть у день весілля рідні вимірюються…

У 55 років я впустила в дім чоловіка й повірила в «пізнє щастя». І тут я почула від нього фразу…Яка вразила мене..

У 55 років я впустила в дім чоловіка й повірила в «пізнє щастя». І тут я почула від нього фразу…Яка вразила мене..

Viktor
28 Березня, 202628 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У 55 років я впустила в дім чоловіка й повірила в «пізнє щастя». І тут я почула від нього фразу…Яка вразила мене..

Якщо чесно, у свої п’ятдесят п’ять я вже й не розраховувала, що здатна так безглуздо вляпатися. Навіть не в кохання,…

Я йду, щоб ти зрозуміла, кого втратила! Поживи тиждень одна, подивися як впораєшся без чоловіка в домі, може тоді навчишся цінувати турботу! Віталік патетично кинув у спортивну сумку пачку шкарпеток, ледь не збивши з полиці мою улюблену вазу.

Я йду, щоб ти зрозуміла, кого втратила! Поживи тиждень одна, подивися як впораєшся без чоловіка в домі, може тоді навчишся цінувати турботу! Віталік патетично кинув у спортивну сумку пачку шкарпеток, ледь не збивши з полиці мою улюблену вазу.

Viktor
28 Березня, 202628 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я йду, щоб ти зрозуміла, кого втратила! Поживи тиждень одна, подивися як впораєшся без чоловіка в домі, може тоді навчишся цінувати турботу! Віталік патетично кинув у спортивну сумку пачку шкарпеток, ледь не збивши з полиці мою улюблену вазу.

— Я йду, щоб ти зрозуміла, кого втратила! Поживи тиждень одна, подивися як впораєшся без чоловіка в домі, може тоді…

— Я чекаю дитину… Андрію… Ти що, зовсім мене не чуєш? — голос Олі тремтів, вона стояла за крок від нього, але здавалося, що між ними — прірва в тисячу кілометрів. 

— Я чекаю дитину… Андрію… Ти що, зовсім мене не чуєш? — голос Олі тремтів, вона стояла за крок від нього, але здавалося, що між ними — прірва в тисячу кілометрів. 

Viktor
28 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Я чекаю дитину… Андрію… Ти що, зовсім мене не чуєш? — голос Олі тремтів, вона стояла за крок від нього, але здавалося, що між ними — прірва в тисячу кілометрів. 

— Я чекаю дитину… Андрію… Ти що, зовсім мене не чуєш? — голос Олі тремтів, вона стояла за крок від…

Мамо… Сьогодні десяте число! Артем крутив у руках ключі від новенького кросовера, за який мати щомісяця справно вносила кредитні платежі. — Артеме, сядь. Нам треба серйозно поговорити. — Артем навіть не підняв очей. У цей момент зайшла, невістка, пахнучи дорогими парфумами.Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь. З того дня матір все зрозуміла…

Мамо… Сьогодні десяте число! Артем крутив у руках ключі від новенького кросовера, за який мати щомісяця справно вносила кредитні платежі. — Артеме, сядь. Нам треба серйозно поговорити. — Артем навіть не підняв очей. У цей момент зайшла, невістка, пахнучи дорогими парфумами.Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь. З того дня матір все зрозуміла…

Viktor
28 Березня, 202628 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо… Сьогодні десяте число! Артем крутив у руках ключі від новенького кросовера, за який мати щомісяця справно вносила кредитні платежі. — Артеме, сядь. Нам треба серйозно поговорити. — Артем навіть не підняв очей. У цей момент зайшла, невістка, пахнучи дорогими парфумами.Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь. З того дня матір все зрозуміла…

Київський вечір дихав вологою та вихлопними газами. Галина Петрівна стояла біля вікна своєї старенької «хрущовки» на Нивках, стискаючи в руках…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Світланко, ну вона ж рідна людина. Їй важко, самій не витягнути таку суму щомісяця. Ми ж родина, маємо підтримувати одне одного, — голос Павла звучав тихо, але в ньому відчувалися нотки маніпуляції, які він навчився використовувати за роки їхнього спільного життя. — Родина — це ти і я, Павле. А твоя мама — доросла жінка, яка сама прийняла рішення купувати той величезний будинок у передмісті, не порадившись із нами. Чому тепер ми повинні обмежувати себе в усьому?
  • Якби ж вона по-людськи пояснила, що чекає нас раніше і розраховує на поміч — ми б прийшли. А так усе виглядало як підступна пастка. І я в неї втрапила обома ногами. Але це були ще квіточки. Свекруха, гордо розправивши плечі, завела свою улюблену платівку — про те, яка вона незамінна бджілка і на роботі, і вдома.
  • — Мамо, ми завтра їдемо до Європи. Я вже продала твою дачу біля моря і татову машину.. А потім додала таким рівним голосом, ніби йшлося про старий сервант:— Я залишу тобі тридцять відсотків. На якийсь час вистачить.Я лише усміхнулася.— Розумію… — Але ти забула одну річ.
  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes