На своє власне житло я зміг заробити аж в 30 років. До цього часу мені довелось жити з батьками. Так було вигідніше, я зміг відкладати більше грошей, тому і квартиру взяв трикімнатну, простору.
У мене ще був молодший брат Василь. Він одружився ще як був зовсім молодий, у 19 років. Їм дуже допомагали батьки з обох сторін.
Адже вони лише закінчували навчання, ніхто нічого не мав. Згодом вони знайшли роботу, почали оренду оплачувати самі. Та проблеми з грошима у них і до сьогодні. Катя, його дружина сидить у декреті з другою дитиною.
А Василь заробляє не так вже і багато грошей. На все не вистачає, тому батьки продовжують їм допомагати.
Я ж до них не пхався, розумів, що такі ситуації бувають. Та сам до створення сім’ї підійшов більш усвідомлено. Я вирішив одружуватись, коли за плечима уже щось матиму. Тому збирав кошти на квартиру і вкладав їх у власну справу.
Після того, як я придбав житло, почав робити там ремонт. Уже за декілька тижнів збирався туди переїхати.
Два дні ходив, шукав ключі від квартири. У мене був лиш один комплект. Вирішив спитати мами, можливо, вона їх бачила?
– А їх немає, синку. Я Василю віддала — спокійним тоном відповідає мама.
– Він мав щось глянути там?
– Ні, вони вчора туди з Катею і дітьми заїхали. Їх з орендованої квартири вигнали за несплату боргів. Діватись було нікуди, тож я віддала їм ключі ві твоєї квартири.
– Ти що смієшся? А мене забули спитати?
– Синку не злись. Я просто подумала, що ти ще декілька місяців можеш пожити з нами. Ми вже звикли до тебе, та й ти один. А вони як сюди до нас переїдуть, то буде не зручно ні їм, ні нам. Знайдуть інше житло, сплатять усі борги й тоді з’їдуть — просила мама.
Я з матір’ю посварився, вона на мене образилась. Брату дозволив пожити у своїй квартирі місяць, але потім наказав з’їжджати до батьків. Нехай живе у тій кімнаті, де тридцять років був я. А я хочу нарешті окремого, самостійного життя.Я вважаю, що заслужив на нього.
А моя родина хоче моїм коштом розв’язати свої проблеми. Та цього не буде!
Як ви думаєте, правильно вчинив хлопець?
