Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • «А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

«А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

Viktor
9 Лютого, 20269 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до «А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

Дарині в соцмережах надійшло повідомлення від жінки з таким самим прізвищем, як у Дарини.

Вона писала: – Дарино, привіт. Я дружина твого тата. Його не стало, приїжджайте на прощання.

Далі були дата та адреса.

«Неможе бути!» – Подумала Дарина і набрала номер телефону мами.

– Мамо, батька не стало. Мамо, чого мовчиш? З тобою все добре?

– Ти звідки знаєш? – прийшла в себе мама.

– Мабуть, його друга дружина написала мені. Кличе на прощання. І так смішно назвала його татом. Добре, не «татусь». Таке відчуття, що я маленька дівчинка. Або я улюблена донечка свого батька, – засміялася Дарина.

– Він любив тебе, – сумно відповіла мама.

– Так любив, що кинув мене і за дванадцять років жодного разу не з’явився. А в нього там була інша дочка?

– Це дочка його дружини. Поїдеш на прощання?

– Не знаю. А треба? – запитала Дарина.

– З’їзди, попрощайся. І за мене також. Все, мені ніколи розмовляти, – відповіла мама і відключила телефон.

«А як же, ніколи їй. Плакати пішла, переживати», – подумала Дарина. Їй завжди було шкода маму. Заміж вона так більше не вийшла, все переживала через батька. Дарині було десять років, коли батько повернувся з чергового відрядження і оголосив, що має іншу жінку, тому він подає на розлучення.

Мама тоді дуже переживала, плакала, чомусь сподівалася, що батько повернеться. До останнього сподівалася. Дарина вирішила з’їздити на прощання, подумала, що мамі від цього стане легше.

Дарина дивилася на батька і думала, що він дуже змінився. Мабуть, якби зустріла його на вулиці, то не впізнала б. Народу на прощанні було багато.

Дарина встала віддалік, щоб розглянути присутніх. Вдову відразу впізнала, видно було, що вона щиро переживає через втрату чоловіка. Поруч із нею дівчина, мабуть дочка, дратується на ридання матері, невдоволено каже їй: «Та заспокійся ти. Люди дивляться».

Потім були поминки, співробітники батька хвалили його як фахівця. Хтось згадував вилазки на природу, хтось розповідав, як батько допомагав усім. Дарина подумала, що мамі, напевно, буде приємно, якщо я щось скажу про батька, і наважилася:

– Я до десяти років була батьковою донькою. Батько брав мене на рибалку, за грибами, ми ходили з ним удвох у походи. Це завжди була пригода. Він навчив мене плавати, кататися велосипедом…

– А-а-а, донечка з’явилася, – зупинила її промову дочка вдови батька. – Ой ой ой! Такий татко гарний був! А нам він життя не давав. Я, бачте, не відповідала його рідній дочці.

Не так сиділа, не так писала, не так на ковзанах каталася. Відчепися, мамо! Ти ніколи не бачила в цьому проблеми, тільки я пам’ятаю, що ти теж плакала від нього. Не так скажеш?

– Доню, заспокойся. Про нього зараз або добре або…

– Або правду, мамо! Сподіваюся, ти вже викинула фотографію донечки, яку він почепив над ліжком? Ні? Так, я зараз піду та викину його. Не тримай мене! – Дівчина забрала свою руку з материної, різко встала і пішла.

– Пробач її, Дарино, тато, справді дуже любив тебе. А я любила його, – заплакала вдова.

Дарина їхала додому і думала, що батько, коли вирішив розлучитися з мамою, зробив нещасними п’ятеро людей, включаючи себе самого.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!

Навігація записів

Колега постійно просила підвезти її додому, адже мені «по дорозі» (так у 40 хвилин). Одного разу я завезла її на кінцеву автобуса…вона навіть не піодозрзювала, який «сюрприз» на неї там чекатиме..
— Марино? Це ти? Як?.. У нього перехопило подих. У голові промайнув спогад — лікарня, її сльози, його жорстокі слова…

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes