Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Влaсноруч збивав дрони:  Внаслідок удару російського дрона загuнув голова Асоціації фермерів Херсонщини та депутат облради Олександр Гoрдієнко

Влaсноруч збивав дрони:  Внаслідок удару російського дрона загuнув голова Асоціації фермерів Херсонщини та депутат облради Олександр Гoрдієнко

Viktor
6 Вересня, 20256 Вересня, 2025 Коментарі Вимкнено до Влaсноруч збивав дрони:  Внаслідок удару російського дрона загuнув голова Асоціації фермерів Херсонщини та депутат облради Олександр Гoрдієнко

5 вересня унаслідок удару російського дрона загинув голова Асоціації фермерів Херсонської області та депутат Херсонської обласної ради Олександр Гордієнко.

Про це повідомив депутат облради Ігор Йосипенко.

“Це — величезна втрата для всієї аграрної спільноти України, для Херсонщини, для його друзів і колег. А для родини Олександра — невимовний біль і пустка, яку неможливо заповнити. Ворог цинічно знищує найкращих із найкращих. Олександр був не просто фермером з Бериславщини. Він був справжнім господарем землі, людиною, яка жила своєю справою. Справжнім українським селянином, сином своєї країни, відданим до останнього подиху своїй землі й людям. Його ім’я назавжди залишиться в історії аграрного руху Херсонщини”, – написав Ігор Йосипенко.

Як повідомила прокуратура Херсонщини, в п’ятницю, 5 вересня, близько 09:00 російські військові атакували безпілотником легковий автомобіль поблизу села Урожайне Бериславського району. Внаслідок удару загинув 58-річний чоловік, який перебував у машині.

Олександр Гордієнко

“Не можу в це повірити. У вівторок ми ще спілкувалися на спільній зустрічі, а сьогодні вже отримав трагічну звістку. Зранку російський дрон обірвав життя фермера Олександра Гордієнка. Ворог підступно атакував автівку, в якій він працював у полі. Олександр Дмитрович мав понад тридцятирічний досвід у сільському господарстві. Він був власником фермерського господарства «Гордієнко» та очолював обласну асоціацію фермерів і приватних землевласників. Його добре знали і поважали на Херсонщині. Жодні замінування, ворожі обстріли чи атаки не змусили його полишити справу життя. Він до останнього залишався на рідній землі й працював для Херсонщини”, – поділився очільник Херсонської ОВА Олександр Прокудін.

Олександр Гордієнко був власником фермерського господарства «Гордієнко» та очолював обласну асоціацію фермерів і приватних землевласників.

В інтерв’ю Latifundist.com, опублікованому 3 січня 2025 року, Олександр Гордієнко розповів, що війна забрала в нього будинок та ферму, а склади зрівняли з землею дві бомби КАБ-500. Після деокупації правобережжя Херсонщини він з родиною переїхав за 20 кілометрів від Берислава.

“Знайшли шматок толоки, куди не достають дрони. Там у нас і вагончики, і техніка, і зерно зберігається. Умови спартанські, але якось живемо і працюємо”, – розповів Олександр Гордієнко.

Фермер Олександр Гордієнко на полі в Бериславському районі Херсонської області під час сівби озимини. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“

Олександр Гордієнко мав фермерське господарство в Бериславському районі Херсонської області. Район – прифронтовий, постійно потерпає від російських обстрілів, тому, як розповідав фермер, “без РЕБу, без рушниці десятизарядної, якою можна збивати дрони” було нереально виїжджати працювати в поля. Саме в таких умовах, ризикуючи життям, й працював Олександр Гордієнко.

“З мінами під ногами і дронами над головою. Умови непрості, не як у всій Україні. Зрозуміють тільки фермери з деокупованих територій або областей, де ведуться активні бойові дії. Дякуючи ЗСУ, правий берег Херсонщини деокупований. Але в 25-кілометровій зоні ведуться бойові дії — ми працюємо на такій території”, – розповів в інтерв’ю Latifundist.com фермер.

Фермер Олександр Гордієнко на полі в Бериславському районі Херсонської області під час сівби озимини. Фото: Стас Козлюк / “Новинарня“

У березні 2023 року “Новинарня” писала про те, як Олександр Гордієнко разом з іншими фермерами Херсонщини та Миколаївщини власноруч розміновували поля, вщерть засипані мінами після російської окупації, що тривала з березня по листопад 2022-го.

Джерело

Навігація записів

Тpамп пеpейменував Мініcтерство обopони! Нoва назва шокyвала вcіх. Чoму вiн це зpобив? Деталі…
“Він мoже приїхaти до Києвa”: Зeленcький відповів Пyтіну на прoпозицію зустрітиcя в Моcкві

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Мені 54 роки, пенсії у мене немає і не буде, оскільки я ніколи не працювала. А син замість того, щоб увійти в моє становище, порадив мені влаштуватися кудись на роботу, бо йому дуже потрібна квартира, яка дісталася мені від колишнього чоловіка і яку я здаю квартирантам. Син зовсім не думає про мене. Він прекрасно знає, що здача квартири – це мій єдиний дохід, і що в 54 роки роботу собі я знайти не зможу. Але сина не цікавить, як я тепер буду жити
  • Ніна Петрівна щиро раділа за сусідку
  • Мої вітання! — мовила зовиця, оглядаючи новий та сучасний будинок брата з невісткою з помітною заздрістю. — Ми тут подумали, раз ви так швидко відбудувалися, то мабуть у вас і місця багато. У нас у квартирі зараз труби міняють, жити неможливо. Ми поживемо у вас пару тижнів. Дітям все одно треба десь гуляти. Де наша кімната? Наталка, невістка, яка в цей момент поливала квіти, повільно вимкнула воду і підійшла до хвіртки. — Тетяно, вибач, але ми не приймаємо гостей. — Що? — очі Тетяни полізли на лоб. — Ти що, рідну сестру чоловіка на поріг не пустиш? — Саме так. Минулого року ти назвала нас егоїстами і сказала, що ми більше не родичі. Я не бачу причин, чому я маю пускати у свій дім людину, яка так до нас ставиться. У нас свої плани на літо, і в них не входить обслуговування твоєї родини. — Андрію! — закричала Тетяна у бік будинку. — Ти це чуєш? Твоя жінка зовсім здуріла
  • Ти знущаєшся? Мені немає в чому йти! Сергій почервонів. Було видно, як у нього всередині закипає обурення. — Одягни ті, що є. Або випери сам. Там лише дві кнопки, ти ж казав. — Це твій обов’язок — стежити за речами! — Був мій обов’язок, — виправила я його, ставлячи чашку в мийку. — Поки ти не пояснив мені, що це взагалі не праця. От я і вирішила змінити вид дозвілля. Все, любий, я побігла. Автобус не чекатиме. Я символічно цьомнула ошелешеного чоловіка в щоку і вийшла з квартири. Увечері я вирішила не поспішати додому. Зайшла в кафе з подругою, ми довго теревенили про всяке жіноче. Додому я прийшла близько дев’ятої. В квартирі стояв специфічний запах підгорілої їжі та… безладу. На кухні виросла гора посуду. У мийці, на столі, навіть на підвіконні стояли брудні тарілки, сковорідка з присохлим жиром, чашки з-під чаю. Син, Микита, сидів у своїй кімнаті в навушниках. Сергій лежав на дивані в тій самій футболці, в якій був учора
  • Мій новий «залицяльник» щотижня просить гроші «для мами».. І тут у мене заркалися сумніви — чи не потрапила я на «гачечок»..Я ще не знала з ким зв’язалася.
  • Лаялися вони майже щоночі. Виявилося, що любити одне одного дуже легко, коли в холодильнику делікатеси, а в планах – відпустка у Туреччині. Але коли треба ділити одну сосиску на двох, ніжність якось одразу випаровується. Життя почало налагоджуватися так само раптово, як і звалилося. Саші запропонували місце в логістиці, а Лариса, зневірившись знайти роботу «на дядька», відкрила невелику агенцію з організації корпоративних свят.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes