Моя сваха – ще та нахаба. Скільки я синові гроші не висилаю, вона все чекає, що їй щось перепаде. Останній вчинок пані Марії ще раз відкрив її істину натуру. Я навіть поріг свого дому боялась переступити, коли таке побачила. Сподіваюсь на вашу підтримку.

Коментарі Вимкнено до Моя сваха – ще та нахаба. Скільки я синові гроші не висилаю, вона все чекає, що їй щось перепаде. Останній вчинок пані Марії ще раз відкрив її істину натуру. Я навіть поріг свого дому боялась переступити, коли таке побачила. Сподіваюсь на вашу підтримку.

– Мамо, ти тільки не хвилюйся! – з порогу почав виправдовуватися син. Я вже навіть злякалася. Грішним ділом, подумала, що хтось вмер. А тут сваха виходить з ванни в моєму халаті і капцях, навіть у мій рушник загорнулася.

Я в Італії 18 років. Працюю в Палермо покоївкою. Робота не складна, але не з легких. Бо всі клієнти різні: хтось чайові залишить, а хтось – лише гармидер. Половину грошей я відсилаю синові, решта – відкладаю собі на старість. Раз на місяць передаю великі пакети з продуктами. Ікра, макарони, різні солодощі та спеції, сири, ковбаски, консервацію.

Приїжджаю додому лише на свята. Я сину весілля свого часу організувала і гроші на будинок дала. Син ще у 2021 році розпочав будову, взяв кредит у банку, а потім війна, скрутно їм було, самі розумієте, тож я допомогла.

Оксанка – у мене золота невістка. А от її мама – ще та змія. Вона й на весілля поскупилась гроші дати, принесла тільки півтори тисячі доларів. “А решта хай з Італії накапає, бо не маю стільки”, – пояснила вона.

Коли діти будувалися, сваха також не давала їм гроші. Я просила, щоб хоч меблі допомогла дочці вибрати: “Я в тому не розуміюсь. Що собі купить, то буде мати!”

Тоді я вже навіть розізлилась на сваху, я ж і для її дочки даю, а вона й пальцем не поворухне за ті гроші. Відтоді у мене натягнуті стосунки з Марією Степанівною, навіть з іменинами її не завжди вітаю.

Ви тільки уявіть мою реакцію, як я побачила цю нахабу у себе вдома.

– Хіба у нас тут готель?

– Ти ж знаєш, які там обстріли в Донецькій області, тому пані Марія у нас живе.

– І довго у неї тут курорт?

– Та ще з середини літа.

– І ви весь цей час від мене приховували?

– Ні, так діла не буде. Свахо, пакуйте речі.

– Будеш на своїх заробітках командувати, чи ти тільки те і вмієш, що підлогу мити? Моя доня тут господиня!

– Ця хата, куплена за мої гроші і ви не будете тут жити!

– То що мені в Покровськ вертатися під обстріли? Немає в тебе, свахо, ні серця, ні жалості!

– Хочеш голими руками загрібати мої гроші?

Я синові ультиматум поставила: або він виселяє геть цю нахабну жінку, або більше не побачить моїх грошей. Вже два дні діти зі мною не говорять і сваха, ніби ховається. Син пробував нас помирити, але я не поступаюсь.

Related Articles

– Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

Коментарі Вимкнено до – Мамо, мені не на розваги потрібно і не на щось зайве. У нас холодильник зіпсувався. Компресор перестав працювати, майстер сказав, що лагодити дорожче, ніж новий купувати. Продукти на балконі лежать, а надворі плюс п’ятнадцять. М’ясо вже псується, молоко до ранку скисне. Нам просто ніде зберігати їжу

– Син хвилюється, – процідив Віктор. – Каже, що ти стала не схожа на себе. – Правда? – вона розмішала цукор, дзвенячи ложечкою. – А на кого я повинна бути схожа, Вітя? – На нормальну дружину! Матір! А не на… на… – він знову задихнувся від обурення. – На живу людину? – вона підняла очі. – Це ти хотів сказати? – Ось згадай моє слово, – процідив він крізь зуби, – добром це не закінчиться.

Коментарі Вимкнено до – Син хвилюється, – процідив Віктор. – Каже, що ти стала не схожа на себе. – Правда? – вона розмішала цукор, дзвенячи ложечкою. – А на кого я повинна бути схожа, Вітя? – На нормальну дружину! Матір! А не на… на… – він знову задихнувся від обурення. – На живу людину? – вона підняла очі. – Це ти хотів сказати? – Ось згадай моє слово, – процідив він крізь зуби, – добром це не закінчиться.

– Любий, я тут на ніч не залишусь! Мені гидко! – Ви можете мене засуджувати, мовляв, свекруху образила. Але повірте – те, що я в неї вдома побачила – неможливо забути. Я тоді й запропонувала чоловікові вихід, і ми домовились. Та коли про все дізналась Ельвіра Дмитрівна – такий скандал зчинила.

Коментарі Вимкнено до – Любий, я тут на ніч не залишусь! Мені гидко! – Ви можете мене засуджувати, мовляв, свекруху образила. Але повірте – те, що я в неї вдома побачила – неможливо забути. Я тоді й запропонувала чоловікові вихід, і ми домовились. Та коли про все дізналась Ельвіра Дмитрівна – такий скандал зчинила.