Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Активiсти вuмaгaють ствoрити ландшaфтний заказник на території обох схилiв Протaсового Яру: “Виконaйте заповіт Ромaна Ратушного”

Активiсти вuмaгaють ствoрити ландшaфтний заказник на території обох схилiв Протaсового Яру: “Виконaйте заповіт Ромaна Ратушного”

admin
9 Липня, 20229 Липня, 2022 Коментарі Вимкнено до Активiсти вuмaгaють ствoрити ландшaфтний заказник на території обох схилiв Протaсового Яру: “Виконaйте заповіт Ромaна Ратушного”

Громадська організація “Захистимо Протасів Яр” вимагає створити ландшафтний заказник на обох схилах Протасового Яру.

Про це організація повідомляє у Facebook, інформує Цензор.НЕТ.

“Вимагаємо від Київради виконати заповіт Романа Ратушного – створити заказник на обох схилах Протасового Яру. … На 14 липня о 10.00 (четвер) запланована сесія Київради, на яку винесено проєкти рішень щодо земельних питань, які депутати заборгували киянам ще до війни. Йдеться, зокрема, про скасування незаконних змін до генплану щодо ділянок Протасового Яру, на яких має бути створений заказник.

Вчора оприлюднили порядок денний на цю сесію, і громада Протасово Яру з величезним подивом не знайшла в переліку головного – рішення про створення ландшафтного заказника в Протасовому Яру”, – йдеться в повідомленні.

Організація нагадала, що суди остаточно визнали недійсним незаконний договір суборенди у Протасовому Яру. В процесі активно брав участь Роман Ратушний.

“І тепер після того, як Рому вбили російські покидьки, Київрада намагається “забути” поставити на голосування рішення, яке має втілити справу його життя? Проєкт рішення про створення заказника на обох схилах Протасового Яру має бути включений в порядок денний разом з поданими і узгодженими пропозиціями і проголосований саме 14 липня. Це не просто вимога киян до вас як ваших виборців. Це не просто мрія Роми Ратушного, яка має бути втілена в життя. Це тепер ще і наш обов’язок з виконання Роминого заповіту”, – наголосили активісти.

Організація вимагає:

– негайно внести в порядок денний сесії 14 липня проєкт рішення про створення ландшафтного заказника на обох схилах Протасового Яру;
– 14 липня проголосувати цей проєкт разом із пропозиціями, які враховують останні судові рішення щодо ділянок в Протасовому Яру;
– створити ландшафтний заказник на території обох схилів Протасового Яру і зберегти в Києві 20 гектарів лісу. 

Навігація записів

Оввa! МЗС рiзко відреaгувало на зaяву конгрeсменки США про зв’язки Єрмaка з РФ
Рoсія перекидає резервні сили з усієї країни і стягує для настyпу в Україні техніку 1950-х рoків, – бритaнська розвiдка

Related Articles

Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування

– Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…

Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували

Viktor
16 Квітня, 202616 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували

Цікаве за сьогодні

  • Настя мила холодильник, як раптом на кухні зʼявився її чоловік. – Микольцю, а ти чого так рано сьогодні? – здивувалася жінка. – Привіт, кохана! Так я ж відпросився раніше. Ти що забула куди ми завтра їдемо? Настя задумалася і раптом спохмурніла. – Ох, це вже завтра? – запитала вона. – Може перенесемо, га? – Е, ні! Все, збирай речі! Їдемо в село. Зранку Настя стояла у дворі в свекрухи. Коли вона її побачила, то застигла від здивування
  • – Поки ти бігаєш і розв’язуєш усі проблеми за них, вони ніколи жити не навчаться! І тобі допомагати не стануть! Тобі вже не двадцять, здоров’я дається взнаки. Перекривай краник, та рятуй себе сама! Вона так і вчинила…
  • Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу, знімаючи втомлено плащ у коридорі. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька, навіть не відриваючись від телефону. Я завмерла біля порога. У повітрі пахло чим завгодно — мийним засобом, свіжим пранням, парфумами Ірини — але тільки не домашнім затишком, не тушкованою капустою і не м’ясом з рисом. – Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, повільно заходячи в хату. Ноги гудуть після тривалої дороги. Пересадки, митниця, валізи, які здавалися важчими, ніж зазвичай. Я додому приїхала. Про свій приїзд всіх заздалегідь попередила. Кожен кілометр дороги, кожну годину в автобусі я уявляла собі цей момент: відчиняються двері, а там — тепло, пара від баняків і цей особливий аромат, який буває тільки вдома. Всю дорогу мріяла, як я поїм голубці, а мені навіть картоплі смаженої не запропонували
  • Я пішла. Серце було не на місці, хотілося взяти ремінь і повчити цю дівчинку…
  • Борис приїхав у рідне село з закордону. Востаннє він був удома сім років тому. Село дуже змінилося. Розцілувавши батьків, Борис одразу попрямував на цвинтар. Памʼятник його Інні він знайшов легко. Там стояла молода дівчина і плакала. Дівчина дбайливо поправила вінок і погладила фото матері. – Уляна? – гукнув він її. – Ви хто? – здивовано запитала дівчина. – А я… Твій батько! Уляна застигла від здивування
  • Віра та Віктор розлучилися. Після розлучення чоловік відмовився віддавати ключі від квартири – Віро, у цьому будинку живуть мої діти! А раптом щось трапиться, – пояснював Віктор. – Добре. Тільки дзвони, будь ласка, якщо зберешся приїхати, – погодилася Віра. – Переживаєш, що з коханцем застану? – Сказав чоловік і сам зніяковів. Через 3 тижні після розлучення Віктор зателефонував, і повідомив, що зараз приїде
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes