Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • Viktor
  • Page 22

Автор: Viktor

– Ти чому так вирядився? – здивовано запитала дружина. – Зараз такий фасон не носять

– Ти чому так вирядився? – здивовано запитала дружина. – Зараз такий фасон не носять

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ти чому так вирядився? – здивовано запитала дружина. – Зараз такий фасон не носять

Віра була на кухні, коли почула, як в кімнаті, де спав чоловік, загриміли дверцята шафи. – Прокинувся? – голосно сказала…

Того дня дощ ішов дрібний, упертий.Не злива. Не гроза. Такий дощ, що сідає на плечі, на чорні хустки

Того дня дощ ішов дрібний, упертий.Не злива. Не гроза. Такий дощ, що сідає на плечі, на чорні хустки

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Того дня дощ ішов дрібний, упертий.Не злива. Не гроза. Такий дощ, що сідає на плечі, на чорні хустки

Того дня дощ ішов дрібний, упертий. Не злива. Не гроза. Такий дощ, що сідає на плечі, на чорні хустки, на…

Причиною тому був вічно гулящий, незадоволений, чоловік, який тепер зліг і вимагає постійного догляду та особливого харчування. А головне ─ вважає дружину в усьому винною і сварить її зранку, як тільки прокинеться, і до вечора, поки не засне.

Причиною тому був вічно гулящий, незадоволений, чоловік, який тепер зліг і вимагає постійного догляду та особливого харчування. А головне ─ вважає дружину в усьому винною і сварить її зранку, як тільки прокинеться, і до вечора, поки не засне.

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Причиною тому був вічно гулящий, незадоволений, чоловік, який тепер зліг і вимагає постійного догляду та особливого харчування. А головне ─ вважає дружину в усьому винною і сварить її зранку, як тільки прокинеться, і до вечора, поки не засне.

Клавдія Семенівна частенько продавала на ринку свої «скарби». То кришталеву вазу, то якусь статуетку зі своєї великої колекції, то щось…

Лена вже хотіла співчутливо кивнути й перевести розмову на щось нейтральне.

Лена вже хотіла співчутливо кивнути й перевести розмову на щось нейтральне.

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Лена вже хотіла співчутливо кивнути й перевести розмову на щось нейтральне.

Але Галина Леонідівна, розігріта власними спогадами, не збиралася зупинятися. Вона говорила охоче, із тією інтонацією людей, яким у дорозі хочеться…

Анна сиділа на краю ліжка з ноутбуком на колінах і перечитувала знайдене листування з юристом уже втретє.

Анна сиділа на краю ліжка з ноутбуком на колінах і перечитувала знайдене листування з юристом уже втретє.

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Анна сиділа на краю ліжка з ноутбуком на колінах і перечитувала знайдене листування з юристом уже втретє.

Ніби від того, що вона знову й знову пробіжиться очима по сухих фразах «попередній розрахунок часток», «переоформлення права власності», «ризики…

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці.

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці.

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до «Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний конверт із генетичної лабораторії, і не могла зробити навіть вдих. Букви на папері розпливалися через сльози, а серце гупало так, що, здавалося, його чути на вулиці.

«Я ніколи не зможу полюбити чужу дитину», — казали мені знайомі. А я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках розірваний…

— Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса. — Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями. — Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш! — Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

— Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса. — Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями. — Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш! — Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

Viktor
15 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Вам не жирно тут? – Підскочивши до лавки, хитро запитала Лариса. — Іди додому, потім поговоримо, – процідив Дмитро, відчувши незручність перед приятелями. — Ні, ми поговоримо зараз! Якого біса ти поцупив з нашої квартири курку? Я її готувала не для того, щоб ти своїх друзів-ледарів годував! – розлютилася жінка. – Зовсім совісті не залишилося? У своїх дітей крадеш! — Іди, кажу! – Дмитро стиснув зуби і стиснув кулаки.

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курка з картоплею. Ще хвилин десять! – оцінювально…

Великдень, на вулиці лунають святкові дзвони, а він сидить на хиткому стільці й намагається згодувати Раїсі Павлівні шматочок паски. Вона її не жує, просто тримає за щокою, як хом’ячок. — Раїсо Павлівно, ну ковтайте. Христос воскрес! — примовляє він. — Пам’ятаєте мене? Я Костик

Великдень, на вулиці лунають святкові дзвони, а він сидить на хиткому стільці й намагається згодувати Раїсі Павлівні шматочок паски. Вона її не жує, просто тримає за щокою, як хом’ячок. — Раїсо Павлівно, ну ковтайте. Христос воскрес! — примовляє він. — Пам’ятаєте мене? Я Костик

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Великдень, на вулиці лунають святкові дзвони, а він сидить на хиткому стільці й намагається згодувати Раїсі Павлівні шматочок паски. Вона її не жує, просто тримає за щокою, як хом’ячок. — Раїсо Павлівно, ну ковтайте. Христос воскрес! — примовляє він. — Пам’ятаєте мене? Я Костик

Костянтин терпіти не міг це місце відтоді, як уперше сюди потрапив. І річ була навіть не в запаху, що наскрізь…

Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна

– Все, мамо. Вона підписала. Квартира та машина мої! Кредити її! Роман говорив телефоном прямо біля дверей залу суду, не…

— Синочку, але мене більше не беруть на роботу… мені 72 роки! Я хочу повернутися додому! —.Але це були ще квіточки…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь.

— Синочку, але мене більше не беруть на роботу… мені 72 роки! Я хочу повернутися додому! —.Але це були ще квіточки…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь.

Viktor
15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Синочку, але мене більше не беруть на роботу… мені 72 роки! Я хочу повернутися додому! —.Але це були ще квіточки…Чим усе закінчилося….напевно догадуєтесь.

Я завжди мріяла про той час, коли вийду на пенсію. У своїх мріях я бачила, як сидітиму з онуками, пектиму…

Навігація записів

Старіші записи
Новіші записи

Цікаве за сьогодні

  • Дружина вранці порозвішувала білизну сушитися, а сусід підкинув їй записку під двері, вσна була шо кована коли прочитала…
  • Мамо, ну що ви таке кажете? Марія нам допомагає. Вона ж як краще хоче. — Допомагає? Вона приходить у цех і каже, що ми неправильно рахуємо замовлення. Каже, що треба все переводити в якісь додатки, таблиці. Степане, ти тридцять років меблі робиш, ти що, без додатка не розберешся? Батько, Степан Іванович, лише буркнув щось під ніс. Він навіть не відірвався від екрана свого старого телефону, де з азартом грав у карти. — Мені ті таблиці до одного місця, — нарешті озвався він. — Я на око бачу, скільки ДСП піде на шафу. І ніякі комп’ютери мені не підкажуть краще за досвід. Маріє, ти б краще квіти на підвіконні полила, засихають вони в тебе. Марія відчула, як у грудях щось стискається. Вона працювала в великій ІТ-компанії провідним аналітиком. Її робочий день складався з мільйонних бюджетів, оптимізації процесів та складних логістичних схем. Вона звикла до професіоналізму, де кожна цифра має значення. А тут, у родині чоловіка, вона бачила хаос, який повільно, але впевнено вів їх до фінансового краху
  • А цей блокнот раптом став територією, куди ніхто не має права зазирати. Донька тоді насторожилася. Раніше я дійсно багато розповідала, але переважно — жалілася. На тиск, роботу, сусідів. Їй було важко це слухати, але моя тривожність була для неї доказом, що я та сама мама, яку вона знає. А тепер я розповідала, як насмішила колега на роботі або який смачний сир я собі купила.
  • Оксано, дитина плаче, мабуть, молока мало, — лунало через двері щоразу, коли Злата просто капризувала. — Дай я погодую з пляшечки, я вже й суміш приготувала, як колись Віті робила.
  • Дні проходили, надія танула. Ольга плакала, Анатолій хмурився і одного разу не витримав: — Давай заведемо іншого кота. Не муч себе так! Будеш піклуватися про котика, дивись, стане легше…
  • Юля сіла. Борис притулився поруч, намагаючись стиснутися до розмірів атома. Він знав цей погляд дружини.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes