Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Гарно ви мене обкрутили! Давно це з братом вигадали? – Я й не знаю, як реагувати на звинувачення доньки

– Гарно ви мене обкрутили! Давно це з братом вигадали? – Я й не знаю, як реагувати на звинувачення доньки

Viktor
26 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Гарно ви мене обкрутили! Давно це з братом вигадали? – Я й не знаю, як реагувати на звинувачення доньки

Вже багато років я живу в Києві. Хоча сама із села Київської області. Там і батьківська хата залишилась. Коли мами не стало я вирішила її зберегти. Село дуже гарне, на березі Дніпра, хоча й від столиці досить далеко – 100 кілометрів. 

Ми з чоловіком так любили їхати туди на вихідні. Він рибалив, я в землі бабралася. А скільки ми вирощували! Домашні кабачки, помідорки, зелень. Все консервували й дітям роздавали. А які сади в нас були, яблука, як мед. Те місце для нас усіх було раєм.

Та потім загинув мій Павло. Він був військовим, повернувся на службу ще у 2016 році. А вже за рік вороги відібрали його життя. Якийсь час я взагалі не хотіла на дачу, надто боляче там було мені знаходитися. Та і їхати за кермом я не вміла. Згодом син мене почав возити. 

Коли душевні рани трохи загоїлись стала їздила туди на ціле літо. Лишень на осінь діти мене забирали. Часто привозили онуків і це було чудово.

Та останні роки мені вкрай важко. Здоров’я вже не те. Та й вирощувати городину не вигідно. За ті гроші, що ми витрачаємо на дорогу можна все купити в супермаркеті. 

От я й наважилась на серйозне рішення – виставила батьківський будинок на продаж. А гроші вирішила між дітьми поділити. І раптом мені подзвонив син.

 – Мамо, знаєш, тесть хоче купити твій будинок. І це чудово, адже ти й надалі зможеш там відпочивати. 

 – І справді, а згодом вашим дітям дістанеться, у них, крім невістки ж більше нема дітей. 

Як я зраділа – ви не уявляєте. Ще й знижку суттєву свату зробила. Продала за 12 тисяч євро. Гроші відразу між дітьми поділила, собі навіть сто євро не залишила. Все було чудово, доки донька не дізналась, хто купив будинок. 

 – То он як ви мене обкрутили? Давно такий план вигадали? 

 – Що ти таке кажеш?

 – Ви з татом завжди брата більше любили! От ваш улюблений будинок йому й хотіли залишити, лиш не знали як. А тут ідеально. І гроші йому і хата!

Після тієї розмови ми не спілкуємось. Донька ображена страшенно. Син перебудовує дачу. Другий поверх вже підняв. Хоче, щоб там для всіх місце було. А я вже не знаю, як бути. Невже я щось зробила не правильно? 

Навігація записів

– Забирай свою квартиру і забудь, як я виглядаю! Не треба було руйнувати мій шлюб! – Донька накричала на мене й пішла геть
А сьогодні вранці до них із сином заявилася мати покійної дружини. Вже весела. Почала голосити, що дитина без матері, бідне дитя. Сьогодні був рівно рік після того, як не стало матері хлопця. – Та все добре. Я вже звик. Я ж і з міста поїхав заради сина. Щоб бабця не лізла. А вона знайшла нас і тут. Ну і ось…

Related Articles

Наречена (29 років) поїхала на «дівич-вечір» до Туреччини. А коли повернулася «дівич-вечір»чекав мене вдома.. я побачив повідомлення в її телефоні: «ніч була незабутньою».Тут я нестримався… довелося піти тієї ж миті..

Viktor
24 Березня, 202624 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Наречена (29 років) поїхала на «дівич-вечір» до Туреччини. А коли повернулася «дівич-вечір»чекав мене вдома.. я побачив повідомлення в її телефоні: «ніч була незабутньою».Тут я нестримався… довелося піти тієї ж миті..

Пофарбований?! Нічого не розумію. Питання напрошувалося само собою. Хто? Може, приїжджала мама? Підійшла, торкнулася одним пальцем до дошки, на ній залишився слід зеленої фарби. Це не мама, фарба нанесена зовсім недавно. Нічого не розумію. На сусідній дачі серед малини промайнула хустка сусідки баби Каті. Пройшовши вузькими доріжками свого городу, я наблизилася до сусідського паркану і покликала

Viktor
24 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пофарбований?! Нічого не розумію. Питання напрошувалося само собою. Хто? Може, приїжджала мама? Підійшла, торкнулася одним пальцем до дошки, на ній залишився слід зеленої фарби. Це не мама, фарба нанесена зовсім недавно. Нічого не розумію. На сусідній дачі серед малини промайнула хустка сусідки баби Каті. Пройшовши вузькими доріжками свого городу, я наблизилася до сусідського паркану і покликала

Ну що ти за дитина така капризна! — замість заспокоєння почулося роздратування. — Навіщо ти сюди лізеш? Тобі що, місця мало? Вікторія почала грубо вивертати голову дитини, щоб витягнути її з щілини. Оленка кричала від болю та переляку. — Не крутися! Тільки проблеми створюєш, — продовжувала мати, навіть не намагаючись змінити тон на ласкавіший. Нарешті дівчинка була на волі. Але замість того, щоб притиснути доньку до серця, Вікторія взяла її за лікоть і потягнула до пісочниці. Хлопець у машині нарешті вимкнув музику і поїхав, навіть не зрозумівши, яка драма розігралася поруч. Настала тиша, яку порушувало лише тяжке дихання Оленки. — Зараз я тебе віддам тому дядькові, що поїхав! — раптом випалила Вікторія. — Він тебе забере, і будеш знати, як не слухатися маму. Оленка впала на коліна прямо в пил. Вона обхопила мамині ноги і почала благати: — Мамо, ні! Мамо, не треба! Я буду слухняна! Це було нестерпно чути. Дитина просила вибачення за те, що їй було самотньо і страшно. Вона просила не віддавати її чужій людині, бо для неї навіть така байдужа мама — це весь світ

Viktor
24 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Ну що ти за дитина така капризна! — замість заспокоєння почулося роздратування. — Навіщо ти сюди лізеш? Тобі що, місця мало? Вікторія почала грубо вивертати голову дитини, щоб витягнути її з щілини. Оленка кричала від болю та переляку. — Не крутися! Тільки проблеми створюєш, — продовжувала мати, навіть не намагаючись змінити тон на ласкавіший. Нарешті дівчинка була на волі. Але замість того, щоб притиснути доньку до серця, Вікторія взяла її за лікоть і потягнула до пісочниці. Хлопець у машині нарешті вимкнув музику і поїхав, навіть не зрозумівши, яка драма розігралася поруч. Настала тиша, яку порушувало лише тяжке дихання Оленки. — Зараз я тебе віддам тому дядькові, що поїхав! — раптом випалила Вікторія. — Він тебе забере, і будеш знати, як не слухатися маму. Оленка впала на коліна прямо в пил. Вона обхопила мамині ноги і почала благати: — Мамо, ні! Мамо, не треба! Я буду слухняна! Це було нестерпно чути. Дитина просила вибачення за те, що їй було самотньо і страшно. Вона просила не віддавати її чужій людині, бо для неї навіть така байдужа мама — це весь світ

Цікаве за сьогодні

  • Наречена (29 років) поїхала на «дівич-вечір» до Туреччини. А коли повернулася «дівич-вечір»чекав мене вдома.. я побачив повідомлення в її телефоні: «ніч була незабутньою».Тут я нестримався… довелося піти тієї ж миті..
  • Пофарбований?! Нічого не розумію. Питання напрошувалося само собою. Хто? Може, приїжджала мама? Підійшла, торкнулася одним пальцем до дошки, на ній залишився слід зеленої фарби. Це не мама, фарба нанесена зовсім недавно. Нічого не розумію. На сусідній дачі серед малини промайнула хустка сусідки баби Каті. Пройшовши вузькими доріжками свого городу, я наблизилася до сусідського паркану і покликала
  • Ну що ти за дитина така капризна! — замість заспокоєння почулося роздратування. — Навіщо ти сюди лізеш? Тобі що, місця мало? Вікторія почала грубо вивертати голову дитини, щоб витягнути її з щілини. Оленка кричала від болю та переляку. — Не крутися! Тільки проблеми створюєш, — продовжувала мати, навіть не намагаючись змінити тон на ласкавіший. Нарешті дівчинка була на волі. Але замість того, щоб притиснути доньку до серця, Вікторія взяла її за лікоть і потягнула до пісочниці. Хлопець у машині нарешті вимкнув музику і поїхав, навіть не зрозумівши, яка драма розігралася поруч. Настала тиша, яку порушувало лише тяжке дихання Оленки. — Зараз я тебе віддам тому дядькові, що поїхав! — раптом випалила Вікторія. — Він тебе забере, і будеш знати, як не слухатися маму. Оленка впала на коліна прямо в пил. Вона обхопила мамині ноги і почала благати: — Мамо, ні! Мамо, не треба! Я буду слухняна! Це було нестерпно чути. Дитина просила вибачення за те, що їй було самотньо і страшно. Вона просила не віддавати її чужій людині, бо для неї навіть така байдужа мама — це весь світ
  • – Послухай, – спокійно сказав він, – я давно хотів тобі сказати… Ми з тобою стали… ну, чужими. Як сусіди. А з Аліною у мене все по-справжньому! Я її люблю
  • — І зефір твій добрий, — баба Катя жувала тими зубами, що лишилися, прислухаючись до незвичного смаку. — М’який такий, наче вата. І на смак… теж як вата. — Це дуже якісний зефір, мамо! Дієтичний, майже без цукру. — Отож-бо я й чую, що вата. — Ох… Звикли ви тут у селі до свого солодющого варення, от вам усе тепер ватою здається. А цукор же такий шкідливий, особливо в твоєму віці
  • — Тому ти всі гроші тримаєш на своєму рахунку і нам нічого не даєш. Заради нашого щасливого майбутнього. Щоб ми росли духовно. Я правильно розумію
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes