Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Соковиті та ніжні капустяники. Готую замість банальних котлет

Соковиті та ніжні капустяники. Готую замість банальних котлет

Viktor
20 Червня, 202520 Червня, 2025 Коментарі Вимкнено до Соковиті та ніжні капустяники. Готую замість банальних котлет

Капустяники – це смачні і ситні капустяні котлети, які займають почесне місце у традиційній домашній кухні. Готуються вони з дрібно нашаткованої або тушкованої капусти з додаванням яєць, борошна, манки або інших загусників, а також спецій. У капустяні також може додаватися м’ясо.

Ділюся рецептом приготування:

Нарізаємо капусту великими шматками, викладаємо в блендер разом із цибулинами, подрібнюємо до дрібного стану. Додаємо до капустяної маси фарш, розбиваємо яйце, солимо і перчимо, перемішуємо. Формуємо із отриманої маси невеликі котлети.

У сковороді на олії обсмажуємо котлети з обох боків по 5 хвилин під кришкою. Можна попередньо обваляти котлети в борошні.

Викладаємо котлети у форму для запікання, вливаємо 50 мл води, накриваємо фольгою і готуємо у духовці 10 хвилин при 180 градусах.

Виходять соковиті та ніжні капустяники. Це гарний варіант котлет на вечерю, яка поєднується з будь-якими гарнірами.

Інгредієнти:

  • Капуста – 500 г;
  • Фарш – 600 г;
  • Яйце – 1 шт.;
  • Цибулина – 2 шт.;
  • Сіль – 1 ч. л.;
  • Чорний перець – дрібка.

Навігація записів

У путіна і лукашенка істеpика! Лaтвія пpийняла істоpичне pішення. Це вже зaкон! Деталі…
Леся Нікітюк виписалася з пологового та показала перші фото з сином

Related Articles

“Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Viktor
29 Квітня, 202629 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до “Мою мaтіp не xвилює, що скоро я наpоджуватиму втpетє і моїй сім’ї доведеться тіснитися в однокімнатній кваpтирі. Недавно взагалі таке мені зaявила, що я мало не вuбуxнула вiд злоcті!”

Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Viktor
18 Квітня, 202618 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Пeреплутані биpки в пoлоговому: він ріс у сyсідньому сeлі, поки його спрaвжні батьки-лікарі виховували чyжого cина

Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Viktor
1 Квітня, 20261 Квітня, 2026 Коментарі Вимкнено до Сміялися… Сестра Вікторії жила з батьками, чоловіка привела до них і двох дітей вже має. Сестра Максима також жила з батьками, тільки вона від чоловіка з дітьми до них втекла. Над ким сміятися? Все таємне колись стає очевидним.

Цікаве за сьогодні

  • – А ти не перебільшуєш? Невже й справді думаєш, що всі жінки настільки меркантильні? – Не думаю, – впевнений! Тож досі один
  • – І де вони збираються жити усі разом, коли в них завжди фінансові труднощі? – обережно поцікавилася Наталя, хоч уже здогадувалася, до чого йдеться. – Поки що орендували невеличку квартиру на краю міста, але там проблеми з пропискою. А дітей до школи без реєстрації не дуже хочуть брати, – Микола схвильовано встав і почав ходити колами. – Район там так собі, транспорт ходить не дуже, та й сусіди галасливі попалися їм.
  • Тихенько відчинивши двері до квартири батьків чоловіка, Аліна почула, що за спиною говорить свекруха.
  • Василь, опустивши голову, поплентався до дверей. Але невдовзі з коридору пролунали звуки ..: — Галю, припини! Я просто поговорити пішов! Нічого такого не було, чесно!Люда лише зітхнула, повернувшись, і пробурмотіла:— Напевно, в минулому житті я заслужила таке..
  • – Продаємо тут будинок і їдемо назад в Україну. – Як це їдемо? У мене хороша робота, пристойна зарплата, ти теж працюєш, будинок хороший. Син закінчить інститут і теж сюди перебереться. Мене тут все влаштовує
  • — Денисе, ти нічого не хочеш мені сказати? — спокійно запитала я, застібаючи блискавку на валізі. Всередині мене все вигоріло. Ні сліз, ні істерик, ні бажання кидатися на шию з криками «як ти можеш!» — Марино, ну… мама в чомусь права, — промурмотів він, нарешті піднявши на мене погляд. У його очах не було ні жалю, ні провини. Тільки роздратування від того, що я затягую неприємну сцену.
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes