Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • “До нашої перемоги навчіться жити без Росії”: Порошенко дав пораду європейцям

“До нашої перемоги навчіться жити без Росії”: Порошенко дав пораду європейцям

Viktor
15 Жовтня, 202515 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до “До нашої перемоги навчіться жити без Росії”: Порошенко дав пораду європейцям

Петро Порошенко розповів, які основні меседжі він передав союзникам України. Щоб зупинити війну, він закликав європейців надати Києву більше зброї, запровадити жорсткіші санкції, створювати спільні оборонні проєкти та просувати Україну до членства в ЄС та НАТО.

Про це Порошенко сказав в ефірі телеканалу TVP World за підсумками Парламентської асамблеї НАТО в столиці Словенії.

“Пункт номер один: тримайте двері НАТО відкритими для України. Без членства України в НАТО неможливо створити будь-яку сталу безпекову ситуацію на континенті. Жодні двосторонні гарантії безпеки не можуть замінити статтю 5 НАТО. Чому? Тому що це не про безпеку. Це про фінанси, гроші, зброю, підтримку оборонної промисловості – але ніхто не готовий до відправки солдатів. Лише членство в НАТО та стаття 5 НАТО можуть забезпечити реальну безпеку”, – констатує п’ятий Президент.

“Тепер вже всі розуміють, що це війна росії проти Європи та проти НАТО – після появи ударних безпілотників у польському повітряному просторі, над Балтикою, у Скандинавії.  І ми повинні зберігати єдність, щоб захистити континентальну безпеку від російського нападу. Зараз росія атакує щоночі, щодня наші об’єкти критичної енергетичної інфраструктури, цивільну інфраструктуру, простих людей”, – зауважив Порошенко.

“Найкращий спосіб – негайне припинення вогню, в повітрі, на морі та на землі. Нам потрібно побудувати не лише стіни з дронів. Нам потрібно побудувати стіни проти дронів. Нам потрібно побудувати фортифікаційні споруди. Нам потрібно побудувати мінні поля. Нам потрібно створити сховища зброї в Україні. Це допоможе. Так буде швидше і дешевше зупинити росію”, – вважає Порошенко.

“Щоб мотивувати росію зупинити війну, необхідно зробити кілька важливих речей. Пункт номер один: більше зброї Україні. Пункт номер два: спільні інвестиції в оборонну промисловість. Пункт номер три: пекельні санкції проти росії. Пункт номер чотири: тримати двері Європейського Союзу відкритими для України, базуючись на заслугах, пов’язаних із реформами. І пункт номер п’ять: тримати двері НАТО відкритими для України. Нам потрібна єдність та солідарність. Ми разом значно потужніші фінансово, ніж росія. Ми разом значно потужніші військово. І ця гонка озброєнь зробить з росією те саме, що гонка озброєнь зробила з Радянським Союзом у 90-х роках двадцятого століття”, – переконаний Порошенко.

“Ми зараз повинні мати спеціальну програму, у першу чергу, щоб зупинити війну, розбудувати оборонний потенціал України, використовуючи заморожені активи росії. А потім – для відновлення України, щоб створити постіндустріальну економіку. Я не маю сумнівів, що Україна може розраховувати не лише на державні фінанси, не лише на заморожені активи, але й на прямі іноземні інвестиції, приватні інвестиції. Я знаю, як це зробити. Найважливіше для нас – це членство в Європейському Союзі, членство в НАТО, безпека та реформи”, – вважає п’ятий Президент.

“Україна уп’ятеро менша за економікою, у багато разів менша за розміром від росії, але з інтеграцією зі США, НАТО та Європою ми можемо зробити диво. Ми можемо зупинити росію, ми можемо її перемогти. І моя порада європейським націям: ви вже показали, як жити без російського газу. Будь ласка, навчіться жити без російської нафти, і, будь ласка, до нашої перемоги навчіться жити без росії”, – закликав Порошенко.

Джерело

Навігація записів

Чи можна молитися лежачи: священник дав неочікувану відповідь
Почалися екстрені відключення світла по всій Україні. Подробиці

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • “– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?
  • – Прийдеш ти у його дім і будеш там на пташиних правах. Та свекруха тобі життя не дасть
  • Той день дівчина пам’ятала до найдрібніших подробиць. Вранці вона раптом згадала, що у неї затримка! Як вона могла забути і не звернути на це уваги?! Катя купила в аптеці тест, прийшла в гуртожиток, випила склянку води і стала чекати. Так і є, дві смужки.
  • – Олю…– Я тут із хлопцями порахував… Загалом, ти «сидиш у мене на шиї»…Вода з крана шуміла, але я почула кожне слово.Повільно повернулася.– Цікаво. – І що ти пропонуєш? –І тут він видає фразу…Після якої я вийшла з під’їзду. Викликала таксі. За кілька хвилин я їхала ..
  • – Дай 200 євро дітям на гуртки! – Мені набридло онуків утримувати. Я для дітей лиш гаманець, ніхто не цінує
  • Оксано! Відчиняй негайно! — свекруха стукала в двері. — Вам що там, позакладало?! Де мій син? Що ви знову не поділили? Оксана підійшла до дверей. Вона спокійно промовила крізь замкову щілину: — Він стоїть поруч із вами, Ніно Петрівно. Дивіться під ноги — там його баули. — Які баули?! Ти що, з глузду з’їхала, невістко?! Ти сина з хати виставила? Серед білого дня? — Виставила. Бо терпець увірвався. Тепер він ваш, Ніно Петрівно. Повертаю в цілості. — Та як ти смієш?! Це квартира мого сина! Ми корову продали, свиней здали, щоб вам на той внесок двадцять років тому назбирати! Ми в полі спини гнули, щоб дитина в місті людиною була! — Була, — погодилася Оксана. — Двадцять років тому ви дали сто тисяч. Я їх вам повернула за два роки, з усіма відсотками, пам’ятаєте? Ви ще тоді на ті гроші нову огорожу ставили й трактор купували. З того часу ми вам нічого не винні. А ви звикли командувати. Приїжджали без дзвінка, перевіряли мої каструлі, робили зауваження. А Степан підтакував: «Мати завжди правду каже!». Ну от тепер нехай мати йому й каже, що робити. А я хочу тиші
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes