Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Ну що та жінка? Сьогодні є, а завтра нема! А ми з тобою вже роками знаємося, разом виросли та з одної ложки їли кашу! – казали друзі. Я завжди старався дослухатися до їх думки чи поради. Бо друзі – це люди, перевірені роками. Та виявились, що це не так. Одне повідомлення в чат – і шлюб тріснув по швах. Та найболючіше було почути правду вже після розлучення. Тепер прошу вашої поради.

– Ну що та жінка? Сьогодні є, а завтра нема! А ми з тобою вже роками знаємося, разом виросли та з одної ложки їли кашу! – казали друзі. Я завжди старався дослухатися до їх думки чи поради. Бо друзі – це люди, перевірені роками. Та виявились, що це не так. Одне повідомлення в чат – і шлюб тріснув по швах. Та найболючіше було почути правду вже після розлучення. Тепер прошу вашої поради.

Viktor
14 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – Ну що та жінка? Сьогодні є, а завтра нема! А ми з тобою вже роками знаємося, разом виросли та з одної ложки їли кашу! – казали друзі. Я завжди старався дослухатися до їх думки чи поради. Бо друзі – це люди, перевірені роками. Та виявились, що це не так. Одне повідомлення в чат – і шлюб тріснув по швах. Та найболючіше було почути правду вже після розлучення. Тепер прошу вашої поради.

Я завжди вважав, що друзі – це моя друга сім’я. З дитинства вони були поруч у всьому: у виборі хобі, одягу, навіть мрій. Мені подобалося відчувати підтримку, та з часом це стало звичкою – радитися з ними буквально у кожній дрібниці.

Коли одружився з Олею, здавалося, що все буде ідеально. Вона була спокійною, мудрою, завжди намагалася мене зрозуміти. Перший рік шлюбу – мов медовий місяць, що тягнувся місяцями. Але я продовжував жити так, ніби мені 20 і я хлопець, який з компанією вирішує, чи їхати сьогодні в гори, чи на рибалку.

Пам’ятаю, як одного разу ми обговорювали, куди переїхати жити після ремонту.

– Думаю, нам краще взяти квартиру ближче до центру, – тихо сказала Оля за вечерею.

– Зараз напишу пацанам, що вони думають, – відповів я, дістаючи телефон.

– Може… ми самі вирішимо?

– Олю, ну ти що! Це ж важливе рішення. Хлопці багато чого розуміють.

Вона просто дивилася на мене так, ніби бачила вперше.

Або був інший випадок – треба було визначитись, чи їхати нам у відпустку чи ні. Я, звісно, знову створив голосування в чаті друзів. Оля тоді не витримала:

– Ти хоч раз можеш щось вирішити зі мною, а не з ними?

– А що тебе не влаштовує?

Вона грюкнула дверима так, що аж сусіди знизу написали мені вночі.

Скандали ставали регулярними. Оля злилась, а я – не розумів її емоцій. Мені здавалось, що вона перебільшує. Друзі ж казали:

– Не давай сісти собі на голову. Жінки так і роблять.

І я вірив. Навіть мама, яка завжди підтримувала мене у всьому, одного разу сказала:

– Сину, ти переборщуєш. Дружина – це не друзі. Це партнер по життю.

– Ти що, теж на її боці? Усе життя була зі мною, а тут…

– Бо Оля права.

Остання крапля – коли друзі почали прямо казати, що Оля мені “не підходить”. Пам’ятаю той вечір. Я повернувся додому пізно, сів навпроти дружини й сказав:

– Слухай… хлопці думають, що ми не підходимо одне одному. Може, поспішили з весіллям?

– Твої друзі думають?! А ти що думаєш, га?

Я мовчав.

– Господи… – вона встала, витерла сльози:

– Знаєш, я більше не хочу бути дружиною твоєї компанії.

Через місяць ми розлучилися. І найіронічніше – вже після розлучення навіть друзі зізналися:

– Може, ми трохи переборщили… Але знаєш, брат, якось так вийшло.

А я лишився сам. І тепер не знаю чи правильно вчинив? Що б ви мені порадили?

Навігація записів

Але час йде своїм ходом. Олексій після восьмого класу поїхав до міста в училище. Вивчився на слюсаря, звідти і в армію пішов. Листи йому бабуся регулярно надсилала. З них він знав, що Борьку посадили за те, що той на машині когось збив. Що Лерка сина народила і батько начебто Борька, хоча він і рідня його кажуть, що неправда. І ще багато іншого. Відслужив Олексій і повернувся в рідне село. Бабуся не могла натішитися онуком.
– Ганно, що відбувається? Ти припустилася трьох помилок у звіті. Трьох. За всю твою роботу – жодної, а тут одразу три. Вона моргнула, намагаючись сфокусувати погляд на його обличчі. Повіки налилися свинцем, думки поверталися повільно та неохоче.– Вибачте. Це не повториться. Але повторилося. Знову і знову. – Може, просто поговорити з ними? – запропонував Сергій за вечерею, колупаючи виделкою пасту. – Іван нормальний мужик, домовимося.

Related Articles

– В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до – В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина

Залицяльник (32 роки) запросив відзначити день народження його мами (57 років). Він сказав мені: «Мама сувора, будь готова». Вечір закінчився несподівано…

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Залицяльник (32 роки) запросив відзначити день народження його мами (57 років). Він сказав мені: «Мама сувора, будь готова». Вечір закінчився несподівано…

— Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця, хто де живе? Ви сім’я, повинні допомагати один одному. — Ти знав, — раптом зрозуміла Марина. — Ти знав, що вона збирається це зробити. — Марино, я… Я думав, мама передумає. Я просив її почекати, поговорити з тобою спочатку…

Viktor
18 Березня, 202618 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця, хто де живе? Ви сім’я, повинні допомагати один одному. — Ти знав, — раптом зрозуміла Марина. — Ти знав, що вона збирається це зробити. — Марино, я… Я думав, мама передумає. Я просив її почекати, поговорити з тобою спочатку…

Цікаве за сьогодні

  • – В сенсі, з нами їдуть твої батьки? – Обурилася дружина
  • Залицяльник (32 роки) запросив відзначити день народження його мами (57 років). Він сказав мені: «Мама сувора, будь готова». Вечір закінчився несподівано…
  • — Що значить знайдемо? Мамо, це наша квартира. Ти ж сама подарувала. — Ой, Павлику, не будь дитиною. Яка різниця, хто де живе? Ви сім’я, повинні допомагати один одному. — Ти знав, — раптом зрозуміла Марина. — Ти знав, що вона збирається це зробити. — Марино, я… Я думав, мама передумає. Я просив її почекати, поговорити з тобою спочатку…
  • — Маріє, біда! Все пропало! — Степан влетів на кухню з блідим обличчям, стискаючи в руках стару залізну банку з-під полтавських цукерок.
  • – Подивися на себе – роз’їжджаєш на машині, напевно багата стала! Поверни нам гроші, які ми на тебе витратили, коли ти жила у нашому будинку! – Зажадала колишня свекруха
  • — Не вмикай світло, — Не потрібно порушувати «романтику».— «Романтику»? — заінтриговано запитала Дарина. Хіба я неможу порадувати кохану дружину?..Дарина і Максим були одружені 5 років. До цього дня чоловік жодного разу не влаштовував романтичних вечорів… Але це були ще квіточки…Я ще не знала з ким жила скільки років..
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes