Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Тато привів коханку в нашу квартиру. І вона не соромилась матері, жила в сусідній кімнаті. Через роки я відомстила

Тато привів коханку в нашу квартиру. І вона не соромилась матері, жила в сусідній кімнаті. Через роки я відомстила

Viktor
27 Березня, 202627 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тато привів коханку в нашу квартиру. І вона не соромилась матері, жила в сусідній кімнаті. Через роки я відомстила

Нещодавно мене спитали, чи не страшно мені гріх на душу брати, адже я так з мачухою повелася. А я спокійно відповіла, що зовсім ні. Та й чи гріх це? Скоріше бумеранг?

Мій тато був жахливою людиною. Ще до весілля зраджувати почав. А мамі завжди казав, що це нормально, бо така природа чоловіка, він має бути полігамним. Мені здається, що ненька навіть в це вірила, адже очі на всі витівки закривала. Доки він не перетнув межу.

Коли мені було 9 років батько привів в наш дім якусь дівку і заявив:

 – Люда житиме з нами?

 – Де? – спитала мама.

 – У нас в квартирі. Ми займемо одну кімнату. З тобою я розлучусь, але вас не виганяю, я ж нормальний. Зрозумій, так склалося, я просто покохав іншу.

Мама мовчала, та в її очах бриніли сльози. Вона не мала, куди йти. Адже її батьки жили далеко в селі. Там для виховання дитини жодних умов. Тож вона змирилася. Ми жили, спостерігаючи за коханням тата. Уявіть, яке це приниження. Усі сусіди, знайомі і не знайомі пліткували. Місто в нас мале. В школі з мене знущалися через все це.

Матуся дуже змарніла через всю цю ситуацію, почала хворіти. А тоді вона зробила те, що мала. Коли мені виповнилось 13 років вона вирішила зі мною серйозно поговорити:

 – Дивись, ми маємо дещо вирішити. Ти вже доросла дівчина і все розумієш. Ми маємо два варіанти: Аби живемо далі так, або я залишу тебе тут саму і поїду на заробітки. За два роки я повернусь і куплю нам квартиру. Тоді ми назавжди покинемо цей жахливий дім.

 – Мамо, звісно їдь! Я впораюсь! Це ж не так довго.

Ненька поїхала. А мачуха вирішила, що тепер має повне право з мене знущатися. Вона увесь час казала, що я нікому не потрібна, і що ненька не повернеться.

Та мама приїхала, купила двокімнатну квартиру і ми назавжди попрощалися з батьком і його Людою!

Це був найщасливіший період нашого життя. Та не довго ми ним насолоджувались. Минуло шість років і мама важко захворіла, колишні проблеми та стреси врешті вилізли боком. Вона згоріла за два роки. А я залишилась сама в квартирі, про яку вона так довго мріяла.

Звісно, згодом мені вдалося пережити це горе. З’явився чоловік, діти. Та я ніколи не могла пробачити батькові. Рік тому він мені зателефонував.

 – Я скоро помру. Можна з тобою поговорити? Бог мені більше дітей не дав, ти одна.

 – Ти навіть розмов не заслуговуєш.

Я не хотіла його бачити та чути. За місяць мені зателефонували й повідомили, що тата не стало. На похорон я не пішла принципово. А тоді пролунав дзвінок, це був юрист:

 – Батько на вас заповіт написав, та він хотів, щоб Людмила мала змогу жити там до кінця життя. 

 – Ні, цього не буде! Якщо він залишив житло мені – то я його продам.

Я приїхала на квартиру, а Люда почала мене благати в сльозах.

 – Ну, куди ж я піду? В мене нікого нема і я вже не молода!

 – Та хоч на вокзалі живи – байдуже! Як не забереш речі, викину все!

Навіть краплі жалості в мене до цієї людини немає. Квартиру я вже виставила на продаж. Залишати її не хочу, надто багато горя в її стінах було. Як гадаєте, чи можливо пробачити таким людям, як мій тато і мачуха? Чи правильно я зробила?

Навігація записів

— Павлику? Ти що, паску святити ходив? — здивовано кліпнула вона. Хлопчик, сяючи на всі 32 зуби, радісно закивав. — А яйця що… сирі, чи що? — перепитала бабуся і раптом почала сміятися. Та так щиро й заразливо, що Павлик й собі залився сміхом. Відсміявшись, малий абсолютно серйозно заявив, що бабуся завтра має обов’язково з’їсти всю паску до крихти. І тоді вона стовідсотково одужає, бо паска ж «аж мокра від святої води»
– Баба померла, а мене й без копійки лишила? Тоді нема чого за нею й плакати! – кричав мій син прямо на похороні…

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes