Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Viktor
25 Грудня, 202525 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».

Свою єдину дочку Любу я ростила одна. Свого часу я приїхала з села в обласний центр вступати до інституту, поки вчилася, жила в гуртожитку, а потім пішла працювати, і вже квартиру знімала. Коли зустріла свого майбутнього чоловіка, закохалася, мріяла про сім’ю, але сім’я не входила в його плани. Я наpoдила дитину і залишилася одна. Тоді мені дуже допомагали батьки, перший час я жила у них, а потім вони залишили на деякий час Любу у себе, а я поїхала в місто робити кар’єру. Мама любила завжди повторювати:»донечка, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є ми».


Ці слова я надовго запам’ятала, тому що завжди відчувала їх підтримку. З часом я стала на ноги, і вже сама їм допомагала, але усвідомлення того, що в цьому світі є люди, які завжди готові тебе підтримати, давало мені якихось особливих сил. Заміж я більше не вийшла, так склалося. Зараз мені 65 років, моя дочка вже доросла, у неї чудова сім’я і двоє дітей, внучки вже навчаються в університеті. Того дня я отримала nенсію і поїхала до дочки. Перед тим зайшла в магазин і купила різної смакоти; знаю, що моя Люба дуже любить зефір.

А зятю купила копченої риби. Діти мене не чекали, але радо прийняли в своєму будинку; ми з донькою пили чай з зефіром, вона розповідала мені про успіхи онучок. Я щиро радію, що в родині дочки все добре, але так було не завжди. 15 років тому дочка хотіла розлу читися з чоловіком, на той момент у них вже було двоє дітей. Вона прийшла до мене, я тоді їй сказала ті самі слова, що мені колись моя мама: «Донечко, що б не сталося, ти повинна пам’ятати, що у тебе є я».


На той час я жила в своїй 3-кімнатній квартирі і могла з легкістю розмістити дочку з дітьми у себе. Але я дала можливість їй самій вирішувати. Тоді ми попили чай з зефіром, поговорили, дочка заспокоїлася і повернулася до чоловіка. З тих пір вони живуть багато років разом, у них все добре. Зять мені досі вдячний за те, що я тоді підтримав їх сім’ю. Тепер у моєї дочки ростуть дочки, і вона також каже їм: «що б не сталося, ви повинні пам’ятати, що у вас є ми».

Навігація записів

— Не зрозумів, ти що, змінила замки? — обурено почав він. — Я пів години не міг…
Марія вдяглася, накинула теплу вовняну хустку — подарунок сина з Америки — і вийшла на ґанок. Повітря було таке чисте, що його хотілося пити. Сніг під чоботами скрипів так голосно, ніби розповідав старі казки. — З Різдвом, Маріє! — почула вона голос сусідки Ганни. Та вже розчищала стежку біля свого тину. — З прийдешнім, Ганнусю! — відгукнулася Марія. — Нехай у хаті буде повно, а на серці ясно. Вона пішла до криниці. Вода в цей день здавалася особливою — холодною до болю, але солодкою. Повернувшись, Марія взялася за господарство. У неї не було дванадцяти страв, як колись, коли за столом сиділо десять душ. Але кутя — головна гостя — була обов’язковою. Вона дістала стару глиняну макітру. Кожен рух був наповнений спогадами. Ось тут, на краєчку, була невеличка щербинка — це син Юрко малим намагався поцупити розтертий мак. А цей товкач ще пам’ятав руки її матері. Марія терла мак повільно, і по хаті розливався густий, солодкий аромат дитинства

Related Articles

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

– А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

Viktor
23 Січня, 202623 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А чому це всі гроші їй? Я також твоя дочка! Так не чесно, мамо! – Олена стояла посеред вітальні, схрестивши руки на грудях

Я мамі постійно вожу продукти в село, але вони швидко закінчуються. Тепер знаю, куди все дівається

Viktor
20 Січня, 202620 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до Я мамі постійно вожу продукти в село, але вони швидко закінчуються. Тепер знаю, куди все дівається

Цікаве за сьогодні

  • У цей момент у голові Галини щось луснуло. Вона побачила не свого хлопчика. Вона побачила звіра. І найстрашніше – вона зрозуміла, що цього звіра вигодувала вона сама. Своєю все пробачною любов’ю. Своїм “він не винен”. Вона викликала поліцію. Сама. Ігор сміявся, коли його відводили.
  • Валентина йшла з пакетами з магазину, базікаючи з сусідкою Наталею.
  • Аня, я складу меню, а ти приготуєш, — Валентина Петрівна простягнула список на трьох аркушах.
  • Зарплата прийшла за тиждень. Тетяна відкрила додаток банку, подивилася на цифри, потім на порожнє місце у шафі, де раніше стояв її міксер, і мовчки зібралася в магазин. Тетяна притягла коробку додому, розпакувала, виставила техніку на робочу поверхню і довго дивилася на блискучий хромований корпус.
  • “– Якби не мій син, – прогарчав свекор, – ти б досі у своєму сeлі жила, та коровам хвостu крутuла! Він тебе з бруду витяг, а ти тут права качаєш!
  • Він мав тільки один недолік – сім’ю. Олена ревнувала його до дружини. Не вголос, ні… Вголос вона не наважилася б. Як би їй хотілося мати такого чоловіка… Він завжди був дуже приємним кавалером, ніколи не приїжджав з порожніми руками, завжди у нього був невеликий, але приємний сюрприз.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes