Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Не знаю, як людям вдається не бачити буси місії «на щиті» чи усіяну квітами дорогу, чи кладовища з яких майорять прапори та жити поза контекстом війни

Не знаю, як людям вдається не бачити буси місії «на щиті» чи усіяну квітами дорогу, чи кладовища з яких майорять прапори та жити поза контекстом війни

Viktor
16 Вересня, 202516 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Не знаю, як людям вдається не бачити буси місії «на щиті» чи усіяну квітами дорогу, чи кладовища з яких майорять прапори та жити поза контекстом війни

Прийшла привітатись до своїх…

Не знаю, як людям вдається не бачити буси місії «на щиті» чи усіяну квітами дорогу, чи кладовища з яких майорять прапори та жити поза контекстом війни.

Пару днів тому каталась по розбитій сільській Житомирській дорозі (70 км в одну сторону й назад) й тричі бачила буси місії «на щиті» – тричі зупиняла машину, включала аварійку й виходила ставала навколішки, як «Чека» й закликала.

Поки чекаєш – згадуєш ту страшну кількість імен друзів/знайомих/близьких, котрих уже немає й дивуюсь сама собі: як мені вдалось зберегти здоровий глузд? Й чи мені це вдалось?Встаєш, сідаєш за кермо й їдеш далі не бачучи уже дороги, а згадуючи калейдоскоп крутих та страшних моментів, поки якийсь придурок який летить та обганяє тебе, а потім різко тормозить бо там (як неочікувано) яма, не виведе з цього стану.

Потім ти бачиш усіяну квітами дорогу, бо проїжаєш село яке проводжало героя. А на наступний день вчорашні квіти уже заїжджені машинами, а сьогоднішні свіжі. Проїжаєш мимо кладовища й бачиш військову прощальну процесію. Зупиняюся. Купую ті білі троянди бо соняхів уже нема, ці квіти навічно стали для мене символом прощання та втрати. Дуже мало квітів не нагадують про вагу втрат.… навіть, сраний, геоцинт…

Купила квіти. Взяла чорну стрічку з машини , яку вожу від травня 2022 в машині на такі випадки, обмотую квіти стрічкою. Підходжу до процесії. Окидаю поглядом присутніх- наче нікого не знаю…

Підходжу до могили незнайомого солдата, кладу квіти та мовчки йду. Біля машини бачу знайомого: «а ти як тут?» – та ми служили разом з ним. А ти? – просто проїжала повз й побачила що мало людей на прощанні та вирішила підійти. Я його не знала. – а я не зміг заставити себе піти на кладовище, а бачу тут ти.

Я навіть не запамʼятала імʼя… але надіюсь у нього залишилась людина яка збереже памʼять про нього…

Часто батьки загиблих друзів просять написати про їх дітей… я пишу, стираю, пишу, стираю. Все таке безглузде та важливе водночас здається… Можливо не одразу, але я пишу й намагаюсь зберегти памʼять про всіх втрачених близьких. Бо світ має знати ціну яку ми платимо. Ми самі маємо памʼятати ціну ранкової кави в умовній безпеці.

Автор Tamara Shevchuk.

Навігація записів

На Львівщині кeрівник ТЦК оформив майно на тещу, щоб не декларувати 6 мільйонів гривень
Київщина: атaка РФ дронами спричинила пожeжу на складах на тeриторії логістичного центру

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes