Моя невістка – дивовижна жінка в усіх сенсах цього слова. Такої стійкості і сили духу немає ні в кого з моїх знайомих. Крім того, Анастасія ніколи не здається перед труднощами і сміло крокує їм назустріч, якщо раптом виникають.
І от зараз на Анастасію навалилось багато всього. Через що тепер страждає і мій син, і онук. Проблеми з роботою, кредити, погані стосунки з батьками Анастасії – і все це звалилось на невістку зараз і одночасно.
Три роки тому ми дізнались, що Анастасія чекає на дитину. З певних причин їй народжувати було заборонено. Адже не відомо чи зможе вона виносити ту дитину, не говорячи вже про пологи. То ж зрозуміло, що всі відмовляли Настю народжувати.
– Може б ти поки позбулась цієї дитини, а потім, роки через три, коли підлікуєшся, народиш.
– Я все прекрасно розумію, але я хочу цю дитину. І все одно народжу, чого б мені це не вартувало. Навіть якщо доведеться піти проти вас всіх.
Я розумію бажання невістки народити дитину. Але в них зараз кредит на квартиру, на який син віддає майже всю зарплатню. Я звісно допомагаю їм фінансово, але все одно це замало для того, щоб виростити дитину. То ж коли наступного разу я прийшла до дітей в гості, вирішила про це поговорити.
– Настю, ти ж розумієш, що зараз не час для дитини. Мало того, що ти можеш не витримати такого навантаження на організм і тіло, так ще й у вас кредит, на який йдуть всі гроші. Ви просто не потягнете дитину, навіть якщо допомагатимемо я з твоїми батьками.
– Досить мене вмовляти позбутись вагітності, я народжуватиму і якось впораємось.
Словом, поки невістка ходила вагітною в напружені були абсолютно всі. І всі мали рацію, бо коли народився Максим ні Анастасія, ні Андрій не були готові до такої кількості витрат. Адже памперси та дитячий одяг коштували немалих грошей. Та я їм допомагала і якось виходило зводити кінці з кінцями.
Однак все частіше невістка почала перекладати витрати і виховання сина на мене.
– Посидьте з ним трохи, а я схожу поки в лікарню на огляд.
– Звичайно я посиджу. А ти біжи.
Іноді мені набридає, що вони так скидують дитину на мене, але потім я згадую через що вони проходять і мовчу. Крім того, допомагаю чим можу. З моменту, як Максимчик народився пройшло вже два роки. Кредит за квартиру вони ще виплачують. Але вже трохи легше, адже онук не росте так швидко, як був малюком. Якось Максим захворів і Андрій вирішив зайняти грошей в мене. Я звісно ж позичила йому, але вирішила поговорити.
– Можливо ти б поговорив з Анастасією, нехай і вона шукає роботу. Я буду сидіти з малим, а там його можна вже і в садок віддати.
– Я поговорю звичайно, але не думаю, що вона погодиться.
Словом всі визнали, що народжувати було не найкращим рішенням невістки. Однак ми не засуджуємо її, а, навпаки, допомагаємо. Навіть батьки Анастасії пішли на мирову, і теж допомагають з онуком. То вже молодим батькам стало легше. А Андрію ще й обіцяють підвищення. Я вірю що їх труднощі закінчаться і вони вилізуть з ями боргів і кредитів. А поки підтримуватиму їх стільки, скільки потрібно.
