Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • У Людмили дві бабусі, але знайома вона була тільки з бабусею по материнській лінії. Бабусю по материнській лінії вона бачила тільки на фотографії в старому альбомі. У дитинстві вона дуже любила цей альбом розглядати. З фотографії на неї дивилася сувора, струнка жінка у наглухо закритій сукні. Історія там банальна. Просто, коли батько познайомився з матір’ю, бабуся не оцінила його вибір, була проти їх шлюбу. Але батько відмовлявся її слухати, тому бабуся припинила спілкування з його родиною.

У Людмили дві бабусі, але знайома вона була тільки з бабусею по материнській лінії. Бабусю по материнській лінії вона бачила тільки на фотографії в старому альбомі. У дитинстві вона дуже любила цей альбом розглядати. З фотографії на неї дивилася сувора, струнка жінка у наглухо закритій сукні. Історія там банальна. Просто, коли батько познайомився з матір’ю, бабуся не оцінила його вибір, була проти їх шлюбу. Але батько відмовлявся її слухати, тому бабуся припинила спілкування з його родиною.

Viktor
23 Грудня, 2025 Коментарі Вимкнено до У Людмили дві бабусі, але знайома вона була тільки з бабусею по материнській лінії. Бабусю по материнській лінії вона бачила тільки на фотографії в старому альбомі. У дитинстві вона дуже любила цей альбом розглядати. З фотографії на неї дивилася сувора, струнка жінка у наглухо закритій сукні. Історія там банальна. Просто, коли батько познайомився з матір’ю, бабуся не оцінила його вибір, була проти їх шлюбу. Але батько відмовлявся її слухати, тому бабуся припинила спілкування з його родиною.

У Людмили дві бабусі, але знайома вона була тільки з бабусею по материнській лінії. Бабусю по материнській лінії вона бачила тільки на фотографії в старому альбомі. У дитинстві вона дуже любила цей альбом розглядати. З фотографії на неї дивилася сувора, струнка жінка у наглухо закритій сукні. Історія там банальна. Просто, коли батько познайомився з матір’ю, бабуся не оцінила його вибір, була проти їх шлюбу. Але батько відмовлявся її слухати, тому бабуся припинила спілкування з його родиною.

Коли наро дилася Люду, батько намагався помиритися, але мати була налаштована проти. Вона практично не бачилася з онукою жодного разу, відмовлялася від зустрічей, говорила, що немає у неї ні сина, ні невістки, ні тим більше внучки. Так і жили вони в одному місті, але ніколи не стикалися. Коли Люда виросла і поступила в університет, її викладач їй якось запропонував понаглядати ща однією бабусею, яка живе недалеко від інституту. Показав фотографію, і Віра впізнала свою бабусю. Звичайно, вона дуже змінилася, але все-таки зберегла знайомі риси. Викладач сказав, що старенька шукає доглядальницю, вона не лежача хв ора, але їй на силу вдається виконувати домашні обов’язки, тому вона шукає собі помічницю.

Людмила не планувала влаштовуватися на роботу, просто хотіла подивитися на бабусю, а потім піти. Advertisements Тільки тому пішла за адресою, але, коли побачила стареньку, почула умови і несподівано для себе вирішила погодитися. Вона працювала у Віри Анатоліївни вже півроку, коли одного разу вона попросила її сходити в аնтеку. Люда забула телефон вдома у неї. Коли задзвонив телефон, на екрані висвітилася фотографія батька, і Віра Анатоліївна побачила фотографію. Тоді вона про все здогадалася, коли Людмила повернулася з аնтеки, вона запитала: — Коли ж ти дізналася про те, що я твоя бабуся? Люда зізналася, що дізналася з самого першого дня, адже у них вдома є її фотографія. За роки самотності Вероніка Анатоліївна встигла пожалкувати за те, що зіnсувала відносини з єдиним сином. Вона обняла внучку і просила в неї вибачення.

Навігація записів

Тамара Владиславівна сиділа на ганку і дивилася в далечінь. У сеpці її не зrасала надія, що донька приїде, вона ж обіцяла! Сьогодні Тамара мала сімдесятий ювілей. На жаль, чоловіка вона втpатила давно, тож старість доводилося доживати одній, хоча єдина донька й жила в місті, яке від села зовсім недалеко знаходилося, донька до неї не їздила. Чекала старенька до вчора, але так і не дочекалася. Тоді вона встала та пішла до сусідського мужика.
— Синку, у нас сюрприз. Ми з батьком купили будиночок у вашому місті. Продали бабусин будинок, додали грошей і ось ми тепер будемо жити тут. Хочемо бачити, як росте наш онук, Ваня. Ви так рідко приїжджаєте в гості, він нас майже не знає. Будемо виправляти ситуацію. Не хотіли раніше вам говорити, приховували, приїжджали сюди. Але тепер вже справа зроблена.

Related Articles

Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири

Viktor
6 Травня, 20266 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири

Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.

Viktor
6 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.

Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.

Viktor
6 Травня, 20266 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.

Цікаве за сьогодні

  • Кохана, вибач, мама з сестрою Соломією вирішили заскочити до нас на чай. Я на важливій зустрічі, не зміг одразу попередити. Пригости їх чимось, будь ласка». Дарія глянула на годинник. Вечір робочого дня, час, коли найбільше хочеться простого людського спокою. Вона щойно прийшла з роботи, скинула незручне взуття і мріяла про теплу ванну та тиху вечерю. Завтра — відповідальний день у школі, де вона викладала біологію, потрібно було підготувати матеріали для відкритого уроку. — Даша! — це вже був дзвінкий голос Соломії, сестри чоловіка. — Ми знаємо, що ти вдома! Світло горить, і ми чули, як чайник закипів. Давай швидше, у нас новини! Дзвінок у двері пролунав знову. Не короткий «дзинь», а довгий, наполегливий сигнал, який наче свердлив простір квартири
  • Коли мені було шість, мого тата не стало. Відтоді мене виховувала— жінка, яку я згодом навчилася називати мамою. А через багато років я знайшла листа, який тато написав за день до того, як усе змінилося.
  • Двадцять два роки шлюбу. Виростили сина. Пережили його перехідний вік і її власні сорок років. А тепер, мабуть, починалися її справжні п’ятдесят.
  • — Ой, та що ви таке кажете! — заголосила свекруха. — Це ж онучок! Ви зараз так говорите, а як побачите те маля, як на руки візьмете — то одразу розтанете і по-іншому заспіваєте! Коли з’явився Кирилко, бабуся прийшла, вручила подарунок, із цікавістю зазирнула у візочок і спокійно відбула додому.
  • – Світлано, ти не ображайся, але я бабусину квартиру Наталці віддам, – сказала Ніна Петрівна. – Чому їй? Бо у тебе все добре складається, а у Наташі – все шкереберть. Хай уже в неї бодай квартира буде. Це якось урівноважить ситуацію, – пояснила мати
  • Степане! Що сталося? — Ольга відчула недобре. — У нас пожежа? Пограбування? Чому ти пакуєш валізи? Степан навіть не підняв очей. — Ні, Олю, спокійно. Просто обставини змінилися. Наша компанія, ну, та, на яку я працюю, вони вирішили повністю згорнути діяльність тут. Керівництво переносить офіс за кордон, і вони поставили умову: або я переїжджаю з ними зараз, або контракт розривають без виплат. Ольга розгублено сперлася на одвірок. — Почекай. Але ж криза в країні вже не перший рік. Чому вони вирішили тікати саме сьогодні? Чому ти не казав мені про це вранці? — Олю, не починай! — Степан нарешті випрямився, і вона побачила, що його руки злегка тремтять. — Звідки я знаю, що там у головах у топменеджерів? Мені прислали лист годину тому. Сказали: «Збирайся». — І коли ти маєш їхати? — голос жінки став тихим. — Завтра. О шостій ранку я маю бути на вокзалі. Квитки вже куплені фірмою, всі документи на виїзд фірма вже теж робить сама. Ольга примружилася. Щось у його словах звучало фальшиво. — Квитки вже куплені? Степане, ти хочеш сказати, що за годину тобі встигли прислати лист, ти встиг погодитися, а вони — забронювати й викупити квитки? Не бреши мені
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes