Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Мінімальна пенсія повинна бути 4 тис. грн, а середня — 12-13 тис. грн, останню ми не можемо собі дозволити, — Гетьманцев

Мінімальна пенсія повинна бути 4 тис. грн, а середня — 12-13 тис. грн, останню ми не можемо собі дозволити, — Гетьманцев

Viktor
6 Липня, 20256 Липня, 2025 Коментарі Вимкнено до Мінімальна пенсія повинна бути 4 тис. грн, а середня — 12-13 тис. грн, останню ми не можемо собі дозволити, — Гетьманцев

Середня пенсія в Україні повинна становити не менше 12–13 тисяч гривень. Але держава не може собі цього дозволити. Мінімальна — має бути хоча б 4 тисячі. Саме таку межу озвучив голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Його заява — це не просто думка політика. Це публічне визнання того, що українські пенсії, як і прожиткові стандарти, повністю відірвані від реального життя.

“Ми не можемо собі цього дозволити”: що каже Гетманцев

За словами Гетманцева, мінімальна пенсія, яку держава ще здатна виплачувати, — це 4000 гривень. Така сума могла б частково відповідати потребам літніх людей. Водночас, середня пенсія, яка б відповідала реальним витратам — 12–13 тисяч гривень — залишається недосяжною мрією.

“Мінімальною має бути пенсія в розмірі 4 тисяч гривень. Якщо говорити про пенсію середню — вона має бути десь у районі 12–13 тисяч. Ми не можемо цього собі дозволити. Мінімальну — можемо, для цього є резерви”, — заявив Гетманцев.

Це одне з перших настільки відвертих зізнань високопосадовця, що нинішній пенсійний стандарт в Україні — це формальність, а не реальна допомога.

Прожитковий мінімум як абстракція

Окрема болюча тема — це так званий прожитковий мінімум, який згідно з бюджетом-2025 становить трохи менше 3000 гривень. Гетманцев прямо визнав — це несерйозна цифра, на яку неможливо жити. За його словами, реальний прожитковий мінімум в Україні — щонайменше утричі більший. І навіть цього недостатньо.

Політик наводить кричущі приклади з “офіційного” споживчого кошика:

“У ньому зазначено, що підлітку передбачено по одній зимовій і демісезонній куртці на три роки. А жінці — дві сукні на сім років. Це що — рівень забезпечення в європейській країні?”

Фактично, йдеться про бюрократичну фікцію. Про цифри, які прописують лише для “галочки”, не зважаючи на реальні ціни в магазинах і платіжках.

Що насправді отримують українці

Станом на 1 січня 2025 року, середня пенсія в Україні склала 5789 гривень. Це трохи більше, ніж торік — зростання становить 7,5%, або +403 гривні. Але в умовах інфляції, воєнного часу й постійного здорожчання товарів це збільшення виглядає більше як формальність.

Також окремі категорії пенсіонерів можуть розраховувати на доплати. Наприклад:

  • громадяни віком від 80 років, які живуть самі й потребують догляду, отримають у 2025 році доплату — 944,40 грн;
  • мінімальну пенсію з 2026 року планують підвищити з 2361 грн до 2564 грн, що означає надбавку у 203 грн.

Це все ще не наближає пенсії до реального прожиткового мінімуму, не кажучи вже про гідність.

У чому суть проблеми — і чому вона не нова

Система пенсійного забезпечення в Україні давно потребує повного перезапуску. Брак грошей у бюджеті — це лише одна з причин. Справжня проблема — у відсутності довгострокової стратегії. Українці сплачують внески десятиліттями, але на пенсії залишаються на межі виживання.

Заява Гетманцева — це не вирок, але це дзеркало. Якщо держава відкрито визнає, що прожити на 2900 не можна, то мусить і почати діяти. Не просто визнати проблему, а нарешті її вирішувати. Бо кожен день зволікання — це ще один день, коли тисячі пенсіонерів змушені обирати між ліками і хлібом.

Україна не може дозволити собі гідні пенсії, визнають у владі. Але дозволяє собі десятиліттями ігнорувати власних громадян. Мінімальна пенсія має становити хоча б 4000 грн — це реальність, яку визнають навіть в урядових кабінетах. А середня — в 12–13 тисяч — досі залишається лише мрією. І поки вона не стане нормою, пенсіонери житимуть у злиднях. І держава нестиме за це відповідальність.

Які документи треба подати для виходу на пенсію

Джepeлo

Навігація записів

Вісiм етапів великого oбміну: Зeленський заявив, що з червня повернулися сoтні укрaїнців
Нардеп анонсував продовження воєнного стану та мобілізації в Україні

Related Articles

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Цікаве за сьогодні

  • Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно, – сказала Світлана. -Ну, а мені тоді все господарство. Корову з теличкою, поросят і гусей з качками. Ніхто не проти, я сподіваюся, – ствердно підсумувала Ганна. -Я проти, – пролунав тоненький голосок
  • І от та «нагорода».. Новосілля, перша власна квартира.. Я тоді щиро хотіла, щоб у них було красиво й по-родинному тепло. хай у них буде сервіз не просто як посуд, а як символ. Як благословення на щасливе життя.
  • Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися із Сашком, вони вже облаштувалися в Португалії
  • Телефон задзвонив пізно ввечері… На екрані висвітилася Сваха. Я аж здивувалася: вона мені нечасто телефонує… А тут дзвінок— Алло…?І тут вона так бадьоро видала фразу, яка перекреслила всі наші стосунки…що я нестрималась…Ніколи б не подумала, що сваха здатна на таке..
  • — Толя з дружиною багато чого досягли, — почав батько, сідаючи в крісло. — Працюють обоє, двоє дітей. А ти… Так, ти молодець, що не сидиш склавши руки. Але час вже до життя серйозно ставитися. – Тату, я живу тут. Я не ледарка! Я заробляю, нехай і вдома, нехай і в піжамі! Але я плачу за їжу, за комуналку, я не сиджу у вас на шиї! – Ти не зрозуміла, – перебив він. – Це не про гроші. Це про потребу.
  • Олег дістав із її сумки гаманець, навіть не глянувши у її бік. Витягнув картку, простягнув продавчині. Та упаковувала браслет із синіми камінцями в оксамитову коробочку, і Тамара Степанівна вже повертала зап’ястя, милуючись, як ляжуть на шкіру ці холодні блискучі камені.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes