Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Захищаючи Україну! На війні загuнув снaйпер Степан Човганюк з Гoродeнківщини

Захищаючи Україну! На війні загuнув снaйпер Степан Човганюк з Гoродeнківщини

Viktor
15 Листопада, 202515 Листопада, 2025 Коментарі Вимкнено до Захищаючи Україну! На війні загuнув снaйпер Степан Човганюк з Гoродeнківщини

Солдат Степан Човганюк з села Чернятин загинув 10 квітня 2025 під час виконання бойового завдання в районі села Калинове Краматорського району. До тепер він вважався зниклим безвісти.

Про це пише Галка з посиланням на голову Городенківської РДА Богдана Кобилянського.

10 квітня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну в районі села Калинове Краматорського району Донецької області загинув снайпер (2 категорії) 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу 1 розвідувальної роти 1 розвідувального батальйону військової частини А4051 26-річний солдат Степан Човганюк, мешканець села Чернятин.

До тепер полеглий Герой вважався зниклим безвісти.

Сьогодні мешканці Городенківської громади на колінах зустріли захисника. Біля каплиці Покрови Пресвятої Богородиці “Всіх Воїнів” м.Городенка священнослужителі громади відправили поминальну панахиду за покійним воїном. Далі кортеж відправився до села Чернятин.

Церемонія прощання з Героєм розпочнеться у суботу. 15 листопада, об 11:00. Про це повідомила Городенківська міська рада.

У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 2
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 3
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 4
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 5
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 6
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 7
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 8
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 9
У Городенці зустріли скорботний кортеж Героя Степана Човганюка 10

Вічна пам’ять і шана захиснику… Нехай душа покійного знайде вічний спокій, а Господь прийме до Царства Небесного…

Навігація записів

М0тop0wнa aвapiя у Швеції: aвт0бyc знic зyпuнкy з людьмu. Тe щo тaм вiдбyлocь нe вклaдaєтьcя в г0л0вi…
Дрони атакували Рязань: понад 10 вибухів біля НПЗ

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • Максим розцінив моє мовчання по-своєму. Він вирішив, що я пригнічена його пишністю. Він нахилився вперед, обдавши мене хвилею важкого, задушливого парфуму, і з переможною усмішкою вимовив ту саму фразу…
  • Знаєш що мамо, я більше тобі ні копійки не дам!
  • Я відкрила стрічку в соціальній мережі й одразу натрапила на пост..Індійський океан, білосніжний пісок, засмаглі ноги на фоні бунгало. Під фото написано: «Нарешті я дозволила собі дихати на повні груди. Я це заслужила». Авторка знімка — та сама, що три дні тому у голосовому повідомленні жалілася мені, що не знає, чим платити за комуналку, а її кіт, здається, захворів, але візит до ветеринара — це занадто дорого.
  • Мамо, ви вже не в тому віці, щоб самій господарювати у трикімнатній квартирі, де на кожному кроці — спогади, що тиснуть на серце. Степан стояв посеред вітальні, старанно уникаючи погляду матері. Він розглядав візерунок на старому паркеті, який колись сам допомагав батькові вкладати. Його дружина, Вікторія, з надмірним завзяттям протирала фоторамки на комоді. Її рухи були різкими, впевненими, наче вона вже подумки переставляла тут меблі або виносила їх на смітник. — Ми все вирішили, — продовжував син, нарешті піднявши очі, але дивлячись кудись повз Анну Петрівну. — У селі повітря чисте, тиша. Батьківська хата ще міцна, ми її трохи підлатаємо, дах перекриємо. Тобі там буде спокійніше, ніж у цьому галасливому місті, де під вікнами постійно сигналять машини. Анна Петрівна, якій нещодавно виповнилося сімдесят три, відчула, як у грудях стає холодно й порожньо
  • — Ти, зятю, не на манікюр свій дивися, а на долоні білі! Думав, раз на моїй дочці женився, то тепер я тебе до пенсії спонсорувати буду, поки ти в монітор витріщаєшся? Галина Петрівна витерла піт з чола брудним рукавом. — У цьому домі хліб пахне тільки для тих, хто землю носом рив!…
  • Оксаночко, ну нарешті! — вигукувала Софія Петрівна, свекруха. — А я ось вирішила заскочити, поки у вас на роботі завал. Глянула в холодильник — а там наче миша пробігла! Якісь листя салату, сир запліснявілий та вода в пляшках. Хіба ж так можна? Чоловік з роботи приходить, йому треба щось суттєве! — Софіє Петрівно, — Оксана намагалася дихати глибоко. — Ми ж домовилися. Вівторок — це день, коли ми замовляємо суші або готуємо щось дуже легке. Я купила авокадо, хотіла зробити тости. — Тости? То хліб порожній! Я ось голубців накрутила, каструлю на п’ять літрів. І зажарку зробила таку, як Богданчик з дитинства любить — на салі, з цибулькою. А твою сковорідку ту, з покриттям, я трохи відтерла залізною щіткою, а то вона якась липка була. Оксана заходила на кухню і відчувала, як у неї паморочиться в голові. Її дорога антипригарна сковорідка була безнадійно подряпана, білосніжна стільниця — в плямах від буряка, а по всій квартирі розвішані речі, які Софія Петрівна вирішила перепрати, бо «вони вже не свіжі». — Мамо, ну навіщо ви знову тут порядкуєтеся на нашій кухні? — тихо питав Богдан. — Для вас же стараюся, невдячні! Мовчи, сину, ой краще мовчи
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes