Новини України сьогодні

  • НОВИНИ
  • ЖИТТЯ
  • ПОРАДИ
  • ЗДОРОВ’Я
  • КУХНЯ
  • ГУМОР
  • ЦІКАВО
  • Home
  • НОВИНИ
  • Керівник обласної прокуратури часів Пшонки через суд підвищив собі пенсію до 101,8 тис. грн на місяць

Керівник обласної прокуратури часів Пшонки через суд підвищив собі пенсію до 101,8 тис. грн на місяць

Viktor
8 Березня, 20258 Березня, 2025 Коментарі Вимкнено до Керівник обласної прокуратури часів Пшонки через суд підвищив собі пенсію до 101,8 тис. грн на місяць

Колишній прокурор Кіровоградської області Сергій Ленський (працював за часів генпрокурора-втікача Віктора Пшонки) через суд підвищив собі пенсію до 101,8 тис. грн. Відповідне рішення наприкінці лютого 2025-го ухвалив Харківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду є в розпорядженні OBOZ.UA. Так, Сергій Ленський ще в серпні 2024-го звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо перерахунку своєї пенсії. Для цього він взяв довідку в Кіровоградській обласній прокуратурі про розмір зарплати чинного прокурора області – 113,1 тис. грн. Він вимагав підняти йому пенсію до 90% від зазначеної суми.

За принципом екстериторіальності заяву прокурора на пенсії відправили на розгляд у Пенсійний фонд Запорізької області. Там Ленському відмовили в перерахунку, і тоді він звернувся до суду. Юристи Пенсійного фонду Запорізької області обрали дивну тактику. Спочатку вони намагались залучити у ролі третьої сторони Мінсоцполітики (що практично ніколи не відбувається в подібних справах). Суддя відмовив.

А потім, як йдеться в матеріалах справи, вони фактично не озвучили аргументи по суті справи, а натомість заявили, що діяли “на підставі та в межах повноважень”. Зазначимо, зазвичай представники ПФУ в суді озвучують детальні заперечення та пояснюють, якою нормою закони керувались, ухвалюючи рішення.

“Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 07.02.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що управління у спірних правовідносинах діяло на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”, – йдеться в матеріалах справи.

Суд розглянув позов та задовільнив його в повному обсязі. В результаті пенсія колишнього прокурора Кіровоградської області зросте до 101,8 тис. грн.

“Адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити”, – йдеться в рішенні суду.

Крім того, окремо в судовому рішенні зазначили, що пенсію прокурору мають виплачувати без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, без оподаткування та нарахування військового збору та “у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки пенсії та її виплати незалежно від того, чи припинено роботу на час перерахунку пенсії або вона продовжується”.

Джерело

Навігація записів

Роciяни просочилися в бік Сyджі через гaзову трубу. Війcькові кажуть про мoжливу зaсідку для вoрoгa
Якi посaдовці пoїдуть на зустріч з американцями до Сaудівської Арaвії: Зеленський нaзвав прiзвища

Related Articles

Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Viktor
29 Березня, 202629 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Софіє, — сказала вона мені на одній із зустрічей, — щоб вилікуватися, треба змінити обставини. Тобі треба відчути власну силу без оглядки на когось іншого. Поїдь кудись на деякий час. Сама. Це рішення далося мені дуже важко. Як це — поїхати від Артема? А раптом він забуде мене? А раптом знайде іншу? Але я розуміла: якщо я не зроблю цього зараз, я просто знищу наші стосунки своїми підозрами. Я зібрала речі й поїхала в іншу область, де жила моя тітка. Це була невелика квартира в тихому районі, далеко від галасу великого міста. Перші дні були справжнім випробуванням. Я хапалася за телефон кожні п’ять хвилин. Хотіла подзвонити Артему, запитати, що він їв на сніданок, з ким розмовляв. Але я зупиняла себе. — Ти зможеш, — шепотіла я собі. — Ти окрема людина, а не додаток до когось. Тітка Надя, мамина сестра, бачила мій стан, але не лізла в душу. Вона просто давала мені завдання: то на ринок сходити, то в саду допомогти, то разом вареників наліпити. Ми багато розмовляли про життя, про те, як важливо поважати себе

Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

Viktor
12 Березня, 202612 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до Син віддає всю зарплату невістці, купує їй одяг та продукти. Однак, Марії цього мало! І нещодавно вона йому таку виставу влаштувала – ну акторка погорілого театру!

А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Viktor
10 Березня, 202610 Березня, 2026 Коментарі Вимкнено до А я – чоловік. І для мене – будь-яка жінка прекрасна. Навіть начальниця, яка мене терпіти не може. Ви думаєте, я не знаю, що ви готуєте наказ про моє звільнення? – Так, готую! А знаєте, чому я вас хочу звільнити? – Звичайно, знаю. Тому що я вас не боюся. – Ні, не тому! Ви мене не боїтеся! Ви мене не поважаєте! І всі мої накази пропускаєте повз вуха! І тому з таким майстром ділянки нам не по дорозі.

Цікаве за сьогодні

  • Це ж мої батьки, вони допоможуть, — заспокоювала себе тоді Соломія. — Мама вже на пенсії, тато працює позмінно. Буде легше
  • – А соус є? Гострий?..Свекруха 5 років їздила на шашлики з порожніми руками. Цього разу я накрила стіл, і вона ,«збілдла » побачивши, що на ньому…довелося піти тієї ж миті..
  • Що ж ти накоїв, Сину? Значить, машину купив, ти дружині своїй? — вицідила свекруха. — Їй купив. А мати твоя на старому Lanos їздить, де пороги вже наскрізь прогнили? Чи мати в тебе вже не людина? Чи я на тебе життя не поклала, поки батька твого рідного не стало? — Мамо, ну що ти таке кажеш? У тебе ж дядько Степан є, він за машиною доглядає, підшаманює її постійно, — почав виправдовуватися Микола, раптом відчувши себе маленьким хлопчиком, який розбив улюблену вазу. — Ми ж сім’я, ми з Оленою давно про це мріяли. — Сім’я? — Тамара Петрівна різко перевела крижаний погляд на невістку, яка саме зайшла в кімнату. — Оця «сім’я» тобі мізки так запудрила, що ти рідну матір перестав помічати? Я для тебе — додаток до квартири, чи як? Микола намагався щось пояснити, заспокоїти її, довести, що він любить матір не менше, ніж дружину. В результаті, аби хоч трохи загасити пожежу роздратування, йому довелося просто так «подарувати» матері значну суму грошей — ніби відкупитися за власний успіх
  • – Ганно, ти цього мужика не гони, дивись скільки він для тебе зробив! Відразу видно, що толковий мужик!
  • До-о-о-ню! — цей крик розрізав ранкову тишу спального району, як іржавий ніж.
  • Першою з дому зникла його обручка. — Де вона, Толю? — запитала Люба, холонучи від поганого передчуття. — Зачепився за станок, зламав, віддав у ремонт, — буркнув він, не дивлячись у вічі. Більше обручки вона не бачила. Як і ремонту, і грошей, і колишнього чоловіка
Copyright 2018. All rights reserved | Theme: OMag by LilyTurf Themes