На Полтавщині чоловіка з ампутованими стопами судили за ухилення від мобілізації

Коментарі Вимкнено до На Полтавщині чоловіка з ампутованими стопами судили за ухилення від мобілізації

На Полтавщині чоловік, який отримав повістку, не з’явився до військкомату. У той час, поки ухилявся від мобілізації, йому ампутували обидві стопи. Вирок у цій справі виніс Гадяцький райсуд, повідомляє sud.ua.

Згідно з матеріалами справи, мешканець Полтавщини 24 серпня 2024 року отримав повістку та мав з’явитися до ТЦК уже 26 серпня. Однак чоловік проігнорував виклик і не прибув до центру комплектування.

На суді обвинувачений провину визнав. Чоловік пояснив, що «23 серпня 2024 року він через отруєння потрапив до лікарні, де його знайшов дільничний та відвів до ТЦК, де йому була вручена повістка на відправку на 26 серпня 2024 року, однак через погане самопочуття він не зміг прибути до ТЦК. Крім того вважав себе непридатним до військової служби через вади зору. У березні 2025 року він обморозив ноги, згодом йому ампутували нижні кінцівки, на даний час він не може самостійно пересуватися, дружина після інсульту теж потребує сторонньої допомоги, група інвалідності їм не встановлена».

Встановлено, що чоловік разом із дружиною мають двох неповнолітніх дітей, дружина чоловіка у березні 2023 року перенесла тяжкий інсульт, внаслідок якого тривалий час лікувалася та не має змоги працювати.

«Чоловік також з дитинства має вади серця та зору, через що не проходив строкову військову службу. Під час проходження ним медичної комісії у січні 2024 року у нього були виявлено захворювання, яке потребувало лікування, тому лише у березні 2024 року його визнали придатним до військової служби. Як вбачається з медичних виписок стаціонарного хворого останній 23 лютого 2025 року отримав холодову травму, відморозив пальці обох стоп, внаслідок чого йому була проведена ампутація стоп нижніх кінцівок, тому не може самостійно пересуватися, потребує сторонньої допомоги», — вказується у матеріалах справи.

Суд визнав чоловіка винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначив покарання у вигляді 3 років позбавлення волі

Однак на підставі ст. 75 КК України жителя Полтавщини звільнили від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Раніше повідомлялося, що на Дніпропетровщині викрили масштабну схему ухилення від мобілізації.

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.