Ексміністр Кулеба назвав умову, за якої Україна може вийти з війни сильнішою.
Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба озвучив своє бачення завершення війни, назвавши два можливі історичні сценарії — «фінський» та «азербайджано-вірменський».
Про це він розповів в інтерв’ю Оbozrevatel.
Кулеба зазначив, що має лише «безстроковий оптимістичний сценарій» для України. Згідно з ним, країна виходить із війни «скривавленою», але сильнішою державою і повертається до Західного світу, «звідки нас було вкрадено 300 років тому».
Ключовий момент у цьому сценарії: Україна виходить із війни без частини територій, але без юридичного визнання втрати цих територій. Далі, за словами ексміністра, події можуть розвиватися двома шляхами.
«Фінський» сценарій
Перший шлях, який Кулеба назвав умовно фінським або данським, передбачає важке, але рішуче рішення еліт і народу.
Дипломат навів приклад Данії, яка у XIX столітті втратила Шлезвіг та Гольштейн, і Фінляндії, яка програла війну СРСР, але обидві країни «змирилися і сказали: окей, будуємо на тому, що є» і побудували успішні держави у фактичних кордонах.
Водночас Кулеба наголосив, що він не є прихильником цього сценарію, але визнав його як історичний приклад можливого рішення.
«Азербайджанський» шлях
Другий сценарій, названий «азербайджано-вірменським алгоритмом», передбачає готовність до тривалої боротьби за відновлення територіальної цілісності.
За цим шляхом Україна готуватиметься до відвоювання або дипломатичного повернення цих територій протягом десятиліть, очікуючи моменту, коли зможе це зробити.
«Ми набагато сильніші, ніж здається… тому питання буде тільки в тому, хто ефективніше використає час після припинення вогню», — резюмував Кулеба.
Ексміністр підкреслив, що незалежно від обраного шляху, Україна має говорити про кордон 1991 року, успадкований від Радянського Союзу, як державний безальтернативний кордон.
Кулеба також зауважив, що не бачить у суспільстві серйозного попиту на «уявлення про Велику Україну» з кордонами УНР, які заходили на територію Росії, Польщі та Білорусі, тому політика не повинна відволікатися на ці питання.
