Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Суддя Барсук пояснила дефіцит кадрів у сyдовій системі: “Ця професія є щоденним іспитом”

Суддя Барсук пояснила дефіцит кадрів у сyдовій системі: “Ця професія є щоденним іспитом”

Viktor
5 Жовтня, 20255 Жовтня, 2025 Коментарі Вимкнено до Суддя Барсук пояснила дефіцит кадрів у сyдовій системі: “Ця професія є щоденним іспитом”

Робота судді – одна з найскладніших і найвідповідальніших у державі, водночас відбір на посади залишається суворим попри кадровий дефіцит. Про це заявила у своїй статті на Українській правді суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду (ПАГС), кандидатка юридичних наук Марина Барсук, наголосивши, що від якості роботи суддів залежить рівень довіри суспільства до всієї судової системи.

Марина Барсук підкреслює, що попри гострий дефіцит суддів (у деяких судах працює лише 22% від необхідної кількості), стандарти добору залишаються незмінно високими. Це, за її словами, є свідомим рішенням для збереження якості правосуддя.

“Теорія, практика, етичні та психологічні тести моделюють реальні рішення в умовах обмеженого часу, медійної уваги та невизначеності. Це перевірка суддівського судження… Таким чином, планка постійно висока – без змін обраних стандартів. Так зберігається баланс між потребою системи й вимогою суспільства не поступатися якістю,” – пише суддя. 

Як йдеться у статті, українське суспільство вимагає чесних і незалежних судів, але довіра до них залишається низькою, тоді як самі суди стикаються з критичним кадровим дефіцитом і великим навантаженням. Суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду привернула увагу до цієї проблеми і найважливішого фактору для ефективної судової реформи – урахування щоденної важкої роботи судді після складання присяги. 

“Незалежність має не лише інституційний, але й людський вимір. Неможливо ухвалювати виважені рішення, коли ти виснажений. Шалене навантаження, про яке свідчать і європейські звіти, і українські реалії, є прямою загрозою якості правосуддя. Суддя, який розглядає десятки справ на день, фізично не може заглибитись у кожну з них з однаковою увагою, хоча повинен та цього очікують сторони. А ще й додається періодичний медійний та емоційний тиск, який виснажує ще більше”, – пише суддя. 

Вона також акцентує, що перевірка декларацій та стилю життя є “рентгеном” доброчесності, який слугує фільтром, а не просто формальністю.

За словами Барсук, незалежність сьогодні – це не лише здатність протистояти зовнішньому впливу, але й сила встояти перед “справедливим гнівом” суспільства, часто підігрітим соціальними мережами.

“Коли спостерігачі ще до вироку призначили винного, від судді очікують не правосуддя, а легітимації вже існуючого рішення. Встояти перед цим – це і є справжній іспит на незалежність… Мантія є символом служіння праву, а не настроям сьогодення,” – зазначає Марина Барсук.

Вона закликає до створення “психологічного щита” для суддів, що включає регулювання розумного навантаження для захисту від професійного вигорання та забезпечення гарантій професійної допомоги та культури підтримки всередині спільноти.

На думку Марини Барсук, головним інструментом руйнування міфу про “закриту суддівську касту” є зрозумілість судового рішення для суспільства.

“Незалежність судді проявляється не лише у здатності протистояти тиску, але й у сміливості говорити просто про складне, пояснювати логіку свого рішення, показуючи шлях, яким він дійшов до такого висновку… Прозоре і зрозуміле рішення є найсильнішим аргументом на користь доброчесності всієї системи,” — підкреслює суддя Марина Барсук.

Джерело

Навігація записів

Тpагедія на Київщині сколиxнула Укpаїну. Виявлено tiла дв0х дiтей 2018 та 2019 рoку наpoдження та чoлoвіка. Деталі…
Сaдовий прокoментував найбільшу атaку по Львoву: Найcтрашніше, що загuнули люди…

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes