У суботу від Івана пішла дружина. Спокійно так пішла, без скандалу. Зібрала речі і сказала:

— Все, коханий, досить. Мені все набридло.

— Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду.

— Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря.

— А я? Я що, теж тягар?

Дружина тільки посміхнулася у відповідь на це запитання, взяла валізу і пішла.

— Ванька — дурень! Ванька — дурень! — одразу ж закричав пронизливим голосом у клітці хвилястий папужка.

— Гошка, замовкни! — з болем у серці закричав на нього Іван.

Потім сів на диван і від образи заплакав. Хоч і був він давно готовий до того, що дружина колись збунтується, але щоб так несподівано…

До нього швидко підбіг старенький французький бульдог Чарлі і почав облизувати господареві руки, щоб той заспокоївся. А кіт Васька так і залишився сидіти на столі.

Тому що він був радий, що господиня пішла назавжди. Ця шкідниця часто шпиняла його за всякі дрібниці.

А хвилястий папуга, як оглашений, все продовжував знущатися над господарем.

— Ванька — дурень, а Гоша хороший! Гоша чарівний, а Ванька — дурень!

— Заткнися, кому кажуть! — знову закричав на птаха Іван. — І взагалі, це ти в усьому винен!

Не давав Тані вранці спати, а вона через це злилася на мене! Знаєш що? Я ось візьму і продам тебе через інтернет. А потім подзвоню Тані, і вона повернеться.

Папуга відразу замовк, а Іван швидше схопив свій мобільний телефон і почав шукати в інтернеті майданчик, де продають тварин.

Кіт і собака дивилися на нього, не вірячи, що їхній господар зможе наважитися на таке, але той був сповнений рішучості.

— Ти, Гошка, зовсім знахабнів… — бурчав він, набираючи оголошення про продаж птаха. — Я розумію, що тобі потрібна самка, але Таня була категорично проти, щоб я купив тобі дівчинку.

А інші господарі куплять тобі все, що тобі потрібно. І ти будеш жити щасливіше, ніж жив у мене. А мені і собаки з котом вистачить. Зрозуміло тобі?

Найдивовижніше, що на його оголошення відгукнулися того ж вечора. Зателефонувала одна дамочка і відразу защебетала:

— Ой, мені так потрібен папуга! Так потрібен! У мене синок давно мріє про пташку. Він у вас розмовляє?

Та що ви кажете?! Невже, він розмовляє? Це ж просто, чудово! Скільки він коштує?

— П’ять тисяч! — навмання випалив ціну Іван.

— Разом з кліткою?

— Ну, так…

— Тоді я прямо зараз приїду. Можна?

І тут Ваня злякався. Адже Гошу, незважаючи на його галасливий характер, він дуже любив.

Але відступати було нікуди. На кону стояло повернення дружини. І він приречено сказав:

— Так, звичайно… Приїжджайте…

Після цих слів у квартирі запала дзвінка тиша.

Папуга, немов передчуваючи розлуку, дивився на господаря як на зрадника, і навіть собака перестала сопіти, а кіт — муркотіти.

— Ну, а що ви хотіли? — простогнав він, виправдовуючись перед своїми тваринами. — Ви живете зі мною, як у Христа за пазухою, а я повинен через вас страждати, так?

Ви ж знаєте, що моя Таня вас не любила? А ви її спеціально діставали. Особливо — Гоша.

Так що, йому ще дуже пощастило, що я знайшов йому нових господарів. Деякі люди набридлих папуг у віконце випускають, і все…

А в двері вже дзвонили.

Коли в кімнату увійшла ця жінка, француз Чарлі відразу забув про все на світі і, незважаючи на свій вік, почав витанцьовувати навколо гості на задніх лапах, вимагаючи, щоб його негайно погладили.

І кіт Васька швидше підскочив до неї і став тертися об її щиколотку.

— Чарлі, не можна! — суворо закричав на собаку Іван, страшенно ревнуючи його до незнайомки.

— Нічого-нічого! — весело засміялася покупниця папуги. — Я обожнюю котів та собак!

Вона почала щедро обдаровувати старого Чарлі своєю ласкою, і той навіть захрюкав від задоволення.

І коту дісталося від її рук ніжності. Васька теж заурчав, як трактор, і Івану стало ще тривожніше.

— Ви ж, здається, прийшли за папугою! — вигукнув він незадоволено. — Ось вам клітка, а ось і птах!

— Я б і кішку з собачкою теж забрала, — знову засміялася жінка. — Щоб мій синочок навчився жити з тваринами.

— Ну, ні… — захекався Іван. — Мені Чарлі з Ваською дуже дорогі, і я без них жити не зможу.

— Та я ж жартую, — посміхаючись, розуміюче кивнула жінка і нарешті переключила свою увагу на Гошу. — А від цього прекрасного папуги ви чому позбавляєтеся?

— Тому що моя колишня дружина не хоче через нього повертатися, — трохи збрехав Іван.

— Колишня?

— Угу…

Іван приречено махнув рукою, і жінка зрозуміла, що на цю тему краще не говорити.

Через п’ять хвилин вона вже забирала клітку разом з Гошкою.

Коли господар зачинив за гостею двері, Чарлі раптом схаменувся і почав гавкати так несамовито, що Івану стало не по собі.

— Чарлі, досить кричати! Мовчи! — намагався заспокоїти він пса. — Ну, так, Гоші у нас більше немає. Але тепер всім потрібно буде до цього звикнути.

Чарлі, почувши таке, завив. Іван швиденько надів на нього шлейку і вимовив чарівне слово:

— Гуляти!

Тільки тоді собака трохи заспокоївся. Але після прогулянки, коли вони повернулися додому, пес ліг біля вхідних дверей і відходити від них відмовився геть.

Там він і заснув. Коли вранці Іван прокинувся, то з подивом побачив на килимку біля дверей сплячих в обіймах Чарлі і Ваську.

Господар підійшов до них, спробував їх погладити, але вони, вперше в житті, відповіли на його ласку повною байдужістю.

Немов він був не їх годувальник і друг, а зовсім чужа людина.

— Гей, ви що, з глузду з’їхали? — з болем у серці вигукнув він. — Ви що, не розумієте, що Гошці зараз дуже добре.

Йому тепло і світло, і його смачно годують. І маленький хлопчик з ним буде гратися цілодобово.

Що ще потрібно пташці для щастя? Ходімо на кухню, я вас нагодую.

Але собака з кішкою вперто продовжували лежати на килимку, немов оголосили голодування.

Кіт, звичайно, скоро не витримав і пішов-таки на кухню, щоб з’їсти рибу, яка так смачно пахла. А Чарлі так і залишився лежати біля дверей, злегка скиглячи.

До обіду Іван не витримав і набрав номер телефону жінки, якій віддав Гошку.

— Вибачте, будь ласка, але у мене вдома відбувається чорт знає що, — винувато зізнався він. — Мій пес ніяк не може змиритися з тим, що я продав вам папугу.

Він зневажає мене і відмовляється їсти. Може, ви повернете нам Гошку? Я вам ваші гроші віддам назад. Якщо хочете, навіть — доплачу.

— Ой! — вигукнула злякано жінка — А мій синок вже встиг закохатися у вашу пташку. Вони зараз разом сидять на дивані, і Гоша вимовляє всі слова, які знає.

— І «Ванька — дурень» він теж каже?

— Ага! — засміялася жінка. — З цього він і почав.

— Ось, зрадник… — прохрипів Іван. — І що мені тепер робити? Я боюся, що Чарлі доведе себе… від голоду. Він у мене, іноді, такий впертий.

Може, ви привезете до мене папугу на годинку. Я вам дорогу оплачу. Нехай Чарлі переконається, що з його другом все гаразд.

— Що ви кажете? — злякалася жінка. — Я вчора якось вашу клітку в свою машину заштовхала. Вона ж величезна. Давайте, краще, ви приїжджайте з собачкою до мене.

— Ні! — категорично відмовився Іван. — Я до вас не поїду. У вас, напевно, є чоловік. Він буде ревнувати.

— Не хвилюйтеся, ніхто ревнувати не буде. Зараз я в повідомленні надішлю вам мою адресу.

Коли Іван з Чарлі з’явилися в квартирі цієї жінки, пес у бік папуги Гошки навіть не подивився.

Він відразу знову почав витанцьовувати навколо жінки на задніх лапах, бажаючи отримати від неї увагу і ласку.

— Чарлі! Де Гоша? Іди, дивись, як живе твій друг! — намагався відвернути собаку від жінки Іван, але тому було не до папуги.

Він дивився на господиню квартири з таким пристрасним обожнюванням, що в Івана знову в душі почали зароджуватися ревнощі.

— Здається, ваш милий песик скучив не за Гошею, а за мною. У нього до мене — кохання з першого погляду! — радісно засміялася жінка.

П’ятирічний хлопчик — її чарівний синочок — засміявся ще дзвінкіше і почав пестити Чарлі так, ніби знав його все життя. І найдивніше — пес був цьому безмежно радий.

— Я не розумію, що відбувається з моїм собакою… — зітхнув Іван, крутячи головою і чекаючи, що зараз з іншої кімнати вийде ревнивий чоловік і влаштує скандал на рівному місці.

Але чоловік не з’явився. Жінка зізналася, що виховує сина сама. І через пару годин вони зібралися і поїхали в гості вже до Івана — провідати кота Ваську.

Васька теж був безмежно щасливий побачити цю жінку. Він відразу зрозумів, що ця красуня скоро обов’язково стане його новою господинею.

А коти, вони ж рідко помиляються в людях.

 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!