Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Viktor
5 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку.

В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку.

Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати.

Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”.

Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти.

– Привіт, мамо. Добре, що ти вдома. Мені гроші потрібні, 10 тисяч євро. Я знаю, що вони у тебе є, тому мусиш виручити, – з порогу заявила дочка.

– Заходь, доню. Щось трапилося у тебе? До чого такий поспіх? – я вже навіть не жарт стала хвилюватися, бо дочка виглядала теж неабияк схвильованою.

– Мамо, ти пам’ятаєш Таню, мою куму?

– Звісно, що так. А що з нею?

– Нічого, просто вона за кордон зібралася, на постійне місце проживання, а квартиру свою терміново продає, практично за безцінь. Мамо, однокімнатна квартира всього за 18 тисяч євро. Це вона як для нас. Я з нею домовилася, що 10 тисяч зараз їй дам, а потім, коли ти повернешся на роботу, ми їй будемо пересилати по тисячі щомісяця. Але все треба швидко робити, бо у неї через тиждень літак з Польщі.

Анна так захоплено про все розповідала, що вона навіть не уявляла, що я можу їй відмовити.

– Доню, а навіщо тобі ще одна квартира, якщо я тобі купила новеньку двокімнатну в новобудові? – перебила я доньчин захопливий монолог.

– Таке скажеш, мамо, квартир забагато не буває. В мене он – дочка росте. А поки-що зробимо в ній косметичний ремонт і впустимо квартирантів. Гроші від оренди зайвими не будуть.

Я запропонувала дочці присісти і заспокоїтися, зробила їй чаю. А сама стала думати, що мені тепер робити. Гроші то в мене є, дочка про це знала. Але не підозрювала, що я вже знайшла їм інше застосування.

Зараз я зустрічаюся з одним чоловіком, Михайлом, але дочка про це не знає. Я думала їй про все розповісти після того, як ми з Михайлом розпишемося.

Я давно вдова, до того як я поїхала в Італію на заробітки, я жила сама, бо дочка вийшла заміж і пішла до свого чоловіка.

Коли мені було 48 років, я познайомилася з Михайлом. Він теж був вдівець, приїхав в наше село в гості до своєї сестри.

Закрутилося у нас з ним все дуже швидко, і я була впевнена, що ми з ним зійдемося, і будемо жити разом.

Та поведінка Михайла дуже змінилася, він став віддалятися, а потім і зовсім зник. Через спільних знайомих я дізналася, що у нього є інша жінка, тому він практично втік.

З’ясовувати нічого я не стала, а навіщо, ми дорослі люди. Хоча мені було неабияк прикро, адже я по-справжньому полюбила Михайла, і вірила, що у нас щось вийде.

Від того, що я собі місця не знаходила через всі ці події, я вирішила, що мені нема чого вдома сидіти, і треба їхати за кордон. Вибрала я Італію, бо там вже було чимало жінок з нашого села.

Дочка мене підтримала, навіть зраділа, бо мріяла про власне житло. З свекрухою, нехай і у великому будинку, але жити не дуже зручно.

То ж перші 6 років я працювала для того, щоб купити дочці квартиру, зробити ремонт і гарно по-сучасному все в ній обставити. А коли вже все було готове, і вона переїхала в своє гніздечко, я її попередила, що тепер працюватиму для того, щоб собі в хаті ремонт зробити.

Все так би і було, якби мене доля знову з Михайлом не звела. Я в минулому році на Великдень приїхала додому, а він до сестри в гості знову завітав, і ми під церквою зустрілися, як кошики святили.

Я відразу зауважила, що він був сам, отже, з тією жінкою, на яку він мене проміняв, у нього очевидно нічого не вийшло.

Він і сам підтвердив мої здогадки, бо ввечері навідався до мене в гості. Розповів, що спеціально через мене приїхав, бо давно все зрозумів, і хоче бути зі мною.

Говорив Михайло щиро, я йому повірила. Ми стали знову зустрічатися. Я повернулася в Італію, і всі зароблені гроші тепер відкладала, бо ми домовилися, що таки будемо сходитися.

Михайло будинок будує, каже, що для нас. Попросив, щоб я позичила йому ті 10 тисяч євро, які привезла з собою, щоб він міг швидше все закінчити.

І я йому пообіцяла, що віддам йому ці гроші. А тут моя дочка з своєю пропозицією, і теж, до речі, не найгіршою. І як мені тепер бути? Кому віддати ці гроші? Якщо я послухаю дочку, то на цих 10-ти тисячах не стане, треба ж ще буде майже рік борг виплачувати, а Михайло може передумати так довго на мене чекати.

То що мені вибрати – добробут дочки чи своє щастя?

Навігація записів

На столах, замість обіцяної осетрини, червоної риби та ікри, красувалися… пластикові миски. У них, потроху обвітрюючись під лагідним сонечком, лежали салати, від душі залиті найдешевшим магазинним майонезом. Поруч — кілька жерстяних банок із кількою в томаті та оселедцем, які навіть не потрудилися перекласти в тарілки. Хліб-«цеглинка», нарізаний грубими, кривими скибками. І оковита. Багато дешевого напою з найближчого супермаркету економ-класу. А запивати цей розкішний бенкет пропонувалося теплим лимонадом «Дзвіночок» у дволітрових пластикових пляшках.
Свахо, ви мені кави побільше привезіть, такої доброї як та ваша італійська…І неробіть вигляд що нерозумієте… – І ще я вам на вайбер список … ці продукти. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список.— Ти уявляєш?.. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes