Автор: Viktor

– Слухай уважно та запам’ятай! Нікуди я не зникла. Я пішла сама! Записку ти, сподіваюсь, знайшов? От і чудово. Дій згідно з інструкцією. І поліцію скасуй, не ганьбись

Коментарі Вимкнено до – Слухай уважно та запам’ятай! Нікуди я не зникла. Я пішла сама! Записку ти, сподіваюсь, знайшов? От і чудово. Дій згідно з інструкцією. І поліцію скасуй, не ганьбись

– Твій благовірний вже третю годину мені дзвонить, божеволіє! А ти тут, у мене вдома чайок попиваєш із печивом! Ну,…

Світлана зовсім випадково дізналася, що її син має дитину. Дівчина на ім’я Оксана постукала у двері: -Ви мама Олега? Мене звуть Оксана, ми зустрічалися раніше з вашим сином, але потім розл училися. -Так, я його мама. Але Олега зараз немає вдома, ви проходите. -А це добре, що його нема. Я прийшла до вас. Напевно він вам не розповідав, але я наро дила три місяці тому сина. Мені нічого від Олега не потрібне. Просто моя бабуся дитячий ліkар, ми б хотіли дізнатися у вас з роду хтось хворів чимось? Про всяк випадок питаю, для бабусиного спокою. Але дитина здоpова, з нею все добре.

Коментарі Вимкнено до Світлана зовсім випадково дізналася, що її син має дитину. Дівчина на ім’я Оксана постукала у двері: -Ви мама Олега? Мене звуть Оксана, ми зустрічалися раніше з вашим сином, але потім розл училися. -Так, я його мама. Але Олега зараз немає вдома, ви проходите. -А це добре, що його нема. Я прийшла до вас. Напевно він вам не розповідав, але я наро дила три місяці тому сина. Мені нічого від Олега не потрібне. Просто моя бабуся дитячий ліkар, ми б хотіли дізнатися у вас з роду хтось хворів чимось? Про всяк випадок питаю, для бабусиного спокою. Але дитина здоpова, з нею все добре.

Світлана зовсім випадково дізналася, що її син має дитину. Дівчина на ім’я Оксана постукала у двері: -Ви мама Олега? Мене…

– 2500 гривень на такі дурниці? І не соромно зараз бездумно гроші витрачати! – Я не могла мовчки спостерігати, як невістка грошима мого сина розпоряджається. Сама ж ні копійки в дім не приносить. Тож вирішила висловити свою думку, і це подіяло. Лишень обернулось страшним скандалом.

Коментарі Вимкнено до – 2500 гривень на такі дурниці? І не соромно зараз бездумно гроші витрачати! – Я не могла мовчки спостерігати, як невістка грошима мого сина розпоряджається. Сама ж ні копійки в дім не приносить. Тож вирішила висловити свою думку, і це подіяло. Лишень обернулось страшним скандалом.

Днями син приїхав з роботи раніше і запропонував нам з невісткою поїхати в гіпермаркет, купити всілякі потрібні речі. Річ у…

Пластикова виделка стала останньою краплею в цьому чаюванні. Ніна несподівано заплакала. Вона поставила тарілку на кухонний стіл і, ховаючи очі, почала швидко збиратися. — Мені пора… я вже спізнююся. Спасибі всім. — Ніно, почекай, – схаменулася мати. Ніна завмерла в дверях. Вона чомусь подумала, що мати приготувала подарунок і хоче зараз його вручити. — Ніно, а ти гардероб міняти не будеш? Чобітки чорненькі з минулого року залишилися в тебе? Катьці взуття потрібне

Коментарі Вимкнено до Пластикова виделка стала останньою краплею в цьому чаюванні. Ніна несподівано заплакала. Вона поставила тарілку на кухонний стіл і, ховаючи очі, почала швидко збиратися. — Мені пора… я вже спізнююся. Спасибі всім. — Ніно, почекай, – схаменулася мати. Ніна завмерла в дверях. Вона чомусь подумала, що мати приготувала подарунок і хоче зараз його вручити. — Ніно, а ти гардероб міняти не будеш? Чобітки чорненькі з минулого року залишилися в тебе? Катьці взуття потрібне

— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір,…

Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

Коментарі Вимкнено до Ледве тримаючись на ногах, я вийшла у двір. Сніг майже не падав. І побачила її сліди. Ті самі – маленькі, акуратні, рівні. Від хвіртки до ґанку і назад. Такі, як вона завжди залишала. Я стояла і дивилася на них довго-довго. І питала у Бога – Як так може бути, що ще вчора людина ходила по землі, залишаючи свої сліди, а сьогодні її вже немає? Сліди є, а людини немає!

Я крикнула у вікно: – Мамо, ти чого так рано? Замерзнеш! Вона обернулася, помахала лопатою на знак привітання: – Для…

– Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже п’ятдесят тисяч! Ура! Вона увірвалася до вітальні, готова застрибнути чоловікові на шию. Але завмерла на порозі.

Коментарі Вимкнено до – Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже п’ятдесят тисяч! Ура! Вона увірвалася до вітальні, готова застрибнути чоловікові на шию. Але завмерла на порозі.

– Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала  черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями…

— Як це? — А ось так. Він мене просто не впізнав. Ми ж з ним всього один раз в житті бачилися, та й то десять років тому. Якщо чесно, я сама його не відразу впізнала. Якби він не показав свій паспорт, я б так і не зрозуміла, з ким маю справу. — Паспорт? — нічого не розуміючи, перепитала Іра. — Навіщо він тобі показував свої документи? Ти що, на вокзал влаштувалася працювати?

Коментарі Вимкнено до — Як це? — А ось так. Він мене просто не впізнав. Ми ж з ним всього один раз в житті бачилися, та й то десять років тому. Якщо чесно, я сама його не відразу впізнала. Якби він не показав свій паспорт, я б так і не зрозуміла, з ким маю справу. — Паспорт? — нічого не розуміючи, перепитала Іра. — Навіщо він тобі показував свої документи? Ти що, на вокзал влаштувалася працювати?

— Ірко, тримайся! Я зараз повідомлю новину, але ти не впадай у паніку, — голос Віки був дуже схвильованим. —…

 Ми ще молоді й спокійно можемо піти різними дорогами. Я зустрів іншу і покохав її. З нею в мене все зовсім не так, як із тобою. Вона інша. Непередбачувана, яскрава, в ній такий вулкан пристрастей! Ти маєш зрозуміти і відпустити мене без істерик. Ну, домовилися? Домовилися? Про що можна тут домовитися? Про те, що він, щасливий, йде в інше життя, а вона залишається повільно страждати, не розуміючи, що їй тепер робити з цим життям? А, ось як! Значить, ще й квартиру продати потрібно? Місце, де вони були такі щасливі удвох. Щоб нічого вже не нагадувало Валентині про її шлюб.

Коментарі Вимкнено до  Ми ще молоді й спокійно можемо піти різними дорогами. Я зустрів іншу і покохав її. З нею в мене все зовсім не так, як із тобою. Вона інша. Непередбачувана, яскрава, в ній такий вулкан пристрастей! Ти маєш зрозуміти і відпустити мене без істерик. Ну, домовилися? Домовилися? Про що можна тут домовитися? Про те, що він, щасливий, йде в інше життя, а вона залишається повільно страждати, не розуміючи, що їй тепер робити з цим життям? А, ось як! Значить, ще й квартиру продати потрібно? Місце, де вони були такі щасливі удвох. Щоб нічого вже не нагадувало Валентині про її шлюб.

– Ти знаєш, я йду, – сказав чоловік за сніданком. Його слова прозвучали буденно і навіть якось байдуже. – Йду…

Я виховувала 2 доньок сама. Чоловік нас покинув давним-давно та й аліментів ні копійки не давав. Але думала, що бодай Ольга та Марія виростуть гарними жінками. Однак, старшій 27, молодшій 25 і вони досі сидять в мене на шиї. Я сама плачу і за комуналку, і за продукти, і за ремонт. І я, здається, вигадала план, як провчити доньок. Але боюся, що після такого вони мене точно…

Коментарі Вимкнено до Я виховувала 2 доньок сама. Чоловік нас покинув давним-давно та й аліментів ні копійки не давав. Але думала, що бодай Ольга та Марія виростуть гарними жінками. Однак, старшій 27, молодшій 25 і вони досі сидять в мене на шиї. Я сама плачу і за комуналку, і за продукти, і за ремонт. І я, здається, вигадала план, як провчити доньок. Але боюся, що після такого вони мене точно…

Я завжди дотримувалася тієї думки, що якщо дитина поводиться погано, то в цьому винні лише батьки. Вірила, що саме в…

Коли Зіні було 6, моєї дружини не стало. Після цього я жодного дня не прожив для себе. На по хоронах дружини я пообіцяв їй, що до кінця днів своїх буду піклуватися про нашу доньку і любити її за нас двох. Моя Зіна росла розумницею. Вона вчилася на одні п’ятірки, допомагала мені по дому, готувала прямо як мама: смачно — пальчики оближеш. Час минав, Зінка вступила до університету своїми силами. Там її успішність помітно впала, але це було неважливо, адже дочка паралельно працювала і, як і раніше, допомагала мені по господарству. Пізніше Зінуля познайомилася з Михайлом, а незабаром і мене з ним познайомила. Він здався мені хорошим хлопцем, і я дуже зрадів, коли діти сказали, що вирішили жити зі мною після весілля.

Коментарі Вимкнено до Коли Зіні було 6, моєї дружини не стало. Після цього я жодного дня не прожив для себе. На по хоронах дружини я пообіцяв їй, що до кінця днів своїх буду піклуватися про нашу доньку і любити її за нас двох. Моя Зіна росла розумницею. Вона вчилася на одні п’ятірки, допомагала мені по дому, готувала прямо як мама: смачно — пальчики оближеш. Час минав, Зінка вступила до університету своїми силами. Там її успішність помітно впала, але це було неважливо, адже дочка паралельно працювала і, як і раніше, допомагала мені по господарству. Пізніше Зінуля познайомилася з Михайлом, а незабаром і мене з ним познайомила. Він здався мені хорошим хлопцем, і я дуже зрадів, коли діти сказали, що вирішили жити зі мною після весілля.

Коли Зіні було 6, моєї дружини не стало. Після цього я жодного дня не прожив для себе. На по хоронах…