За ціною одного Tomahawk — армія Barracuda: чи зможе дешевий крилатий снаряд зламати економічний хребет Росії?
Сполучені Штати розглядають можливість посилити військову допомогу Україні — йдеться не лише про Tomahawk, а й про нову крилату ракету Barracuda і важливі розвідувальні дані. Наслідки такої передачі можуть змінити підходи до ураження енергетичних і промислових цілей у глибині Росії.
The Wall Street Journal пише: метою таких ударів є позбавлення Росії нафтових доходів, що є вигідним і для Вашингтона, і для Києва. “Телеграф” з’ясував, що відомо про “Барракуду” та до яких критично важливих для гаманця російського бюджету підприємств вона може дотягнутися.
Можна зібрати викруткою: що відомо про ракету
Вперше про запуск виробництва ракет “Барракуда” стало відомо трохи більше як рік тому: акаунт американської компанії “Anduril Industries” опублікував пост з підписом “Запуск продукту, який насправді потрібен Америці. Скоро. Не виготовлено в Китаї”.
Наразі відомо про існування трьох модифікацій сімейства — Barracuda-100, Barracuda-250 та Barracuda-500.
Barracuda-100:
- Дальність: близько 222 км;
- Бойова частина: 16 кг;
- Платформи запуску: наземні пускові установки, система Rapid Dragon, вертольоти Boeing AH-64 Apache та Bell AH-1Z Viper.
Barracuda-250:
- Дальність: близько 370 км;
- Бойова частина: та сама, що в Barracuda-100 (16 кг);
- Платформи запуску: виключно повітряний запуск — внутрішній відсік F-35 або зовнішній підвіс F-15E, F-16, F/A-18.
Barracuda-500
- Дальність: близько 926 км;
- Бойова частина: 45 кг;
- Платформи запуску: F-15, F-16, F/A-18, F-35 та бомбардувальники (зовнішній/внутрішній підвіс залежно від платформи).
Сімейство крилатих ракет Barracuda позиціюється як “злам парадигми” — концепція робить ставку на простоту конструкції і масштабованість. Замість дорогих комплектуючих і складних ліній виробництва пропонують дешевші матеріали, менше деталей і коротші терміни виготовлення: у промоматеріалах навіть показано умовну збірку викруткою та гайковим ключем.
І дійсно: одиниця Barracuda-500 оцінюється приблизно у 216,5 тис. дол., тоді як, за даними американської преси, одна ракета ATACMS коштує близько 1 млн дол., Storm Shadow / SCALP EG — близько 2,5 млн дол., а Tomahawk — орієнтовно 4 млн дол..
Тобто за суму, яку коштує один Tomahawk, можна купити майже 18-19 Barracuda, за ціною одного Storm Shadow — близько 11-12, а за вартість ATACMS — приблизно 4-5 одиниць Barracuda.
Заступник гендиректора компанії з виробництва РЕБ, авіаційний експерт Анатолій Храпчинський в коментарі “Телеграфу” говорить, що більше уваги варто звертати не на ціну виробу, а його продуктивність.
Ми в цьому плані дещо йдемо на поводу в росіян. Мовляв, ось вони створили дешевий дрон, який модернізували, і всі беруть з цього приклад. Але повірте, трьома ракетами “Томагавк” набагато більше можна зробити
Анатолій Храпчинський
Якщо компанія-виробник готова надавати велику кількість таких ракет, відмовлятися від них Україні не варто. Однак є й фактор перенавчання особового складу, про який не варто забувати.
“Треба розуміти, як ми їх будемо застосовувати, з чого ми будемо запускати і чи не будемо ми відволікатися на перепідготовку чергову для того, щоб їх використовувати. У нас вже є можливість використовувати ShadowStorm, у нас є можливість використовувати ATACMS”, – наголошує експерт.
Мода на дешеву зброю, що шириться світом, приводить до того, що кожні пів року змінюються технічні характеристики певних видів озброєння.
“Тому що, умовно, ми використовуємо китайські модулі, а не створюємо свої широкосмугові. Зрозуміло, що йде війна з великим ворогом, яку ми намагаємося виграти, тому ми вимушені робити такі дії. Але настав час робити вже далекоглядні кроки”, – говорить Храпчинський.
Москва лишиться без бензину? Куди долетить “Барракуда”
Очевидно, що задля реалізації далекобійних ударів всередину Росії Україна найбільш буде зацікавлена саме в останній модифікації ракети: Barracuda-500. “Телеграф” зібрав інформацію про об’єкти енергетичної інфраструктури, які потрапляють в радіус враження цієї зброї.
Зона ураження ракети охоплює значну частину європейської території Росії. Йдеться не лише про прикордонні регіони — Курську, Бєлгородську та Воронезьку області, — а й про глибші території Центрального федерального округу (Москва, Тула, Рязань, Калуга, Смоленськ) та частину Приволзького (Нижній Новгород, Самара).
Ці регіони формують основу російської промисловості: тут розташовані підприємства машинобудування та оборонки, металургії, хімії, енергетики, автомобілебудування, текстилю та харчової промисловості. Вони забезпечують паливом, комплектуючими, боєприпасами та іншими товарами як внутрішній ринок, так і експорт. Ураження критичних об’єктів у цих областях може мати системний ефект: від перебоїв у постачанні для армії до втрат у ключових експортних статтях, що прямо б’є по доходах бюджету РФ.
Один із ключових енергетичних вузлів Росії — НПЗ “NORSI” у місті Кстово (Нижньогородська область). Завод переробляє нафту, що надходить із Західного Сибіру та Татарстану двома магістральними нафтопроводами, і випускає широкий спектр продукції — від бензину й дизельного палива до авіаційного керосину.
