Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до – Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла…

– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням.

Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами.

Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання.

– Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю.

– Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає.

– Не зрозуміла…

– А що ти не зрозуміла? Ти сама живеш в великій двокімнатній квартирі, як то кажуть не маєш “ні дитинки, ні тваринки”, а твоя рідна сестра з двома дітьми знімає невелике однокімнатне житло.

От я і надумала свою квартиру Світланці віддати, а сама до тебе переїду. У тебе ж і так одна кімната пустує, а ти весь час на роботі, – каже.

Нахабності цієї заяви матері просто немає міри. Я цю квартиру сама собі купила, багато років крім роботи нічого не бачила. Працювала понаднормово і ще брала роботу додому, так що за роботою світу Божого не бачила.

В той час як моя сестра вийшла заміж, народила двоє дітей, і спокійно чекала, поки мама віддасть їй свою квартиру. І справді, навіщо напрягатися?

Наші з Світланою батьки розлучилися, коли ми ще були школярами. Якщо чесно, то я батька більше любила, завжди з ним знаходила спільну мову, і коли вони з мамою розлучилися, я хотіла залишитися з ним.

Але тато вирішив, що дівчатка мають жити з мамою, тому все нам залишив, а сам пішов на знімну квартиру.

Мама ж Світлану більше любила, ніж мене. Вона мені сестру завжди в приклад ставила. Сестра після школи відразу закінчила якісь перукарські курси і пішла працювати.

А я захотіла в університет поступати, бо хотіла вивчитися і в майбутньому знайти хорошу високооплачувану роботу.

В принципі, в мене в житті все склалося саме так, як я планувала, але мені довелося 5 років поки я вчилася слухати мамині картання. Я навіть після навчання на роботу ходила, щоб мама мені не докоряла, що вона мене годує.

Як тільки у мене з’явилася можливість, я з’їхала від мами. Багато років я орендувала житло, але в цей час я працювала і відкладала собі на квартиру, в якій я зараз і живу.

За роботою я і не помітила, що роки біжать, а я не маю ні сім’ї, ні діток. Якщо чесно, то мені було не до цього. Бо я і справді надто багато працювала.

Проте, не все так погано. Зараз у мене є молодий чоловік, ми зустрічаємося вже 6 місяців, але я не афішую наші стосунки, тому не дивно, що мама про це нічого не знає.

– Якщо ти до 38 років не вийшла заміж, то вже і не вийдеш! Не маєш ні дитини, ні навіть кота, то житимеш з мамою, – заявила мені мама. – Так що давай мені ключі, а якщо не маєш зайвих, то роби дублікат.

– Нічого я робити не збираюся.

– Ти що, не пустиш рідну маму до себе?

– Не пущу. А з якої це радості?

– Ну я ж квартиру свою вже пообіцяла Світлані, вони вже речі складають і готуються до переїзду.

Я набрала повітря, глибоко вдихнула, і ще раз повторила:

– Мамо, це моя квартира, і в ній я буду жити сама. А Світлана нехай переїжджає до тебе чи не переїжджає, мені байдуже.

Отакі у мене родичі. От як з ними можна нормально спілкуватися?

Мама на мене образилася, каже, що я така жадібна як мій тато, який пішов у засвіти і нічого дітям не дав.

Та мама вже забула, що квартира, в якій вона живе – батькова. Просто при розлученні він не став її ділити, а все віддав мамі.

В свою квартиру я нікого не впущу, навіть якщо мені доведеться зіпсувати стосунки з усіма родичами.

А як ви вважаєте, хто з нас правий, я чи мама?

Навігація записів

— Це вже не твій пес. Тепер його звати Бродяга, і я його не віддам. Ти навіть не уявляєш, через що він пройшов! Я його витягувала з того світу, він ледь не пoмер у мене на руках!
— Все, коханий, досить. Мені все набридло. — Що тобі набридло? — з тугою запитав Ваня, передчуваючи біду. — Життя таке набридло. А особливо набридли твої тварини. Собаки, кішки, папуги. Хочу жити спокійно, без зайвого тягаря. — А я? Я що, теж тягар?

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes