Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Наприкінці місяця переїжджаємо у новий будинок. Купити місце допомогла моя мама, яка працює в Португалії вже 10 років. Однак, Діма вважає, що нам ще треба його маму забрати

Наприкінці місяця переїжджаємо у новий будинок. Купити місце допомогла моя мама, яка працює в Португалії вже 10 років. Однак, Діма вважає, що нам ще треба його маму забрати

Viktor
6 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Наприкінці місяця переїжджаємо у новий будинок. Купити місце допомогла моя мама, яка працює в Португалії вже 10 років. Однак, Діма вважає, що нам ще треба його маму забрати

Через декілька тижнів ми скоро переїдемо у новий будинок. Хоча у нас є двокімнатна квартира, але жити там з трьома дітками дуже тісно.

Якби не моя мама – то я б ніколи не сміла навіть мріяти про власний будинок десь за містом. Вона ще років 10 тому поїхала в Португалію на заробітки, я тоді закінчила 11 клас та вступила до політехніки. 

Після 4 курсу вийшла заміж за Дмитра. Мама на весілля нам подарувала гарну, двокімнатну квартиру на Левандівці. Ми самі зробили невеличкий ремонт, купили меблі. До речі, свекруха, Лариса Леонідівна, нам грошей не дала. Та, якщо чесно, що з неї взяти? Вона працює кухаркою в шкільній їдальні, заробляє мінімум. Хай краще ті гроші собі на спокійну старість відкладе, ніж нам віддасть. 

Нам дуже подобалася ця квартира. Однак, у 2021 році я народила третю дитинку. І наша домівка перетворилася на Рукавичку. Не було місця навіть на те, аби кудись поскладати дитячий одяг. 

Моя мама в Португалії тоді знайшла нового чоловіка, Філіпа. Він часто приїздив у гості, бачився з моїми дітками. До речі, Філіп прийняв мене, як рідну доньку та постійно пересилає гостинці. І каже, що мої дівчатка – його рідні онучки. 

Минулого літа Філіп сам запропонував побудувати будинок. Привіз гроші, разом зі мною вибирав сантехніку та меблі. Ми вирішили не купувати готовий будиночок, а найняти бригаду. Так одразу можна за власним дизайном все зробити, а не переплановувати дім з нуля. 

Свою двушку ми можемо спокійно здавати в оренду, мали б непоганий дохід. Ну кому зараз зайві гроші не потрібні? 

За рік мій чоловік вклав у будинок максимум 3 тисячі доларів. За все платили мама з Філіпом. І от через два тижні вже мають повністю закінчити ремонт та привести двір до ладу. Ми замовили гарні меблі для саду, зробили місце під зону відпочинку. Для діток купили качелі та гірку, аби вони собі розважалися на дворі. 

Однак, декілька днів тому Діма підійшов до мене з дуже серйозним виразом обличчя:

– Треба поговорити. Думаю, що варто забрати мою маму до нас жити.

– З якого це дива?

– Тобто? Вона ж моя мама. 

– Але твоя мама ні копійки нам не дала ні на квартиру, ні на будинок. 

– То ти будеш рахуватися, хто скільки заплатив? Моїй мамі тоді взагалі не можна приходити у гості?

Моїй свекрусі ніц не бракує жива-здорова, на роботу ходить. Чи то їй у голову стрілило, чи Дімка сам вигадав  – не знаю. Але я не збираюся жити з нею у будинку. 

І тут справа не у грошах. Просто моя мама роками гарувала, висилала гроші, продукти. Просто вона нам постійно допомагала, жертвувала собою.

А пані Лариса що? Живе у сусідньому районі, але онуків бачить тільки на вихідних. Не хоче навіть старшого забирати зі школи. 

От мені такий тягар потрібен, скажіть? Чи вона думає, що можна сісти мені на голову та командувати? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Навігація записів

У Києві стaлася пожeжа на фабриці Rоshen: що відомо
Домашня тушонка з свинини в духовці: наш найсмачніший сімейний рецепт приготування.

Related Articles

Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до Данило тільки на прощання з батьком й приїхав. Грошей привіз, поховали тата — і він одразу назад. То все невістка, Настя, мені лихо кує. У мене ж там онучка й онук ростуть. Уже великі, мабуть, а я їх так ні разу й не бачила. — Гена мій уже шістнадцать років як спочив. Царство небесне… Після того й покотилося все кубарем. Кирило жив із нами, з дружиною та трьома дітками, одне за одним. Я на пенсію пішла і все з ними, світу білого не бачила.

За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

Viktor
5 Лютого, 20265 Лютого, 2026 Коментарі Вимкнено до За рік роботи в них я дізналась, що вагітна. Батьком дитини був Мартін. Цього в моїх планах не було…

— Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Viktor
24 Січня, 202624 Січня, 2026 Коментарі Вимкнено до — Що, важко винести сміття? Ти ж удома сидиш! — кинула мені доросла донька. Вранці мама «вийшла на пенсію».

Цікаве за сьогодні

  • – Що будете гроші просити? Ото мені зять дістався, біднота! – Донька вибігла, наче її окропом обдали, а сваха зблідла після моїх слів
  • З братом домовились по-чесному поділити батьківський спадок. Але Олег швидко забув про свої обіцянки
  • Онучку не знайдеться у тебе гривень двадцять на хліб?Той простягав йому тремтячу долоню, на якій було трохи копійок.Андрій, порпаючись у кишенях. простягнув старому свій пакет з продуктами.старий вказав рукою на кудлатого невеликого песика, що сидів поруч.
  • – Те, що сьогодні тут з’явилися ви – це таке щастя!..– Дивно. – На обличчі у Тетяни з’явилася недовірлива усмішка. – Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я повірила вам на слово? Невже я схожа на таку наївну жінку?
  • ― А що тут ще можна подумати?! Чи ти не придумав гідного пояснення цьому? Тоді у тебе буде на це багато часу, ― Ліза вказала на сумку, що самотньо стояла біля дивана, і судорожно стиснула руки. ― Іди, Артем. Я не хочу тебе більше бачити.
  • Дякую тобі, синочку, за все!— Щоправда, — я, хотіла для тебе невістку симпатичнішу й більш.. Ну та годі…— Та, що є, теж зійде! Зала завмерла. Андрій зблід. Я встала. Повільно, не поспішаючи.— Можна мені теж сказати тост? .. — Олено, сонечко, ти не могла б мені допомогти? — Галина Петрівна дзвонила завжди в найбільш невідповідний момент, ніби відчувала, коли я щойно присіла після роботи. — У мене тут комуналка прийшла, а пенсії до кінця місяця не вистачить. Ти ж знаєш, як зараз усе дорого…
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes