Свого чоловіка я довго терпіла, хоча вже давно не любила. Для себе вирішила чітко – діти виростуть, розлучусь. Бо все життя я Віті лиш догоджала. Відколи ми побрались все в домі довкола нього крутилося. Я мала готувати, прибирати, прати і увесь час питати, чи все його влаштовує і чи щось ще треба.
Спочатку все це мені подобалось. Я усім серцем кохала чоловіка. Та з часом почала помічати його недоліки. У Віті виросло пузо, облисів, зовсім не цікавий став. А після 50 років взагалі якось раптом на діда перетворився. Мені навіть в місто з ним виходити не хотілось. Вже мовчу про те, що пристрасті між нами зовсім не було. Як і інтим фактично зник. Я навіть пігулки йому купувала всілякі, та він наче й не зацікавлений був.
І разом з цим усім він щиро не розумів, чого я хочу розлучитися.
– Ти що думаєш, що кращого знайдеш? Ти теж стара!
– Принаймні тебе на старості не доглядатиму!
Вітя не поганий, але й щасливою я з ним не була. Усі мої подруги терпіли свої гидких чоловіків просто тому, що так треба. А я так не хотіла.
І що приховувати, після 50 я почала заглядати на значно молодших чоловіків. Гарні, цікаві, спортивні, чимось в житті захоплюються, а не просто пиво п’ють на гаражах, а тоді хроплять перед телевізором.
Тож після розлучення я зареєструвалась на сайті знайомств. І спілкувалась лише з тими, хто молодший за мене щонайменше на 10 років.
А коли мені виповнилось 57 років зустріла Андрія, котрому було 42. У нас чудові стосунки були, тривали цілий рік, та він хотів одружитися і взяти дитину в дитбудинку. А мені це нащо?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Був у мене один кавалер мого віку. Довго мені виписував. Степан, не бідний, довго мені виписував, тож врешті я погодилась піти з ним на каву. Це була комедія. Сидить крехче, ще й зуби вставні в нього випали, коли стейк їв. Почав спеціальний клей при мені наносити на протез, аби вставити назад. Та після зустрічі сказала, що ми можемо бути лише друзями.
– Чого ти така категорична? Нам цікаво разом!
– А нащо мені такий старий? Замість меблів?
Він дивився на мене ошелешений.
– Я лиш на рік старший за тебе!
– І що? Чоловіки після 50 геть ніякі. Старі, смердючі, байдужі. Я таке вже мала, більше не хочу!
– То ти сама залишишся, ніхто й води не подасть.
– Краще сама, ніж старого доглядати.
Можливо, комусь мої погляди видадуться надто кардинальними. Та я так вирішила. Чого чоловіки старих жінок не хочуть, а жінки мають хотіти?