Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

Viktor
4 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я вирішила зробити собі подарунок на Новий рік. Купила собі зимові чоботи за 3 тисяч гривень. Та не думала, що свекруху це так образить

В шлюбі я вже 12 років. Цьогоріч народила третю дитину. На це мене вмовила саме свекруха, ми переїхали до неї в будинок, аби не платити за оренду. Хата в свекрів велика, Ніна Василівна багато років в Італії працювала, аби збудувати хороми своєї мрії. Ми тоді натякали, що краще б вона нам квартиру купила окрему. Та її аргументи були залізні.

 – Я куплю вам квартиру і хто мене потім доглядатиме? А так, збудую гарну хату і стимул вам буде!

Тож врешті нам все ж довелося до Ніни Василівни переїхати. Спочатку ми жили окремо. Та після народження дітей стало зовсім важко оплачувати оренду. Тож врешті ми погодились на пропозицію свекрухи. Хоча щасливішою я від цього не стала. Мама мого чоловіка постійно нагадувала, що це все її заслуга і маємо бути вдячні.

Також вона увесь час казала, що головна в оселі та вказувала мені що і як робити. Це доводило до сказу, але я мовчки терпіла. Все ж в домі ростити дітей і справді було якось затишніше. Ми облаштували двір гойдалками та альтанкою з манежем. Та після народження третьої дитини мені стало зовсім важко. Часу на себе бракувало, як і грошей. Чоловік працював, та його зарплатня йшла на комунальні послуги та речі для дітей. Свекруха мала чималі заощадження, але нам допомагати не поспішала.

Нещодавно я отримала виплату на третю дитину і вирішила зробити собі подарунок на Новий рік, замовила зимові чоботи за 3200 гривень. Досі в осінніх ходила, а зима цьогоріч холодна. Тож взуття було необхідне. 

Словами не передати, яка я була щаслива, коли чоботи прийшли. Вперше за багато років я собі гарну річ купила. На радощах показала свій подарунок свекрусі. Та її реакція мене шокувала. 

 – І скільки ти за них дала?

– 3000 гривень.

 – Нічого собі! Ти геть здуріла? Не могла дешевші знайти?

 – Нема зимових дешевших.

 – Що ти дурниці кажеш? Було б бажання – то знайшла б! Он на секрнд-хенді повно. Поверни негайно! Не ті зараз часи, щоб такі гроші витрачати. 

Уявіть, як прикро було це чути. Звісно, я нічого не повернула, та свекруха через це образилась. Ще й чоловікові наскаржилась. А я не хочу так жити. Врешті я трьох дітей народила. Невже не заслужила бодай мати гарний одяг?

Навігація записів

Павло дійшов до цілодобового супермаркету на розі свого будинку. Саме в ту мить, коли він наблизився до масивних скляних дверей, зсередини вийшла жінка. Вона була завантажена двома паперовими пакетами, з яких визирали довгі багети та зелень. Намагаючись втримати пакети ліктем, вона штовхнула двері, і в цей момент з її руки зісковзнула в’язана вовняна рукавичка. Павло, вихований у дусі старої школи, машинально нахилився. Рукавичка була м’якою, пахла чимось домашнім — чи то випічкою, чи то лавандою. — Перепрошую! — покликав він. — Пані, ви загубили! Жінка обернулася. На її обличчі спочатку відбився переляк, а потім — щира, трохи ніякова посмішка. Вона була в простому синьому пальті, з-під в’язаної шапки вибивалося світле пасмо волосся. — Ой, щиро дякую вам! — вона перехопила пакети однією рукою, забираючи рукавичку. — Я б і не помітила. Перше січня — голова ще трохи в минулому році. — Буває, — коротко відповів Павло
– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!

Related Articles

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

Viktor
23 Січня, 202623 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

Я мамі постійно вожу продукти в село, але вони швидко закінчуються. Тепер знаю, куди все дівається

Viktor
20 Січня, 202620 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я мамі постійно вожу продукти в село, але вони швидко закінчуються. Тепер знаю, куди все дівається

Цікаве за сьогодні

  • “Я що, в 50 років не заслужила на свято?!” – нарікала свекруха. Бачте, пані Ольга хоче влаштувати розкішну гулянку за 25 тисяч гривень в кафе. А знаєте, хто повинен це все щастя оплатити? Ми! І я не уявляла, що таке прохання переросте у великий скандал та піде поміж родичів.
  • Ти ж хотіла, аби я щасливою була? Ну от з’їдь з квартири. Чи в подруги поживи, чи кімнату орендуй собі. А ми вже з Назаром тут удвох жити будемо, як молода сім’я! – одного разу заявила мені єдина донька. Такого від неї я не очікувала…
  • Ми з чоловіком страшенно нервували, я приготувала чимало страв, ще й торт спекла, “Наполеон”. І ось нарешті молоді прийшли. Ми відчинили двері і я побачила, як мій Петро зблід, здавалося, що він зараз знепритомніє. Це не дивно, адже Стасюня виявився приблизно нашим ровесником.
  • З цим планом він ознайомив Наталку ще на першому побаченні. — Два роки живемо для себе, потім — діти. Думаю, двоє цілком достатньо. Хлопчик і дівчинка. Бажано саме в такому порядку. Але природа може внести свої корективи, так і бути, з цим я змирюся. — А що далі? — здивовано запитала тоді Наталя. — Далі теж усе розписано. Але це обговоримо пізніше, коли виконаємо перші пункти. Чому вона тоді погодилася?
  • Мами моєї не стало в березні. Тато пішов майже за два місяці. Він ніби поспішав наздогнати її якоюсь небесною електричкою… Батьківська хата дісталася мені, єдиній і пізній їхній дитині. Перші тижні я просто приїжджала туди. І то сиділа на веранді, то безцільно тинялася по хаті, не в змозі розібрати батьківські речі та навести лад. Тому питання-пропозиція свекрухи застала мене зненацька. – Галино Борисівно, я… поки що не готова. Мені потрібен час. Там ще мамині речі, батькова бібліотека…
  • Так, собаки дуже вірні! Але вони вірні тим, хто їх любить, – а зрадників не прощають…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes