Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Коли я повернулась в Україну, щоб познайомити Антоніо з мамою, то зустріла Дениса, свого колишнього чоловіка. Він не впізнав мене, навіть. І далі сказав те, чого я геть не чекала.

Коли я повернулась в Україну, щоб познайомити Антоніо з мамою, то зустріла Дениса, свого колишнього чоловіка. Він не впізнав мене, навіть. І далі сказав те, чого я геть не чекала.

Viktor
30 Січня, 202630 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли я повернулась в Україну, щоб познайомити Антоніо з мамою, то зустріла Дениса, свого колишнього чоловіка. Він не впізнав мене, навіть. І далі сказав те, чого я геть не чекала.

Колишній чоловік був шокований, коли побачив мене через 5 років.

Справа в тому, що Денис (мій тепер колишній чоловік) зрадив мене та пішов до іншої жінки і це через 17 років щасливого шлюбу.

З Денисом ми одружились, бо дуже кохали одне одного. Він гарно до мене залицявся, завжди приділяв увагу, навіть як був дуже втомлений, постійно дарував квіти. Якщо були певні труднощі чи проблеми чоловік все вирішував. Я займалась хатніми справами, берегла сімейний затишок, а згодом і виховувала доньку.

Так тривало роки. Та за два роки до розлучення я помітила, що Денис часто не ночував вдома й став до мене байдужим, а то й роздратованим. Списувала все на втому від роботи та постійний побут.

Потім взагалі сказав, що кохає іншу та має другу сім’ю, тому розлучаємось.

Донька вирішила залишилась із своїм татом, бо той пообіцяв купити їй квартиру та й наговорив про мене різної гидоти. Іра в це повірила.

Я після розлучення переїхала до своєї мами, де й жила кілька місяців. Тоді й вирішила, що пора щось змінювати.

Взяла квитки і поїхала в Італію. Там працювала моя однокласниця, яка допомогла влаштуватись на роботу. Я доглядала літню сеньйору. У неї був вдівець син, який старше мене на 3 роки.

Антоніо розтопив моє серце. Ми багато спілкувались, він проводив мені екскурсії містом. Не міг повірити, що чоловік так зі мною вчинив. Згодом запропонував мені вийти заміж. Я погодилась. Будемо разом надолужувати втрачене щастя.

Антоніо мав власний бізнес в Італії та сусідніх країнах.

Коли я повернулась в Україну, щоб познайомити Антоніо з мамою, то зустріла Дениса. Він не впізнав мене, навіть.

– Яка ти стала? – Дивувався колишній.

– Яка?

– Розцвіла, красуня просто.

Мене його слова потішили.

– Може спробуємо знову жити разом ? – Запропонував Денис.

Мене це дуже розсмішило.

– Ні, дякую. Я виходжу заміж, а ти живи як знаєш. До речі як твоя нова сім’я ?

– Давно розпалась….

Іра ж як дізналась, що у мене багатий чоловік, відразу захотіла переїхати зі мною в Європу. Та я й досі на неї ображена. На мою допомогу нехай не розраховує, а живе сама як вміє.

Зараз я щаслива, що так сталось, хоч в той момент думала, що моє життя скінчилось. Все тільки починається і найкраще попереду. Ніколи не пізно почати все з початку.

Навігація записів

 Ні, Іро, на мене не розраховуй! Вийшла заміж – будь тепер за чоловіком, а не за мною. Мені тут чужа людина в хаті не потрібна, – відрізала мати
Володя, так звали однокласника, жив в іншому районі, тут він опинився випадково, колись вони навіть зустрічалися, але не вийшло, не вийшло в них кохання… -Катя, а я тебе любив по-справжньому тоді, мені було дуже неприємно, коли ти пішла. -Володю, хіба? Ми ж, здається, обоє вирішили, що нам це не потрібно, і розлучилися друзями.

Related Articles

– Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!

У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

Viktor
23 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.

— Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Viktor
23 Березня, 202623 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?

Цікаве за сьогодні

  • – Ой, синку, зараз взагалі немає грошей, – відповіла Іванові мати, коли він у неї попросив 3 тисячі в борг на кілька днів, – Квартиранти затримують із оплатою! Дуже б і рада допомогти, але сам розумієш, нічим!
  • У селі їхній двір вважали зразковим. Високий паркан без жодної гнилої дошки, ідеально побілені стовбури яблунь, різьблені лиштви, які Іван випилював ночами, поки Катя спала. Усе в цьому домі дихало надійністю. Тільки третя сходинка на ґанку зрадницьки рипіла ще з весни. Іван усе збирався її прибити, але руки не доходили.
  • — Ти мене ніби не чуєш… Ваня, ми розлучилися тиждень тому, ти збираєшся з’їжджати? — спитала Оксана. Він відставив каву, заглянув у чашку, ніби там можна було знайти відповідь: — Збираюся. Але ти ж не звір. Дай мені час. — Я дала час, — тихо нагадала вона. — Сім днів. Сьогодні восьмий. Вчора ти обіцяв, що підеш «завтра вранці». Ранок минув. Він підвівся, пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна: — Ти так говориш, ніби я тобі чужий. Я не чужий. І чому всі відразу на годинник? Я що, так заважаю?
  • Ганно! Добрий день! Я щойно оформила велике замовлення продуктів з доставкою на вашу адресу. Там на шістсот вісімдесят гривень. Оплати кур’єру готівкою, бо в мене на картці зараз нуль, пенсію затримують. Увечері забіжу до вас, заберу пакунки. Будь вдома, не вештайся ніде, бо кур’єр приїде між другою та третьою! Ганна повільно опустилася на край матраца, стискаючи смартфон. Жодного «привіт», жодного «як справи?», жодного натяку на запитання, чи зручно їй це. Просто констатація факту, з яким вона мусила змиритися. — Олеже, йди сюди зараз. Це терміново. Твоя мама знову «ощасливила» нас новинами, — крикнула Ганна чоловікові. — Що знову? Знову тиск? Чи вона знову вирішила пересадити наші квіти, поки нас немає? — Гірше, Олеже. Вона замовила продукти. На нашу адресу. І я маю їх оплатити сама
  • Дверцята дорогого позашляховика відчинилися, і в салон увірвався крижаний вітер з дощем.
  • – Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes