Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав

– І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав

Viktor
8 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав

Свого чоловіка я довго терпіла, хоча вже давно не любила. Для себе вирішила чітко – діти виростуть, розлучусь. Бо все життя я Віті лиш догоджала. Відколи ми побрались все в домі довкола нього крутилося. Я мала готувати, прибирати, прати і увесь час питати, чи все його влаштовує і чи  щось ще треба.

Спочатку все це мені подобалось. Я усім серцем кохала чоловіка. Та з часом почала помічати його недоліки. У Віті виросло пузо, облисів, зовсім не цікавий став. А після 50 років взагалі якось раптом на діда перетворився. Мені навіть в місто з ним виходити не хотілось. Вже мовчу про те, що пристрасті між нами зовсім не було. Як і інтим фактично зник. Я навіть пігулки йому купувала всілякі, та він наче й не зацікавлений був.

І разом з цим усім він щиро не розумів, чого я хочу розлучитися.

 – Ти що думаєш, що кращого знайдеш? Ти теж стара!

 – Принаймні тебе на старості не доглядатиму!

Вітя не поганий, але й щасливою я з ним не була. Усі мої подруги терпіли свої гидких чоловіків просто тому, що так треба. А я так не хотіла. 

І що приховувати, після 50 я почала заглядати на значно молодших чоловіків. Гарні, цікаві, спортивні, чимось в житті захоплюються, а не просто пиво п’ють на гаражах, а тоді хроплять перед телевізором.

Тож після розлучення я зареєструвалась на сайті знайомств. І спілкувалась лише з тими, хто молодший за мене щонайменше на 10 років. 

А коли мені виповнилось 57 років зустріла Андрія, котрому було 42. У нас чудові стосунки були, тривали цілий рік, та він хотів одружитися і взяти дитину в дитбудинку. А мені це нащо?

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Був у мене один кавалер мого віку. Довго мені виписував. Степан, не бідний, довго мені виписував, тож врешті я погодилась піти з ним на каву. Це була комедія. Сидить крехче, ще й зуби вставні в нього випали, коли стейк їв. Почав спеціальний клей при мені наносити на протез, аби вставити назад. Та після зустрічі сказала, що ми можемо бути лише друзями.

 – Чого ти така категорична? Нам цікаво разом!

 – А нащо мені такий старий? Замість меблів?

Він дивився на мене ошелешений.

 – Я лиш на рік старший за тебе!

 – І що? Чоловіки після 50 геть ніякі. Старі, смердючі, байдужі. Я таке вже мала, більше не хочу!

 – То ти сама залишишся, ніхто й води не подасть.

 – Краще сама, ніж старого доглядати.

Можливо, комусь мої погляди видадуться надто кардинальними. Та я так вирішила. Чого чоловіки старих жінок не хочуть, а жінки мають хотіти? 

Навігація записів

Моя мама віддала мене бабусі, коли мені було лише 4 роки. Як бабусі не стало, мама виставила мене з її будинку.
Марина завжди знала: власна квартира — це не просто стіни, це свобода. Свобода зачинити двері й опинитись у світі, де не треба виправдовуватись, перепрошувати, догоджати. Особливо коли живеш зі свекрухою.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes