Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • Моя сваха – ще та нахаба. Скільки я синові гроші не висилаю, вона все чекає, що їй щось перепаде. Останній вчинок пані Марії ще раз відкрив її істину натуру. Я навіть поріг свого дому боялась переступити, коли таке побачила. Сподіваюсь на вашу підтримку.

Моя сваха – ще та нахаба. Скільки я синові гроші не висилаю, вона все чекає, що їй щось перепаде. Останній вчинок пані Марії ще раз відкрив її істину натуру. Я навіть поріг свого дому боялась переступити, коли таке побачила. Сподіваюсь на вашу підтримку.

Viktor
20 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Моя сваха – ще та нахаба. Скільки я синові гроші не висилаю, вона все чекає, що їй щось перепаде. Останній вчинок пані Марії ще раз відкрив її істину натуру. Я навіть поріг свого дому боялась переступити, коли таке побачила. Сподіваюсь на вашу підтримку.

– Мамо, ти тільки не хвилюйся! – з порогу почав виправдовуватися син. Я вже навіть злякалася. Грішним ділом, подумала, що хтось вмер. А тут сваха виходить з ванни в моєму халаті і капцях, навіть у мій рушник загорнулася.

Я в Італії 18 років. Працюю в Палермо покоївкою. Робота не складна, але не з легких. Бо всі клієнти різні: хтось чайові залишить, а хтось – лише гармидер. Половину грошей я відсилаю синові, решта – відкладаю собі на старість. Раз на місяць передаю великі пакети з продуктами. Ікра, макарони, різні солодощі та спеції, сири, ковбаски, консервацію.

Приїжджаю додому лише на свята. Я сину весілля свого часу організувала і гроші на будинок дала. Син ще у 2021 році розпочав будову, взяв кредит у банку, а потім війна, скрутно їм було, самі розумієте, тож я допомогла.

Оксанка – у мене золота невістка. А от її мама – ще та змія. Вона й на весілля поскупилась гроші дати, принесла тільки півтори тисячі доларів. “А решта хай з Італії накапає, бо не маю стільки”, – пояснила вона.

Коли діти будувалися, сваха також не давала їм гроші. Я просила, щоб хоч меблі допомогла дочці вибрати: “Я в тому не розуміюсь. Що собі купить, то буде мати!”

Тоді я вже навіть розізлилась на сваху, я ж і для її дочки даю, а вона й пальцем не поворухне за ті гроші. Відтоді у мене натягнуті стосунки з Марією Степанівною, навіть з іменинами її не завжди вітаю.

Ви тільки уявіть мою реакцію, як я побачила цю нахабу у себе вдома.

– Хіба у нас тут готель?

– Ти ж знаєш, які там обстріли в Донецькій області, тому пані Марія у нас живе.

– І довго у неї тут курорт?

– Та ще з середини літа.

– І ви весь цей час від мене приховували?

– Ні, так діла не буде. Свахо, пакуйте речі.

– Будеш на своїх заробітках командувати, чи ти тільки те і вмієш, що підлогу мити? Моя доня тут господиня!

– Ця хата, куплена за мої гроші і ви не будете тут жити!

– То що мені в Покровськ вертатися під обстріли? Немає в тебе, свахо, ні серця, ні жалості!

– Хочеш голими руками загрібати мої гроші?

Я синові ультиматум поставила: або він виселяє геть цю нахабну жінку, або більше не побачить моїх грошей. Вже два дні діти зі мною не говорять і сваха, ніби ховається. Син пробував нас помирити, але я не поступаюсь.

