Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • ЖИТТЯ
  • – Ти розумієш, що через якусь дурну прикмету зриваєш зустріч, до якої я готувався 2 місяці?! – кричав Василь

– Ти розумієш, що через якусь дурну прикмету зриваєш зустріч, до якої я готувався 2 місяці?! – кричав Василь

Viktor
24 Листопада, 202524 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до – Ти розумієш, що через якусь дурну прикмету зриваєш зустріч, до якої я готувався 2 місяці?! – кричав Василь

Мене звати Марта, і живу за правилами, які більшість людей назвала б нісенітницею. Для мене ж це – святе письмо. Вірю в кожен забобон, який тільки існує: від того, як ставити чашку на стіл, до того, якою ногою вранці першою ставати на підлогу.

Моє весілля було справжнім полігоном для перевірки всіх прикмет світу.

– Не впустіть обручки! – шипіла я дружкам, поки вони тримали коробочку, мов чашу з лавою.

– І тільки закриті туфлі! Бо щастя витече через відкриті носи!

Мама лише закочувала очі. А наречений, мій теперішній чоловік Василь, уже тоді підозрював, що зв’язався з чимось вибухонебезпечним.

Коли ми виходили з церкви, я категорично відмовилась оглянутися назад.

– Марто, ти хоч на гостей глянь!

– Не можна! Оглянешся – щастя назад повернеться!

Наше життя після весілля перетворилося на нескінченний фронт прикмет і сварок.

– Не сідай на кут, залишишся сам, навіть якщо ти вже одружений! – казала я й відтягувала Василя.

– Це маячня!

– Не свисти в хаті – грошей не буде!

– Так я ж просто музику насвистую!

– Грошей не буде!!!

Ми сварилися через все: розсипану сіль, порожнє відро, чорну кішку, дзеркала після заходу сонця. Він казав, що так жити неможливо. Я казала, що без прикмет жити небезпечно.

Але справжній вибух стався минулого тижня. То був день, коли ми ледве не розлучилися.

Василь зібрався на важливу зустріч із його родиною, де мали бути всі. Я вже була одягнута, нафарбована, стояла біля дверей… і тут – грюк, і ключ випадає з моєї руки просто на поріг. Я закам’яніла.

– Все. Я нікуди не йду.

– Що значить “не йду”? Ми вже запізнюємось!

– Впущений ключ – до біди! Якщо зараз вийду – щось станеться! Я не можу!

– Марто, та годі вже! Це ж просто ключ!

– Це не просто ключ!

Я вперлась, мов двері броньовані. Василь червонів, кипів, кричав:

– Ти розумієш, що через якусь дурну прикмету зриваєш зустріч, до якої я готувався 2 місяці?!

– Це не дурна прикмета! Хочеш, щоб ми посварилися з твоїми батьками?!

– Ми самі зараз розлучимось, якщо так піде!

Він грюкнув дверима так, що з полиці впала ваза (я, звісно, сприйняла це як підтвердження, що “вийти було не можна”). Василь не розмовляв зі мною 2 дні. А я 2 дні сиділа вдома, бо вважала, що після падіння тієї вази “в енергії дому щось змінилось”.

Зрештою ми помирилися… але Андрій тепер каже, що якщо я ще раз не вийду з дому через “дурний знак долі”, він піде жити до друга – того самого, у якого на холодильнику висить магніт “Не вір прикметам”.

Що порадите в такій ситуації? Як ви ставитесь до прикмет?

VitaSh

Навігація записів

Стали відомі результати переговорів в Женеві щодо плану закінчення війни
– Так не чесно! Ми стільки грошей ввалили в ту дачу. А твоя мама вирішила так справедливо спадок поділити? Ні, не буде такого, я навіть до суду піду! – кричала я, коли дізналася, що утнула свекруха.

Related Articles

– А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один

– І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Viktor
23 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.

Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Viktor
23 Травня, 202623 Травня, 2026 Коментарі Вимкнено до Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes