Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

Viktor
4 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

В шлюбі я вже 12 років. Цьогоріч народила третю дитину. На це мене вмовила саме свекруха, ми переїхали до неї в будинок, аби не платити за оренду. Хата в свекрів велика, Ніна Василівна багато років в Італії працювала, аби збудувати хороми своєї мрії. Ми тоді натякали, що краще б вона нам квартиру купила окрему. Та її аргументи були залізні.

 – Я куплю вам квартиру і хто мене потім доглядатиме? А так, збудую гарну хату і стимул вам буде!

Тож врешті нам все ж довелося до Ніни Василівни переїхати. Спочатку ми жили окремо. Та після народження дітей стало зовсім важко оплачувати оренду. Тож врешті ми погодились на пропозицію свекрухи. Хоча щасливішою я від цього не стала. Мама мого чоловіка постійно нагадувала, що це все її заслуга і маємо бути вдячні.

Також вона увесь час казала, що головна в оселі та вказувала мені що і як робити. Це доводило до сказу, але я мовчки терпіла. Все ж в домі ростити дітей і справді було якось затишніше. Ми облаштували двір гойдалками та альтанкою з манежем. Та після народження третьої дитини мені стало зовсім важко. Часу на себе бракувало, як і грошей. Чоловік працював, та його зарплатня йшла на комунальні послуги та речі для дітей. Свекруха мала чималі заощадження, але нам допомагати не поспішала.

Нещодавно я отримала виплату на третю дитину і вирішила зробити собі подарунок на Новий рік, замовила зимові чоботи за 3200 гривень. Досі в осінніх ходила, а зима цьогоріч холодна. Тож взуття було необхідне. 

Словами не передати, яка я була щаслива, коли чоботи прийшли. Вперше за багато років я собі гарну річ купила. На радощах показала свій подарунок свекрусі. Та її реакція мене шокувала. 

 – І скільки ти за них дала?

– 3000 гривень.

 – Нічого собі! Ти геть здуріла? Не могла дешевші знайти?

 – Нема зимових дешевших.

 – Що ти дурниці кажеш? Було б бажання – то знайшла б! Он на секрнд-хенді повно. Поверни негайно! Не ті зараз часи, щоб такі гроші витрачати. 

Уявіть, як прикро було це чути. Звісно, я нічого не повернула, та свекруха через це образилась. Ще й чоловікові наскаржилась. А я не хочу так жити. Врешті я трьох дітей народила. Невже не заслужила бодай мати гарний одяг?

Навігація записів

Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло
– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes