У Покровську цілий рік відбувалося те, від чого стискається серце. Троє дітей виживали самі, без жодного дорослого поруч. Двоє братів-близнюків, прикутих до ліжка важкою хворобою, залишилися на руках у свого 10-річного брата Платона.

Після смерті бабусі він став для них і руками, і ногами, і захисником. Годував, обтирав, спускав у підвал під час обстрілів. Дитина, яка сама ще потребує турботи, взяла на себе нелюдський тягар. Навіть про матір, яка жила поруч, але була безсила через хвороби й залежність, він намагався дбати.

Коли обстріли стали нестерпними, цих дітей евакуювали. У Чернівцях, у «Місті Добра», лікарі борються за життя виснажених братів — у свої 13 вони важили, як немовлята. А Платон, цей маленький воїн, нарешті отримав підтримку психологів і тепло, якого був позбавлений. Там він знайшов нову «бабусю» — жінку з рідного Покровська, яка прийняла його в серце, наче рідного онука.

Ця історія — не лише про трагедію війни. Вона про дитину, яка стала дорослою раніше часу, про крихітного героя, що зберіг життя своїм братам.