Навігація записів

Гадала, що чоловік вірний та зразковий сім’янин. Однак, побачила його на зустрічі однокласників у кафе – і вже наступного ранку він пакував валізи на вихід, вигнала його геть до свекрухи! Минулої суботи у чоловіка було свято – зустріч однокласників. Я не мала аж стільки грошей, аби купити нову сукню чи зробити гарний макіяж. Тому щось мені позичила кума, щось одягала старе з гардеробу. Чоловік весь час мовчав у ресторані, аж поки не побачив ЇЇ. Чесно, мені так ГИДКО ТА НЕПРИЄМНО було за його поведінку. Хотіла ВТЕКТИ ГЕТЬ…
Чому мені так не щастить? – вигукувала вона. – Що ти так голосиш? – долинуло їй у відповідь. – Ой. Це ви, тітка Марія. Дістало все. Я не думала, що хтось почує. Проходьте

Related Articles

Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Viktor
17 Травня, 202617 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…

Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини

Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.

Viktor
17 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.

Цікаве за сьогодні

  • Я прийшла додому після роботи, розігріла собі суп, відкрила телефон — і побачила повідомлення від Олени в месенджері. Не «привіт, як ти», не «можемо приїхати на свята» — просто список. Акуратний такий, точний. «Іра, ми з Толіком на травневі до тебе. Ось що хотілося б: холодець (часнику небагато), запечена свинина шматком (типу буженини), м’ясний салат типу олів’є, але тільки з яловичиною, форель домашнього засолу, пиріг з капустою. З напоїв — біле напівсухе (дві, а краще три пляшки), і соки різні для мене (цитрусові, плюс щось солодке). Заздалегідь дякую!» Я прочитала. Перечитала. Подивилася на екран довгим поглядом. Меню. Вона надіслала мені. Меню…
  • Як там мій синочок? — з порога запитувала свекруха у Ірини, пильно роздивляючись навколо. — Він так зблід, схуд, очі зовсім сумні. Ти ж дивись, підтримуй його, не пиляй через цю роботу. Чоловікам зараз дуже важко. — Я роблю все, що в моїх силах, Тамаро Петрівно, — спокійно відповідала Ірина. — Труднощі бувають у всіх, це тимчасово. Максим шукає варіанти. — Ой, знаю я вашу підтримку, — зітхала свекруха. — Головне — не тисни на нього своїм авторитетом. Чоловіча психіка дуже тонка, йому потрібен час, щоб прийти до тями й відчути себе впевнено. Одного разу Ірина повернулася з роботи трохи раніше, ніж зазвичай. Зайшовши до коридору, вона почула голоси, що лунали з кухні. Максим та його матір розмовляли, не чуючи, що вхідні двері відчинилися. — Синку, ти повинен розуміти одну річ, — повчальним тоном говорила Тамара Петрівна. — Твоя Ірина — жінка, звісно, працьовита, але аж занадто владна. Вона все сама вирішує, все тримає під своїм контролем. Хіба це нормально для сім’ї? Чоловікові потрібен простір для розвитку, йому треба відчувати себе лідером, а не сидіти під крилом у дружини
  • Покликала кавалера на вечерю..– М-м-м, пахне, «Як у їдальні»…Я урочисто поставила паруючу, духмяну тарілку борщу, поруч кошик із часниковими пампушками й піала з густою сметаною. зам.верши, чекаю отого чоловічого: «Ого, Олено, це божественно!».. І тут нарешті прорік мій принц фразу після якої.. я кліпнула, намагаючись переварити цей «розкішний» комплімент.
  • Ключі від хати давай швидше, Аліно, діти змерзли, а в нас ще м’ясо на вогні не дійшло! — дядько Степан сказав це таким буденним тоном, ніби я була не господаркою садиби, а випадковою людиною, яка просто завадила його планам.
  • – Я не прошу тебе любити мене, – сказав він. – І не збираюся купувати твою згоду. Можу допомогти із лікарнею, відвезти, зустріти. Можу взагалі зникнути, якщо тобі так легше. Але малюка шкода. І тебе також. – Мене не треба шкодувати! – Тоді не буду. Але чай запропоную. Олена несподівано засміялася. Вперше за кілька тижнів.
  • — Зачекай, — я перегородив їй шлях до машини. — Ти розумієш, що ти зараз робиш? Ти просто кидаєш дітей і тікаєш. Ми з мамою не наймалися на безкоштовних нянь без попередження. У нас теж були плани на ці дні
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes