Цьогоріч Анастасії Віталіївні виповнюється 60 і вона вирішила святкувати свій ювілей у нас вдома. Я, хоч і був проти, та заперечувати не став. Тим більше, що з гостей мали бути лише ми, бо вона вирішила, що «не витрачатиметься на це». Всі продукти до святкового столу купили ми, дружина наготувала різної смакоти. Я зустрів тещу на вокзалі і ми приїхали до нас на квартиру. Тут і почалось найцікавіше.

Коментарі Вимкнено до Цьогоріч Анастасії Віталіївні виповнюється 60 і вона вирішила святкувати свій ювілей у нас вдома. Я, хоч і був проти, та заперечувати не став. Тим більше, що з гостей мали бути лише ми, бо вона вирішила, що «не витрачатиметься на це». Всі продукти до святкового столу купили ми, дружина наготувала різної смакоти. Я зустрів тещу на вокзалі і ми приїхали до нас на квартиру. Тут і почалось найцікавіше.

– То ти на єдину і кохану тещу грошей пошкодував? Я знала, що ти скнара, але ж не до такої міри – говорила Анастасія Віталіївна.

Так мені теща подякувала за подарунок на її день народження. Це був хороший кухонний комбайн.

Анастасія Віталіївна мене не злюбила з першого дня. Причина мені досі невідома.

Важко знайти спільну мову з людиною, яка за кожної нагоди намагається тебе принизити та образити. Так у нас з тещею, вона постійно наголошує на тому, який я поганий, хоч ніколи її не скривдив. Добре те, що ми живемо в іншій області та рідко бачимось.

Цьогоріч Анастасії Віталіївні виповнюється 60 і вона вирішила святкувати свій ювілей у нас вдома. Я, хоч і був проти, та заперечувати не став. Тим більше, що з гостей мали бути лише ми, бо вона вирішила, що «не витрачатиметься на це».

Всі продукти до святкового столу купили ми, дружина наготувала різної смакоти. Я зустрів тещу на вокзалі і ми приїхали до нас на квартиру. Тут і почалось найцікавіше.

Анастасія Віталіївна почала жалітись на те, як я її зустрів:

– Віз мене якоюсь такою дорогою, що я ледь копчик не відбила. А в тій машині така спека, що можна було задушитись, хоч би кондиціонер увімкнув.

Я на ці слова не зважав, бо знав, що буде лише гірше.

Коли ми вручили подарунок, то почули лише:

– Оце і все на що я заслужила? Кусок якоїсь залізяки? Я давно мрію про відпочинок за кордоном, і про це вам ледь не прямим текстом кажу.

Ми були шоковані. Та це був не кінець.

– То ти на єдину і кохану тещу грошей пошкодував? Я знала, що ти скнара, але ж не до такої міри – говорила Анастасія Віталіївна. – Он моїм подругам зяті такі подарунки дарують, що тобі й не снились, мабуть. То на море звозять, то санаторій оплатять, а один і взагалі шубу подарував. Оце я розумію.

Найцікавіше те, що ми питали, що Анастасія Віталіївна хоче і вона чітко сказала – «кухонний комбайн, щоб облегшити собі життя».

– Після такого привітання можна вже й додому їхати – не заспокоювалась теща.

– То я вам таксі викличу і квитки на потяг куплю – вже не витримав я.

Після цього Анастасія Віталіївна забрала свій подарунок і поїхала геть, а я вирішив, що більше її у своєму домі не терпітиму й до неї ні ногою.

Що б ви зробили?

Related Articles

– Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

Коментарі Вимкнено до – Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

– Син хвилюється, – процідив Віктор. – Каже, що ти стала не схожа на себе. – Правда? – вона розмішала цукор, дзвенячи ложечкою. – А на кого я повинна бути схожа, Вітя? – На нормальну дружину! Матір! А не на… на… – він знову задихнувся від обурення. – На живу людину? – вона підняла очі. – Це ти хотів сказати? – Ось згадай моє слово, – процідив він крізь зуби, – добром це не закінчиться.

Коментарі Вимкнено до – Син хвилюється, – процідив Віктор. – Каже, що ти стала не схожа на себе. – Правда? – вона розмішала цукор, дзвенячи ложечкою. – А на кого я повинна бути схожа, Вітя? – На нормальну дружину! Матір! А не на… на… – він знову задихнувся від обурення. – На живу людину? – вона підняла очі. – Це ти хотів сказати? – Ось згадай моє слово, – процідив він крізь зуби, – добром це не закінчиться.

– Любий, я тут на ніч не залишусь! Мені гидко! – Ви можете мене засуджувати, мовляв, свекруху образила. Але повірте – те, що я в неї вдома побачила – неможливо забути. Я тоді й запропонувала чоловікові вихід, і ми домовились. Та коли про все дізналась Ельвіра Дмитрівна – такий скандал зчинила.

Коментарі Вимкнено до – Любий, я тут на ніч не залишусь! Мені гидко! – Ви можете мене засуджувати, мовляв, свекруху образила. Але повірте – те, що я в неї вдома побачила – неможливо забути. Я тоді й запропонувала чоловікові вихід, і ми домовились. Та коли про все дізналась Ельвіра Дмитрівна – такий скандал зчинила.