Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись.

Я все своє життя прожила в Україні. У мене була чудова сім’ї – люблячий чоловік та красуня донечка, улюблена робота.

Та все змінилось, коли не стало чоловіка. Тоді в моєму житті почалась чорна смуга. З роботи теж мене звільнили, через скорочення і я всі дні сиділа вдома і плакала. Так минув рік.

Донька сказала, що виходить заміж і переїжджає до Одеси. Це буде далеко від мене, бо жили ми в Рівному. Тому, коли донька переїхала одразу після весілля і залишилась сама, не роздумуючи погодилась на пропозицію подруги поїхати на заробітки в Італію.

Роботи я не боялась, англійську теж знала добре. Подруга допомогла влаштуватись в заможний дім, де потрібна була доглядальниця для чоловіка. Його звати Мартін, він ще не старий – 55 років, але потрапив у аварію і потребував реабілітації.

Спільну мову ми знайшли швидко, мені 45, тож ми майже ровесники. Мартін виявився цікавим чоловіком і співрозмовником. Я й не зчулась як ми зблизились.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було і, тому вирішила позбутись дитини, бо це пізно народжувати в 46. До того ж не знаю як відреагує на це моя вже доросла донька, вона теж вагітна зараз. Як же так, я ж не стану мамою і бабусею в один рік.

Мартін, дізнавшись про мою вагітність, був щасливий. У нього діти вже дорослі (донька і син) і онуки є, дружини немає вже 5 років. Тож казав, що це велика радість стати знову батьком в такому віці. Планує одружитись і виховувати разом майбутню дитину.

Коли Мартін повідомив своїм дітям, що я вагітна, вони накинулись на мене зі звинуваченнями.

– Ти спеціально завагітніла, щоб забрати у нас частину спадщини.

– Думаєш тобі батькові гроші перепадуть?

– Не треба було в ліжко до чужого чоловіка стрибати чи ти заради цього й приїхала?

Мені дуже образливо це чути, Мартін дітей своїх не образив. Обом купив будинки і машини. Та і я ніколи їм поганого нічого не зробила.

Тепер не знаю , що робити зі своєю вагітністю. Жити в Італії я не хочу, та й з дітьми Мартіна стосунки зіпсовані, а самій в такому віці виховувати дитину в Україні дуже важко. Я розгублена і стою на роздоріжжі.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!