Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Захищаючи Україну! На війні загuнув снaйпер Степан Човганюк з Гoродeнківщини

Захищаючи Україну! На війні загuнув снaйпер Степан Човганюк з Гoродeнківщини

Viktor
15 Листопада, 202515 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Захищаючи Україну! На війні загuнув снaйпер Степан Човганюк з Гoродeнківщини

Солдат Степан Човганюк з села Чернятин загинув 10 квітня 2025 під час виконання бойового завдання в районі села Калинове Краматорського району. До тепер він вважався зниклим безвісти.

Про це пише Галка з посиланням на голову Городенківської РДА Богдана Кобилянського.

10 квітня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну в районі села Калинове Краматорського району Донецької області загинув снайпер (2 категорії) 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу 1 розвідувальної роти 1 розвідувального батальйону військової частини А4051 26-річний солдат Степан Човганюк, мешканець села Чернятин.

До тепер полеглий Герой вважався зниклим безвісти.

Сьогодні мешканці Городенківської громади на колінах зустріли захисника. Біля каплиці Покрови Пресвятої Богородиці “Всіх Воїнів” м.Городенка священнослужителі громади відправили поминальну панахиду за покійним воїном. Далі кортеж відправився до села Чернятин.

Церемонія прощання з Героєм розпочнеться у суботу. 15 листопада, об 11:00. Про це повідомила Городенківська міська рада.

У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 2
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 3
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 4
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 5
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 6
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 7
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 8
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 9
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 10

Вічна пам’ять і шана захиснику… Нехай душа покійного знайде вічний спокій, а Господь прийме до Царства Небесного…

Навігація записів

М0тop0wнa aвapiя у Швеції: aвт0бyc знic зyпuнкy з людьмu. Тe щo тaм вiдбyлocь нe вклaдaєтьcя в г0л0вi…
Дрони атакували Рязань: понад 10 вибухів біля НПЗ

Related Articles

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Viktor
28 Лютого, 202628 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Микола довгих 5 років гарував на заробітках, а коли повернувся, то на нього чекав сюрприз

Цікаве за сьогодні

  • – Доню, не переймайся. Незручно вийшло, звичайно. – Незручно, тату? Ти три роки дивився мені у вічі й подавав надію. – Ну… ми думали, що ти зрозумієш. Ти ж у нас самостійна.
  • – Я знаю, що ти мене не пробачиш ніколи, – Павло нарешті зустрівся з дочкою поглядом. – А Олена тим паче. Але мене всі ці роки гризло сумління, розумієш? – П’ятнадцять років – довгий термін для докорів совісті, – Ірина відставила каву убік. – Так, – Павло кивнув. – Надто довгий. Тож ось. Павло дістав із кишені куртки маленьку коробочку і поклав її на стіл перед Іриною. Темно-синій оксамит, трохи потертий на кутах. Ірина подивилася на батька з подивом.
  • Приходити треба о шостій ранку. Я ще сплю в цей час – пізно повертаюся… Вас впустить охоронець і проведе до дитини, і вам тут же принесуть сніданок. Влаштовує така робота? Тим більше, що крім догляду за дитиною вам нічого робити не доведеться. – Найкраща рекомендація – моя Оленка. Вона мовчить, а це головне. Тільки не дуже привчайте її до рук. Вона почне вимагати, щоб і я брала її на руки… Розумієте?
  • – Це Коля, – сказала я. – Артеме, ти що? Я ж тобі показувала його фотки… Він просто бороду зараз відпустив… Ти не впізнав його, чи що? Артем мовчав. – Хто тобі це надіслав? – Запитала я. – Ні, має! – Закричала я. – Це твоя мати надіслала, так? Вона у нас що, тепер у приватні детективи подалася?
  • У тебе хтось є? — запитав він нарешті. — Так. Є людина, яка бачить мене. Яка розмовляє зі мною. Яка знає, яку музику я люблю і чому я сумую вечорами. Олег відсунув тарілку. Їжа раптом стала гіркою. — Я не думав, що все настільки погано, — тихо сказав він, дивлячись у стіл. — Ось у цьому і проблема, Олеже. Ти не думав. Ти просто жив за інерцією. Ти думав, що якщо в хаті чисто і є гроші, то цього достатньо. Але любов — це не тільки відсутність проблем. Це увага. Тепло. Присутність. Без цього стіни стають кліткою. Він підвів голову. У його очах вперше за довгі роки промайнуло щось схоже на живий біль. — І що тепер? — Тепер я забираю частину речей і їду до Андрія. Софія знає. Вона залишається тут, поки закінчить навчання, а там побачимо. Я не забороняю вам спілкуватися, навпаки… Ти гарний батько, Олеже. Але ти перестав бути моїм чоловіком дуже давно. Олег спостерігав, як вона збирає сумку. Він хотів щось сказати, затримати її, пообіцяти, що все зміниться. Але слова застрягали в горлі. Він раптом зрозумів, що навіть не знає, які квіти вона любить зараз. Колись це були ромашки… чи тюльпани? Він не пам’ятав
  • – Мамо, скільки можна, слово честі? Ми з Жанною тобі комп’ютер купили? Купили! – Інтернет найшвидший під’єднали? Під’єднали! – Я з тобою особисто три вечори сидів і показував, куди тикати, як пошту відкривати, як вводити паролі. Все ж записано в зошиті! – Є зошит, є гугл! Ти розумна жінка, впораєшся
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes