Свого чоловіка я довго терпіла, хоча вже давно не любила. Для себе вирішила чітко – діти виростуть, розлучусь. Бо все життя я Віті лиш догоджала. Відколи ми побрались все в домі довкола нього крутилося. Я мала готувати, прибирати, прати і увесь час питати, чи все його влаштовує і чи  щось ще треба.

Спочатку все це мені подобалось. Я усім серцем кохала чоловіка. Та з часом почала помічати його недоліки. У Віті виросло пузо, облисів, зовсім не цікавий став. А після 50 років взагалі якось раптом на діда перетворився. Мені навіть в місто з ним виходити не хотілось. Вже мовчу про те, що пристрасті між нами зовсім не було. Як і інтим фактично зник. Я навіть пігулки йому купувала всілякі, та він наче й не зацікавлений був.

І разом з цим усім він щиро не розумів, чого я хочу розлучитися.

 – Ти що думаєш, що кращого знайдеш? Ти теж стара!

 – Принаймні тебе на старості не доглядатиму!

Вітя не поганий, але й щасливою я з ним не була. Усі мої подруги терпіли свої гидких чоловіків просто тому, що так треба. А я так не хотіла. 

І що приховувати, після 50 я почала заглядати на значно молодших чоловіків. Гарні, цікаві, спортивні, чимось в житті захоплюються, а не просто пиво п’ють на гаражах, а тоді хроплять перед телевізором.

Тож після розлучення я зареєструвалась на сайті знайомств. І спілкувалась лише з тими, хто молодший за мене щонайменше на 10 років. 

А коли мені виповнилось 57 років зустріла Андрія, котрому було 42. У нас чудові стосунки були, тривали цілий рік, та він хотів одружитися і взяти дитину в дитбудинку. А мені це нащо?

Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.

Був у мене один кавалер мого віку. Довго мені виписував. Степан, не бідний, довго мені виписував, тож врешті я погодилась піти з ним на каву. Це була комедія. Сидить крехче, ще й зуби вставні в нього випали, коли стейк їв. Почав спеціальний клей при мені наносити на протез, аби вставити назад. Та після зустрічі сказала, що ми можемо бути лише друзями.

 – Чого ти така категорична? Нам цікаво разом!

 – А нащо мені такий старий? Замість меблів?

Він дивився на мене ошелешений.

 – Я лиш на рік старший за тебе!

 – І що? Чоловіки після 50 геть ніякі. Старі, смердючі, байдужі. Я таке вже мала, більше не хочу!

 – То ти сама залишишся, ніхто й води не подасть.

 – Краще сама, ніж старого доглядати.

Можливо, комусь мої погляди видадуться надто кардинальними. Та я так вирішила. Чого чоловіки старих жінок не хочуть, а жінки мають хотіти?