Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • У бoях на Донeччині загuнув зaxисник з Львівщини, нагороджений “Зoлотим Хреcтом”

У бoях на Донeччині загuнув зaxисник з Львівщини, нагороджений “Зoлотим Хреcтом”

Viktor
28 Серпня, 202528 Серпня, 2025 Коментарі Вимкнено до У бoях на Донeччині загuнув зaxисник з Львівщини, нагороджений “Зoлотим Хреcтом”

Черговий день війни забрав оборонця України Івана Рубаша, який виконував бойове завдання на Донеччині. Він залишив по собі родину та численні спогади колег і знайомих, а його подвиг відзначено відзнакою “Золотий Хрест”.

Про загибель повідомила Дрогобицька міська рада у своїй офіційній публікації. У повідомленні зазначено, що Іван Рубаш був родом із Дрогобича, а його життя обірвалося під час виконання бойового завдання неподалік селища Ямпіль. Також у публікації міститься інформація про родину та заслуги Героя.

Що ми знаємо про захисника:

Іван Рубаш зʼявився на світ 10 травня 1969 року в селі Грушів Львівської області, де і минали його дитячі та юнацькі роки. Закінчивши школу, продовжив здобування освіти в м. Воловець, куди вступив у професійне училище. У 1987 році його призвали до лав армії, після закінчення служби в якій, завів сімʼю – одружився та разом із дружиною виховували трьох дітей – доньку й двох синів. Згодом, він став дідусем для шістьох онуків. Проживала родина на вулиці Самбірській у м. Дрогобич, що на Львівщині.

Віддав життя за Україну: у боях на Донеччині загинув захисник з Львівщини, нагороджений "Золотим Хрестом"

Більшу частину мирного життя, Іван працював на Дрогобицькому машинобудівному заводі та був певний час на заробітках закордоном. Безпосередньо перед повномасштабним вторгненням, крайні роки був приватним підприємцем, поки 1 березня 2022 не був знову призваний до лав Збройних Сил України.

Протягом служби Герой боронив Лиманський напрямок на Донеччині на посаді старшого водія автомобільного відділення у військовій частині А3719. Згодом, за окремі заслуги Іван Рубаш отримав від головнокомандувача Олександра Сирського відзнаку — “Золотий Хрест”.

Життя оборонця обірвалося 21 серпня 2025 року, коли він якраз виконував чергове бойове завдання неподалік селища Ямпіль, яке розташоване у Краматорському районі Донеччини.

Родина Івана – рідна сестра, дружина, троє дітей та шестеро внуків залишають про Героя найтепліші спогади та враження. Кажуть, що це був найкращий в світі чоловік та батько, що нікого не залишить в біді.

Міський голова – Тарас Кучма, Орест Каракевич – секретар виконавчого комітету Дрогобицької міської ради висловлюють рідним, близьким та друзям полеглого воїна глибокі співчуття в звʼязку з обірваним передчасно життям голови їхнього сімейства та Героя України, що повертається додому на щиті.

“Сумуємо разом з Вами. Підтримуємо в годину скорботи. Вічна памʼять Герою України.” – залишає добрі слова Дрогобицька міська рада.

Проводжатимуть Івана Рубаша в останню путь сьогодні, 28 серпня 2025 року о другій годині дня на Перехресті Героїв.

Парастас за загиблим захисником країни відбудеться о 18:30 у Церкві Воскресіння Христового на вулиці Самбірській.

Прощання та чин похорону пройдуть у п’ятницю, 29 серпня: об 11ій годині ранку розпочнеться богослужіння в Церкві Воскресіння Христового, після чого церемонія продовжиться у храмі святого Симеона в рідному селі Грушів.

Поховання Героя відбудеться на місцевому кладовищі в Грушеві.

Джерело

Навігація записів

Цієї ночі надійшла звістка, від якої стискається серце… Не стало Марини Гришко
Beлuкe цepкoвнe cвятo 29 cepпня! П’ять особливих заборон цього дня

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes